Суди (і, як наслідок, бізнес) продовжують доволі скептично ставитися до таких доказів, як електронне листування за фактом постачання товару в Telegram, Viber чи WhatsApp. Розв’язання спору залежить від дій сторін договору, укладеного у спрощений спосіб (без письмового документа, підписаного обома сторонами). Тож часто працює принцип: дивимося лише на дії, а не на письмові чи електронні докази. Хоча, як показує коментоване нами рішення, Велика Палата Верховного Суду частково відступила від таких настанов.
* Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.
Цього разу перед судами постало питання, яке слід розв’язати для можливості подальшого використання як звичайної практики: чи можуть бути доказами факту постачання товару електронні сповіщення за допомогою месенджерів (Skype, Telegram, Viber, WhatsApp тощо)?
Що каже закон і як на практиці?
Нагадаємо, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦКУ). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.
У коментованій судовій справі в жовтні 2021 року ТОВ 1 (покупець) звернулося до суду з позовом до ТОВ 2 (постачальника) про стягнення (повернення) 388 323,00 грн передоплати за договором постачання, яке нібито не відбулося.
Так, між ТОВ 1 та ТОВ 2 було укладено договір постачання у спрощений спосіб: шляхом виставлення рахунків та платіжних доручень на їх оплату, відповідно до яких постачальник зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець — прийняти й оплатити його. На виконання цього договору покупець здійснив попередню оплату товару (будівельного профілю) на загальну суму 388 323,00 грн, але постачальник не постачив товару та відмовляється в добровільному порядку повернути отримані кошти.
Натомість постачальник стверджує, що він фактично здійснив постачання у повному обсязі всього оплаченого покупцем товару, покупець прийняв цей товар та використав зі своєю метою. Хоча при цьому не підписав та не повернув на адресу постачальника видаткові накладні і транспортні накладні за постачений товар, таким чином намагаючись приховати факт постачання.
При цьому ТОВ 1 (покупець) використало отримані (оплачені будматеріали) у будівельних роботах, що також підтверджено відповідними документами та підписано обома сторонами.
Що каже суд?
Суд першої інстанції став на бік постачальника та відмовив у стягненні з нього коштів1. І мотивував свою позицію тим, що на виконання організаційних робіт з будівництва покупець замовляв у постачальника будівельний профіль, останній надсилав йому рахунки на оплату зазначеного товару, які без зауважень були сплачені покупцем та отримані від перевізника разом із супровідними документами.
1 Рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2022 у справі №916/3027/21.
Щодо підтвердження постачання будівельного профілю, який використано на виконання етапів будівельних робіт на об’єктах будівництва та відображено у роздруківках з листування у застосунку WhatsApp, то суд першої інстанції вказує на те, що ці роздруківки скриншотів листування у месенджері не можуть бути використані як докази у справі, бо не відповідають вимогам Закону про електронні документи. Загалом, зміст таких документів не захищений від внесення правок та викривлення.
Апеляційна інстанція теж вважає1, що постачання має бути підтверджено належними документами, а надані роздруківки з листування з застосунку WhatsApp не належать до первинних документів бухгалтерського обліку, а також не зрозуміло, з ким саме постачальник листувався: чи перебуває така особа з мобільного застосунку у трудових відносинах із ТОВ (покупцем).
1 Постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 у справі №916/3027/21.
Тому апеляційний суд задовольнив позов ТОВ 1 (покупця) та постановив, що ТОВ 2 (постачальник) повинне повернути йому кошти як такі, що не підтверджені належними первинними документами на виконання договору постачання товару. Тобто тим самим апеляційна інстанція визнала, що постачання будматеріалів фактично не відбулося.
Тож у цій справі, здавалося б, усе цілком логічно. Проте Верховний Суд в остаточному підсумку все-таки став на бік продавця та визнав факт постачання будівельного профілю й етапи будівельних робіт такими, що справді відбулися, тобто реальними господарськими операціями.
Наявна судова практика щодо електронного листування
Спочатку нагадаємо судову практику щодо прийняття листування через мобільні застосунки як доказів укладення договорів та інших домовленостей щодо постачання товарів, виконання робіт чи надання послуг.
Наприклад, у постанові від 11.06.2019 у справі №904/2882/18 Верховний Суд наголосив, що надана роздруківка електронного листування між сторонами (паперова копія знімка екрана монітора комп’ютера) не є належним доказом надсилання однією та отримання іншою письмової заявки про надання послуг за договором. З копії знімка екрана монітора комп’ютера не вбачається, лист якого саме змісту було надіслано на електронну адресу. Роздруківка електронного листування не може вважатися електронними документами (копіями електронних документів) у розумінні Закону про електронні документи, бо не містить електронного підпису.
І в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/8554/20 зазначено, що роздруківка електронного листування не є електронним документом. (У справі йшлося про те, що юрособа надіслала контрагентові в електронному вигляді заявку щодо постачання товару, визначеного у специфікації, що підтверджується паперовою копією скриншоту вебсторінки електронної пошти.)
У постанові від 28.06.2022 у справі №922/1280/21 Верховний Суд наголосив, що підприємство надало роздруківку з його електронної пошти та фотокопії листування з мобільного застосунку Viber як доказ на підтвердження замовлення товару. Однак суд не визнав їх належними доказами. За умовами укладеного сторонами договору погоджено чітку форму, в якій має відбуватися замовлення покупцем виробничого обладнання, а саме: письмову форму шляхом підписання специфікації до договору, а не будь-яке листування.
Отже, у наведених постановах Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами, які могли б, з урахуванням інших доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах.
Щоправда, ще є постанова Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №643/6581/19, в якій сторона спору стверджувала, що роздруківки листування між сторонами у Viber підтверджують домовленість між ними щодо проживання осіб у квартирі однієї зі сторін, що між сторонами було укладено договір найму квартири на невизначений строк з умовою сплати орендної плати у вигляді оплати комунальних послуг за квартиру. Тобто вони досягли згоди за всіма істотними умовами договору і виконували його.
Тож якщо з огляду на конкретні обставини справи суд дійде висновку, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, то суд може прийняти таке листування як доказ з урахуванням інших складених сторонами документів.
Отже, Верховний Суд у коментованій нами справі все ж таки вирішив частково відійти від попередніх позицій. Адже постачальник не заперечував обставин того, що він здійснював листування через месенджери, не ставив під сумнів відповідність наданої покупцем копії (паперової копії) оригіналу (лише стверджував, що у нього таке листування не збереглося), надані документи від перевізника з доставки будматеріалів та їх прийняття покупцем тощо. А тому, на думку Верховного Суду, суди все ж таки мали правові підстави оцінювати це листування нарівні з іншими доказами у справі.
ВС: доводити свої дії мають обидві сторони!
Верховний Суд у своєму рішенні нагадав, що ані покупець, ані постачальник не заперечували обставин того, що вони вели листування подібного змісту, як зазначено у наданих суду роздруківках із месенджерів.
Водночас у цій справі спірним є питання, чи передавав постачальник покупцеві товар, який був зазначений у рахунках-фактурах, видаткових накладних, ТТН та був оплачений покупцем.
Норми Закону про бухоблік передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які мусять мати певні реквізити. Разом із тим зазначені норми не визначають, що обставини передачі товару між юрособами можуть підтверджуватися тільки первинними документами, передбаченими цим Законом. Отже, такі обставини можуть підтверджуватися й іншими доказами, у т. ч. й показаннями свідків.
Обов’язкові реквізити первинних документів
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та мусять мати такі обов’язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Верховний Суд у коментованій справі керувався приписами ст. 79 ГПКУ, де передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є вірогіднішими, ніж докази, надані на її спростування. Зі свого боку, покупець, не заперечуючи проти того, що на початку 2021 року на його замовлення постачальник постачав товари та виконував роботи на конкретних об’єктах з використанням постачених будматеріалів, не доводив суду обставин щодо придбання цього профілю в інших осіб та його оплати цим особам в інший спосіб, ніж наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями на користь покупця.
Покликаючись на стандарти доказування, передбачені процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що покладений на суд обов’язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, радше були (мали місце та справді відбулися), аніж не були (реально не здійснювалися).
Іншими словами, відсутність у сторін цього спору належним чином окремих оформлених первинних документів, які б підтверджували факт постачання товару (наразі ми говоримо про прийняті товари, але не про підписані та не повернуті видаткові накладні на товар), не усуває обов’язку постачальника заперечувати проти доводів покупця про здійснення спірного постачання шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого покупцем аргументу.
Зокрема, якщо, позиваючись до суду, покупець каже, що цього постачання не було, як і виконаних робіт, то він би мав надати докази на спростування аргументів, що отримані від цього постачальника будматеріали були використані покупцем під час реконструкції будівельного об’єкта, а також того факту, що цей товар був постачений саме цим покупцем, а не іншим контрагентом, або що оплачений за рахунками-фактурами був не цей товар, а інший, не пов’язаний із будівельними роботами тощо.
Відповідно, Велика Палата Верховного Суду вважає, що з огляду на наведені первинні документи та відсутність заперечень проти такого постачання, надання інших доказів щодо постачання такого товару та виконання будівельних робіт іншими контрагентами, таке постачання спірного товару та виконання робіт, оплачених постачальником, радше були, аніж ні.
Щодо листування з мобільного застосунку Viber, то Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що покупець виконав свої зобов’язання щодо постачання оплаченого постачальником товару. На виконання організаційних робіт з будівництва покупець справді замовляв у постачальника будівельний профіль, оплачував без жодних заперечень надіслані йому рахунки на оплату зазначеного товару й отримував доставлений перевізником товар разом із супровідними документами. А здійснене листування (підтверджене висновком судової експертизи комп’ютерної техніки та програмних продуктів) свідчить про отримання покупцем виставлених постачальником рахунків, їх належну та своєчасну сплату, обізнаність покупця про відвантаження спірного товару (будівельного профілю) на об’єкти будівництва та здійснення подальших монтажних робіт з постаченого будівельного профілю, що, на думку Великою Палати Верховного Суду, справді підтверджує виконання постачальником своїх зобов’язань з постачання сплаченого покупцем товару.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду приймає електронні листування у цій справі поряд з іншими первинними документами, які підтверджують реальне виконання господарської операції, та не бачить підстав для повернення коштів (за договором, укладеним у спрощеній формі без письмового документа). Крім того, нагадаємо, що подібні судові рішення можуть бути використані контрагентами під час документальних податкових перевірок на підтвердження реальності здійснення господарських операцій.
Нормативна база
- ГПКУ — Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 №1798-XII.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435-IV.
- Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- Закон про електронні документи — Закон України від 22.05.2003 №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг».