На жаль, ДПС і досі вважає мобільний зв’язок на підприємстві розкішшю. Та хіба тільки вона? Вартість послуг мобільних операторів й надалі є об’єктом нарахування збору до ПФУ, поряд із ювелірними виробами, легковими автомобілями та нерухомістю.
Тож чи варто дивуватися, що в консультації ЗІР, підкатегорія 103.02, є запитання: чи виникає об’єкт оподаткування ПДФО, якщо юрособа сплачує вартість телефонних виробничих розмов з мобільного телефону, зокрема роумінгу, що їх здійснюють працівники з мобільних телефонів, які обліковуються на балансі юрособи? Щодо звичайного телефонного зв’язку таких запитань не виникає.
Тим часом ДПС наголошує: якщо з мобільних телефонів, які обліковують на балансі юрособи (працедавця), працівник здійснює виробничі розмови, то вартість цих розмов не розглядається як додаткове благо працівника.
Але якого пакета документів достатньо для того, щоб оплата виробничих телефонних розмов працівників не оподатковувалася ПДФО та військовим збором, тут і досі згоди не дійшли. Тож відповідь на це запитання надав Верховний Суд1.
1 Постанова ВС від 06.06.2023 у справі №826/11941/16.
Зміст справи
У коментованій нами справі в акті перевірки податкові органи вказують на неутримання податку з доходу працівників, які одержали його від працедавця у формі оплати за послуги мобільного зв’язку.
Перевіряльники вважають, що суми, сплачені за послуги міжнародного роумінгу за працівників ТОВ, які у цей період не перебували у відрядженні за кордоном, на думку податківців, — не що інше, як додаткове благо, надане роботодавцем, та підлягають оподаткуванню. І це порушення потягло за собою донарахування ПДФО та військового збору.
Що сказали суди першої та апеляційної інстанцій
Суд першої інстанції нагадав: пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ встановлює, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 ПКУ.
А отже, вартість послуг мобільного зв’язку, зокрема міжнародного роумінгу, що сплачуються юрособою за здійснення її працівниками виробничих телефонних розмов, не розглядається як додаткове благо за наявності відповідних документів, які підтверджують використання мобільного зв’язку виключно з виробничою метою.
Водночас суд наголосив, що в акті перевірки перевіряльники не аналізували обставин пов’язаності здійснених працівниками TOB телефонних розмов із виробничою діяльністю підприємства та не встановлювали, що телефонні розмови мали приватний характер, й обмежилися лише прив’язкою до відрядження за кордон (точніше — до його відсутності для необхідності здійснювати відповідні дзвінки. — Ред).
До перевірки (та до суду) ТОВ надало договір про надання телекомунікаційних послуг, номер особового рахунку абонента, укладений ТОВ з оператором мобільного зв’язку, згідно з яким абонент (ТОВ) замовляє та оплачує, а оператор надає на тарифній основі телекомунікаційні послуги.
Згідно з додатком 1 до договору визначено перелік номерів, що обслуговуються в корпорації, закріплених за номером особового рахунку абонента (ТОВ).
У рахунках за телекомунікаційні послуги за перевірений період деталізовано використання мобільного зв’язку працівниками TOB з ідентифікацією закріплених додатком 1 мобільних номерів особового рахунку абонента (ТОВ).
ТОВ також надало накази про прийняття на роботу відповідних працівників TOB, стосовно яких контролюючий орган нарахував ПДФО та ВЗ.
Таким чином, суд першої інстанції констатував, що наявності відповідних документів цілком достатньо для висновку, що дзвінки відбувалися у межах виробничої діяльності ТОВ та не є додатковим благом працівників, а ППР підлягає скасуванню.
Щодо військового збору, то суд нагадав: позаяк ВЗ нараховують і сплачують з об’єкта оподаткування ПДФО, то з огляду на помилковість висновків акта перевірки про заниження цього податку суд доходить висновку про безпідставність додаткового нарахування суми ВЗ.
Апеляційна інстанція цілком підтримала такі висновки та додала: вартість послуг мобільного зв’язку, зокрема міжнародного роумінгу, що сплачується юрособою за здійснення її працівниками виробничих телефонних розмов, не розглядається як додаткове благо за наявності відповідних документів, які підтверджують використання мобільного зв’язку виключно з виробничою метою.
Мобільний зв’язок для працівників: позиція ВС
Критерієм розмежування додаткового блага, наданого працівникові, і витрат платника у межах його виробничої діяльності є те, хто саме є вигодонабувачем набутого блага.
З огляду на зазначене ВС дійшов висновку: вартість послуг мобільного зв’язку, зокрема міжнародного роумінгу, що сплачується юрособою за здійснення її працівниками виробничих телефонних розмов, не може бути додатковим благом за наявності відповідних документів, які підтверджують використання мобільного зв’язку виключно з виробничою метою.
А документи потрібні такі:
— угода про надання послуг мобільного зв’язку;
— список працівників, які забезпечуються мобільними телефонами у зв’язку з виробничою необхідністю, — суду було цілком достатньо надання доказів на підтвердження використання послуг оператора мобільного зв’язку саме у господарській діяльності ТОВ, наказу про прийняття на роботу відповідних працівників;
— розрахункові документи, що надаються оператором мобільного зв’язку абоненту, в яких відображено час переговорів і номер адресата, а також вартість розмов тощо.
Давня позиція касаційної інстанції
<...> Використання послуг мобільного зв’язку є виробничою необхідністю при виконанні фізичними особами — співробітниками позивача (список осіб затверджений керівником підприємства) своїх посадових обов’язків і не є отриманими додатковими благами, оскільки безпосередньо пов’язані з виробничою діяльністю самого позивача, а не конкретних фізичних осіб. Позивачем постійно здійснюються заходи контролю щодо виконання правил користування мобільним зв’язком та цільове використання зв’язку. Надання таких послуг підтверджується відповідними розрахунковими документами.
Таким чином... використання позивачем мобільних телефонів не підпадає під визначення додаткового блага і не може вважатися додатковим благом, а є лише способом забезпечення виконання працівниками позивача своїх трудових обов’язків, тобто витратами на організацію та ведення діяльності позивача. <...>
Ухвала ВАСУ від 18.05.2010 у справі К-4877/08-С
Додамо, що правильно документально оформити слід не лише вартість мобільного зв’язку, а й мобільні телефони. Про що роботодавці подекуди забувають. Але ж оплачувати службовий зв’язок, не маючи службових телефонів, це однаково що платити за пальне, не маючи автомобіля, або за комунальні послуги, не маючи офісу. Власні або орендовані мобільні телефони в цьому випадку мають бути.
Про той факт, що мобільні телефони належали саме ТОВ, а не його працівникам, у судовому рішенні ані слова. Вочевидь цей факт або не досліджувався під час перевірки та не включений до акта перевірки, або для суду наведені вище документи мали важливіше значення для підтвердження витрат мобільного зв’язку з виробничою метою ТОВ (що є основним для ПКУ).