Постановою КМУ від 26.02.1993 №146 затверджено перелік видів доходів, які враховують під час визначення розміру аліментів (Перелік №146).
Аліменти з працівників утримують з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, зокрема із заробітної плати, що зберігається під час відпустки (пп. 5 п. 1 Переліку №146).
Відпустки належать до фонду додаткової заробітної плати (пп. 2.2.12 Інструкції №5). Якщо працівник отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження, у тому числі за час відпустки, то з метою їх оподаткування такі доходи (їх частина) відносять до відповідних податкових періодів їх нарахування (пп. 169.4.1 ПКУ).
ПДФО сплачують у момент виплати відпусткових (пп. 168.1.2 ПКУ). А відрахування аліментів здійснюють зі суми зарплати/відпусткових після утримання з неї ПДФО і ВЗ (ч. 1 ст. 70 Закону про виконавче провадження).
Заробітну плату працівникам за весь час щорічної відпустки виплачують до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором (ч. 5 ст. 115 КЗпП та ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки), а також у повному розмірі відображають саме у місяці кварталу нарахування та виплати.
Розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч. 2 ст. 182 СКУ). А мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Визначаючи розмір аліментів, суд у постанові нерідко одночасно з твердою сумою або часткою доходу платника може додати уточнення: «але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку».
Тож роботодавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше ніж мінімальний гарантований розмір (ч. 1 ст. 71 Закону про виконавче провадження), а саме не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (абз. 2 ч. 2 ст. 182 СКУ).
І слід пам’ятати про обмеження відрахувань, передбачених ст. 128 КЗпП та ч. 3 ст. 70 Закону про виконавче провадження, якими визначено, що загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50% заробітної плати, зокрема у разі відрахування за декількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із зарплати при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. Тоді граничний розмір утримань із зарплати становить 70%.
Отже, позаяк законодавством передбачено, що відпусткові повністю виплачують до початку відпустки, тобто у вересні 2023 р., податки також утримані та перераховані у вересні 2023 р., то і суму аліментів слід утримати з усієї суми відпусткових у вересні 2023 р. (без розподілу за місяцями, на які ця відпустка припадає).
Консультують податківці
Яким чином відобразити у додатку 4ДФ до Розрахунку суми утриманих аліментів підприємством з фактичного заробітку (доходу) працівника на підставі постанови виконавця, які перераховані на рахунок виконавчої служби для подальшої їх виплати стягувачу?
Суми утриманих підприємством аліментів з фактичного заробітку (доходу) працівника на підставі постанови виконавця, які перераховані на рахунок виконавчої служби для подальшої їх виплати стягувачу, відображаються в додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «140» із зазначенням реєстраційного номера облікової картки стягувача.
ЗІР, підкатегорія 103.25
Якщо, як у наведеному випадку, працівник — платник аліментів перебуває у щорічній відпустці з 20.09.2023 до 20.10.2023, то, як ми з’ясували, сума відпусткових за вересень та жовтень виплачується в одному місяці — у вересні. У жовтні працівник матиме зовсім мало відпрацьованих днів і, як наслідок, невелику зарплату. Тому, незважаючи на те що зі суми перехідних відпусткових за жовтень аліменти було утримано у вересні (і перераховано на користь стягувача (чоловіка/дружини)), то у разі стягнення аліментів у жовтні як частки заробітку (доходу) працівника відрахування здійснюють із фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. А якщо стягнути аліменти у зазначеному розмірі неможливо (бракує суми), роботодавець нараховує працівникові (на ту частину) заборгованість зі сплати аліментів (ч. 5 та абз. 2 ч. 6 ст. 71 Закону про виконавче провадження).
Таку заборгованість зі сплати аліментів за цей місяць роботодавець покаже у Звіті про здійснення відрахувань і виплат (додаток 2 до Інструкції №512/5), що подається до державного/ приватного виконавця, із зазначенням причини несплати. Радимо при поданні такого Звіту за потреби, як і у випадку звільнення працівника-боржника, додати супровідний лист з обґрунтуванням такої причини.
Таку суму заборгованості за аліментами працівник може погасити, прийнявши рішення сплатити заборгованість і звернувшись до роботодавця з відповідною заявою довільної форми. Це право передбачено ст. 187 СКУ. Роботодавець зобов’язаний провести за такою заявою утримання аліментів у тому самому порядку, як і за виконавчим листом, наприклад при наступній виплаті зарплати. Працівник на власний розсуд визначає у заяві розмір відрахувань і строк (скажімо, на кілька місяців), протягом якого здійснюватимуться такі відрахування. При цьому розмір аліментів може бути більшим за 50% чи 70%. Своєю чергою, роботодавець, утримуючи заборгованість за аліментами (що утворилася у жовтні), крім утриманої суми аліментів за поточний (чи інший) місяць, відобразить її у зазначеному Звіті за відповідний період.
До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включаються аліменти, що виплачуються платникові податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із СКУ (пп. 165.1.14 ПКУ). На суму аліментів не нараховують ЄСВ, адже такий дохід не належить до бази нарахування єдиного внеску (ст. 7 Закону про ЄСВ).
Особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету ПДФО, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (пп. «а» п. 176.2 ПКУ).
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.
- СКУ — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 №2947-III.
- Закон про відпустки — Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки».
- Закон про виконавче провадження — Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
- Інструкція №5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5.
- Інструкція №512/5 — Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Мін’юсту від 02.04.2012 №512/5.
- Перелік №146 — Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджений постановою КМУ від 26.02.1993 №146.