Зміст справи
З 2005 року ТОВ провадить господарську діяльність з ввезення в Україну та реалізації на її території електричного обладнання (зокрема, освітлювальних приладів, ламп тощо під торговельними марками «ELECTRUM» та «ELM»), бере участь у спеціалізованих виставках та ярмарках, впроваджує новітні технології.
* Постанова ВС від 18.11.2022 у справі №640/15842/20.
11 грудня 2019 року ТОВ через уповноваженого представника подало до ГУ ДПС у паперовій формі податкову декларацію з ПДВ за звітний період листопад 2019 року з додатками 2, 3, 4, 5 та викладеними доповненнями до податкової декларації з ПДВ відповідно до абзацу 2 п. 46.4 ПКУ.
ГУ ДПС листом від 11 грудня 2019 року повідомила платника, що податкова декларація ТОВ вважається неподаною у зв’язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: «відповідно до п. 184.6 ПКУ, у разі анулювання реєстрації особи як платника останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації».
Справді, свідоцтво платника ПДВ товариства анульоване 25 травня 2016 року, рішення про таке анулювання оскаржено у судовому порядку.
Постановою апеляційного суду від 26.12.2018 визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ від 25.05.2016 про анулювання реєстрації ТОВ платником податку на додану вартість, ДПІ зобов’язано відновити реєстрацію ТОВ у реєстрі платників ПДВ.
Відповідно, суди доходять висновку, що підстави для відмови у прийнятті податкової звітності з ПДВ за листопад 2019 року саме з підстав анулювання реєстрації ТОВ платником ПДВ у податкового органу не було.
Подання звітності у паперовій формі: можна чи не можна?
Водночас суд особливу увагу звертає на те, що сама податкова декларація з ПДВ за листопад 2019 року з додатками та доповненнями до неї була подана ТОВ у паперовій формі.
Тим часом усі платники ПДВ подають податкову звітність з цього податку в електронній формі, адже цього вимагає законодавство щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. (Ця правова норма набрала чинності 01.01.2015 згідно із Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та кореспондується з Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Мінфіну від 28.01.2016 №21 (чинний з 1 лютого 2016 року).)
Отже, ключовою відмінністю податкової звітності з ПДВ починаючи з 1 січня 2015 року стало те, що відтоді платник податків зобов’язаний подавати її засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб.
Тобто звітність з цього податку платник ПДВ зобов’язаний подавати лише в електронній формі.
Єдиний виняток із цього правила було закріплено в абзаці 3 п. 49.4 ПКУ (з 22.05.2019 Законом №2725 ця норма скасована), яким передбачено, що у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до укладення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті. Інших винятків із правила, встановленого п. 49.4 ПКУ, законодавець не передбачив.
Але доказів розірвання договору контролюючим органом в односторонньому порядку на час подання податкової звітності з ПДВ за грудень 2019 року не надано.
Отже, наявність чинного договору про визнання електронних документів позбавляє платника податків можливості подавати податкову звітність у паперовому вигляді.
Суд апеляційної інстанції та ВС підтримали таку позицію.
Привертає увагу той момент, що податкову звітність з ПДВ у коментованій нами справі подали за наявності таких умов:
1) податкову звітність подано за період — листопад 2019 р.;
2) рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ нашого ТОВ скасовано судом, а судове рішення набрало законної сили 26.12.2018, що прямо вказує на обов’язок податкового органу відновити реєстрацію платником ПДВ уже починаючи з цієї дати — отже, у 2019 році ТОВ уже мало бути зареєстроване як платник ПДВ;
3) норму абзацу третього п. 49.4 ПКУ скасовано з 22.05.2019 Законом №2725, що свідчить про те, що на момент виникнення спору — грудень 2019 — цієї норми вже не було.
До наведеного вище додамо, що у постанові від 31.08.2018 у справі №810/1570/16 ВС наголосив: попри вимоги абз. 3 п. 49.4 ПКУ та наявність чинного договору про визнання електронних документів, все ж таки недодержання платником податків приписів пункту 49.4 ПКУ щодо подання податкової звітності з ПДВ в електронній формі та подання такої звітності у паперовій формі само собою не є підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, за наявності у поданих документах реквізитів, передбачених п. 48.3 та 48.4 ПКУ.
Отже, ми не можемо погодитися з висновками, викладеними судами у коментованій нами справі. Тим більше що суди у цій справі виходили з прямої заборони ПКУ подавати податкову звітність у паперовій формі за наявності чинного (не розірваного) договору про визнання електронних документів. Тобто йшлося про пряму заборону ПКУ на подання податкової звітності у паперовій формі.
Нагадаємо!
Платникам податків було дозволено на період дії воєнного, надзвичайного стану подавати до контролюючого органу податкову декларацію та інші документи в паперовій формі (пп. 69.26 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ). Ця норма проіснувала недовго: з 05.04.2022 (Закон №2142) до 27.05.2022 (Закон №2260).
Тож чи можливо подавати звітність у паперовій формі, зокрема після отримання рішення суду про скасування рішення органу ДПС про анулювання реєстрації платником ПДВ? Адже формально податкова може відмовити й через відсутність обов’язкових реквізитів, у т. ч. індивідуального податкового номера згідно з даними реєстру платників ПДВ, якщо податковий орган не виконає судового рішення (як у коментованій нами справі).
Подібних спорів ще буде багато, і наслідком їх має стати вироблення усталеної правової позиції стосовно тлумачення норм ПКУ про можливість подавати податкову звітність у різних формах, з огляду на особливі обставини.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.
- Закон №71 — Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
- Закон №2142 — Закон України від 24.03.2022 №2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану».
- Закон №2260 — Закон України від 12.05.2022 №2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану».
- Порядок №21 — Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Мінфіну від 28.01.2016 №21.