У цій статті ми говоримо про Закон про медіа, який набрав чинності 31.03.2023. Водночас 31.03.2023 втратив чинність Закон України від 16.11.1992 №2782-XII «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі — Нацрада), яка є регулятором щодо суб’єктів медіа, здійснює державне регулювання, нагляд і контроль у сфері медіа, вже прийняла низку нормативних документів, спрямованих на виконання окремих вимог Закону про медіа.
Сьогодні ми зосередимося на окремих питаннях роботи друкованих та онлайн-медіа в умовах нового закону та з урахуванням дії воєнного стану в Україні.
Дія Закону поширюється на аудіовізуальні, друковані (крім тих, які підпадають під ознаки, наведені у ч. 9 ст. 2 Закону про медіа), онлайнмедіа-сервіси та сервіси провайдерів аудіовізуальних сервісів, якщо вони спрямовані на територію та аудиторію України. При визначенні спрямованості Нацрада керується такими критеріями:
1) місцезнаходження користувачів відповідних медіа-сервісів;
2) спрямованість реклами повністю або частково на споживачів в Україні;
3) використання як мови інтерфейсу за замовчуванням державної мови, мов корінних народів України;
4) призначення змісту інформації повністю або переважно для аудиторії України;
5) правила користування та політики медіа-сервісу базуються на законодавстві України;
6) використання для надання доступу до медіа-сервісів доменних імен у географічних доменах, що вказують на Україну.
Кого не стосується Закон про медіа
До сфери дії цього Закону не належить поширення масової інформації (перелік наведено у ч. 13 ст. 2 Закону про медіа), зокрема:
1) фізособами, які не діють як медіа (не є суб’єктами у сфері медіа);
2) ФОПами або юрособами на власних вебсайтах, якщо поширення масової інформації не є основним видом діяльності суб’єкта та поширювана ним масова інформація пов’язана з госпдіяльністю суб’єкта у сферах, відмінних від сфери дії цього Закону;
3) у формі повідомлень (у т. ч. електронних, текстових, мультимедійних, а також поштових відправлень та інших повідомлень), що надсилаються визначеному колу користувачів, зокрема з використанням електронних комунікацій;
4) у формі онлайн-ігор, що розповсюджуються з використанням мережі Інтернет, крім випадків надання доступу до програм через онлайн-ігри, у т. ч. шляхом інтеграції аудіовізуальних медіа-сервісів в інтерфейс (середовище) онлайн-ігор.
Друковані медіа — особливості реєстрації у воєнний час
Під терміном «друковане медіа» Закон розуміє особу, що здійснює поширення інформації у текстовій чи візуальній формі на друкованих носіях. А ще друковане медіа має бути однотипно оформлене, виходити у світ через певні проміжки часу впродовж року — у міру настання відповідного періоду або накопичення матеріалу.
Для потреб цього Закону суб’єктом у сфері друкованих медіа вважається особа, яка здійснює редакційний контроль щодо створення або добору, організації та поширення масової інформації у формі друкованого медіа (ст. 15 Закону про медіа).
Окремо врегульовано питання реєстрації друкованих медіа (раніше друковані ЗМІ).
Загалом, суб’єкти у сфері медіа зобов’язані, зокрема, проходити реєстрацію відповідно до цього Закону.
Особливості реєстрації у сфері медіа в період дії воєнного чи надзвичайного стану визначаються відповідним положенням, яке затверджується Національною радою та встановлює особливості порядку подання та розгляду заяв про реєстрацію суб’єктів у сфері медіа, про скасування реєстрації суб’єктів у сфері медіа, про внесення змін до Реєстру.
Водночас суб’єкти у сфері друкованих медіа можуть зареєструватися добровільно відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених розділом IX цього Закону (ч. 2 ст. 63 Закону про медіа).
Щодо цього варто звернутися до роз’яснень Нацради, яка поділяє «добровільність» реєстрації на період дії воєнного стану та у мирний час.
1. Інформація щодо реєстрації нових друкованих медіа у період дії воєнного стану
На час, визначений ч. 1 ст. 118 Закону про медіа (з моменту визнання Верховною Радою України певної держави державою-агресором (державою-окупантом) , та протягом п’яти років з дня прийняття Верховною Радою України рішення про скасування такого статусу) реєстрація суб’єктів у сфері друкованих медіа є обов’язковою і здійснюється в порядку, визначеному ст. 63 Закону, зі сплатою реєстраційного збору в розмірі 2 684 грн у 2023 році.
Зверніть увагу!
Щодо визнання ВРУ певної держави державою-агресором, то, наприклад, рф визнана державою-агресором у 2015 році (рішення РНБО від 25.01.2015). Тож вочевидь закон враховує й можливі подібні ситуації на майбутнє. Отже, по суті, добровільність цією нормою скасована. Адже добровільно-обов’язкова реєстрація нових друкованих медіа, що планують створюватись після 31.03.2023, зберігатиметься ще доволі тривалий час.
2. Інформація для друкованих медіа, зареєстрованих до набрання чинності Законом про медіа (тобто до 31.03.2023)
Відповідно до п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Закону про медіа суб’єктам, які діють на 31.03.2023 на підставі свідоцтва про реєстрацію друкованого ЗМІ, необхідно пройти реєстрацію впродовж року з дотриманням вимог ст. 63 Закону, тобто з 31.03.2023 до 31.03.2024. Плата за таку реєстрацію не стягується.
Після закінчення вищезазначеного строку свідоцтва про реєстрацію друкованих ЗМІ втрачають чинність.
3. Інформація для реєстрації друкованих медіа у мирний час
Реєстрація друкованих медіа є добровільною і здійснюється з дотриманням вимог ст. 63 Закону про медіа.
Докладний порядок реєстрації друкованих медіа наведено на офіційному сайті Нацради.
Нагадаємо, що реєстрація як друкованих медіа, так і онлайн-медіа здійснюється відповідно до Порядку №352.
Подання документів для реєстрації до Національної ради
Для реєстрації суб’єкта у сфері медіа заявник подає:
1. Заяву про реєстрацію відповідного медіа за формою, затвердженою Порядком подання до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення заяв щодо реєстрації суб’єктів у сфері медіа.
2. Документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору.
3. Інші документи, зазначені в заяві про реєстрацію суб’єкта у сфері медіа.
Документи надсилаються із супровідним листом.
Заявник обирає, як подати документи: або в паперовій формі, або в електронній. Документи, подані в обраній заявником формі, не дублюються в іншій формі.
До ухвалення Національною радою рішення про введення в експлуатацію електронного кабінету заяви для реєстрації та документи до неї подаються суб’єктом у сфері медіа або в паперовій формі на юридичну адресу Національної ради: вул. Прорізна, буд. 2, м. Київ, 01601, або в електронній формі на електронну пошту Національної ради: nrada@nrada.gov.ua. Під час заповнення заяв і документів до них необхідно використовувати гарнітуру Times New Roman та шрифт розміром 12 — 14 друкарських пунктів.
Заява і документи до неї, що подаються в паперовій формі, мають бути належним чином засвідчені, підписані керівником або уповноваженою особою та скріпленні печаткою суб’єкта у сфері медіа (за наявності). У разі підписання заяви і документів до неї уповноваженою особою до заяви додається документ, який підтверджує повноваження такої особи. У разі подання заяви в електронній формі на заяву та всі документи до неї накладається кваліфікований електронний підпис чи печатка з урахуванням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги».
Оприлюднення законів та нормативних документів
Закон про медіа вносить зміни до Закону про доступ до публічної інформації, а саме доповлнюється ст. 15-1, де визначаються офіційні друковані видання, які забезпечують доведення до відома громадськості законів України та інших нормативно-правових актів.
Так, офіційними друкованими виданнями є видання Президента України, ВРУ, КМУ, Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, що видаються з метою офіційного опублікування нормативно-правових актів, рішень цих органів та інформації, обов’язковість опублікування якої передбачено законодавством, та під час підготовки яких не використовується творча праця журналістів.
Водночас Закон про медіа не вносить змін до Указу №503/97, і ні в Законі про медіа, ні в зміненому ним Законі про доступ до публічної інформації не встановлено іншого порядку оприлюднення законів та інших нормативно-правових актів. Таким чином, Указ №503/97 діє й надалі.
Нагадаємо!
Указом №503/97 передбачено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п’ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.
Офіційними друкованими виданнями є:
— «Офіційний вісник України»;
— газета «Урядовий кур’єр».
Онлайн-медіа та особливості їх реєстрації
Під терміном «онлайн-медіа» розуміють медіа, що регулярно поширюють інформацію у текстовій, аудіо-, аудіовізуальній чи іншій формі в електронному (цифровому) вигляді за допомогою мережі Інтернет на власному вебсайті, крім медіа, які віднесені цим Законом до аудіовізуальних медіа (п. 36 ст. 1 Закону про медіа).
Для потреб цього Закону суб’єктом у сфері онлайн-медіа вважається особа, яка здійснює редакційний контроль щодо створення або добору, організації та поширення масової інформації у формі онлайн-медіа. Суб’єктами у сфері онлайн-медіа можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають місце проживання в Україні, зареєстровані в установленому законодавством порядку юр-особи України (ст. 16 Закону про медіа).
Критерії, за якими суб’єктів будуть відносити суб’єктів онлайн-медіа, ми навели вище, але:
1) дія Закону про медіа поширюється на всіх суб’єктів у сфері онлайн-медіа, що відповідають наведеним вище критеріям та заснованим в Україні чи ні, у т. ч. тих, що не були зареєстровані як суб’єкт у сфері медіа у встановленому цим Законом порядку;
2) при вирішенні питання, чи є особа, яка поширює інформацію з використанням Інтернету, суб’єктом у сфері онлайн-медіа, Нацрада застосовує критерії, встановлені органом спільного регулювання.
Це важливо!
Відповідно до п. 28 Перехідних та прикінцевих положень Закону про медіа, у разі якщо до 31.03.2024 орган спільного регулювання у сфері онлайн-медіа не буде створений або не визначить критеріїв віднесення осіб до суб’єктів у сфері онлайн-медіа, Нацрада має право затвердити такі критерії власним рішенням.
Отже, це говорить про те, що лише для зареєстрованих онлайн-медіа є опція брати участь у розробленні правил функціонування медіаринку. Інші, які не пройшли реєстрацію, будуть змушені лише мовчки дотримуватися прийнятих правил гри на цьому ринку.
Органи спільного регулювання
Органи спільного регулювання (ч. 2 ст. 93 Закону про медіа) створюються:
— у сфері друкованих медіа — з ініціативи одного чи декількох суб’єктів у сфері друкованих медіа, які є реєстрантами на момент висунення такої ініціативи, з метою виконання функцій, передбачених п. 2, 4, 6, 7 та 9 ч. 2 ст. 92 цього Закону;
— у сфері онлайн-медіа — з ініціативи одного чи декількох суб’єктів у сфері онлайн-медіа, які є реєстрантами на момент висунення такої ініціативи, з метою виконання функцій, передбачених п. 1, 2, 4, 6, 7, 9 та 14 ч. 2 ст. 92 цього Закону.
До речі, суб’єкти у сфері медіа безпосередньо, а також через створені ними господарські або громадські об’єднання можуть встановити порядок, методику й інші параметри вимірювання та аналізу аудиторії онлайн-медіа, обирають організації, що здійснюють таке вимірювання, та можуть використовувати їхні результати у своїй діяльності (ч. 6 ст. 14 Закону про медіа).
І Нацрада в офіційних роз’ясненнях (ми давали посилання вище) зазначає, що, справді, реєстрація є добровільною зі сплатою реєстраційного збору в сумі 2 864 грн у 2023 році.
Серед переваг реєстрації для онлайн-медіа, Нацрада називає такі:
— офіційний статус медіа;
— гарантії щодо акредитації та професійної діяльності;
— можливість брати участь у тендерах та діяльності органів спільного регулювання після їх створення;
— ліберальніший підхід при застосуванні санкцій у разі порушень.
Нацрада нагадує і щодо інформаційних агентств. Вони також повинні визначитися зі своїм статусом і перереєструватися як суб’єкти у сфері медіа до 31 березня 2024 року. Перереєстрація здійснюється на підставі свідоцтва про державну реєстрацію інформаційного агентства як суб’єкта інформаційної діяльності та відбувається безкоштовно. Після цієї дати свідоцтва про державну реєстрацію інформаційного агентства як суб’єкта інформаційної діяльності втратять чинність.
Блогери у соцмережах та в YouTube
Особа, яка регулярно поширює масову інформацію під своїм редакційним контролем через власні облікові записи на платформах спільного доступу до інформації, не є суб’єктом у сфері онлайн-медіа, крім випадків, якщо така особа добровільно зареєструється як суб’єкт у сфері онлайн-медіа в порядку, передбаченому ст. 63 цього Закону (ч. 3 ст. 16 Закону про медіа).
Отже, блогери, які ведуть власні сторінки у сомережах (YouTube, Tik-Tok, Telegram, Facebook), також можуть зареєструватись у Реєстрі і набути статусу онлайн-медіа. До речі, не встановлено винятків і для журналістів, які мають власні YouTube-канали для подання різного роду інформації для глядачів на території України та за її межами.
Тут варто нагадати, що навіть ці особи, які одночасно проводять стрими на кількох каналах, що належать різним фізособам, також не підпадають під дію Закону про медіа. Хоча за власним рішенням можуть пройти реєстрацію як онлайн-медіа.
Якщо ж канал належить юрособі, то слід звернути увагу на норми, що регулюють створення платформ спільного доступу до відео, які підлягають обов’язковій реєстрації (ст. 18 Закону про медіа).
Так, платформа спільного доступу до відео може функціонувати у вигляді вебсайту або в інших формах, які передбачають наявність загальнодоступного сховища інформації, що перебуває під контролем провайдера, та клієнтського програмного забезпечення, що надає доступ до такого сховища.
Нацрада створює та оновлює в Реєстрі перелік провайдерів платформ спільного доступу до відео, які зареєстровані в Україні або вважаються такими, що походять з України.
Вище ми звернули увагу лише на кілька моментів нового Закону про медіа, про інші розповімо в наступних матеріалах.
Нормативна база
- Закон про доступ до публічної інформації — Закон України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
- Закон про медіа — Закон України від 13.12.2022 №2849-IX «Про медіа».
- Указ №503/97 — Указ Президента України від 10.06.1997 №503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності».
- Порядок №352 — Порядок подання до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення заяв щодо реєстрації суб’єктів у сфері медіа, затверджений рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 18.05.2023 №352.