На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що перебуває під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ст. 56 КЗпП).
При цьому чинним законодавством не встановлено, де саме жінка має право працювати на умовах неповного робочого дня: на підприємстві, з яким вона перебуває у трудових відносинах, чи на іншому підприємстві, де працює за сумісництвом.
Крім того, жодна норма чинного законодавства не зобов’язує ані працівницю, ані роботодавця одночасно використовувати відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами за обома місцями роботи. Тим паче на сьогодні допомога надається за основним місцем роботи або за сумісництвом (ст. 22 Закону від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування») на вибір працівниці.
Отже, працівниця, обравши для отримання допомоги основне місце роботи, йде у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами із зазначеної дати за основним місцем роботи. А за місцем роботи за сумісництвом вона має повне право працювати далі (або виходячи на своє робоче місце на підприємстві, або дистанційно, перебуваючи вдома) й отримувати заробітну плату за виконану роботу.