Для того аби працівник став до роботи, достатньо після звільнення з військової служби пред’явити роботодавцю військовий квиток із записом про звільнення зі служби. У законодавстві не зазначено обов’язку, аби працівник писав заяву про рішення чи бажання повернутися до роботи. Так само нормами законодавства не передбачено обов’язку видавати наказ про повернення працівника до роботи.
Але свого часу й Мінсоцполітики в листі від 10.06.2015 №231/06/186-15 зазначило, що все ж таки має бути розпорядчий акт роботодавця: «Працівник, який після демобілізації заявив роботодавцю про намір повернутися на своє місце роботи, стає до виконання обов’язків, передбачених трудовим договором, на підставі відповідного розпорядчого акта роботодавця».
Тож наказ видавати доцільно з таких причин:
1) у разі прийняття іншого працівника за строковим трудовим договором на посаду працівника, що проходив військову службу, дату звільнення строковика у зв’язку із закінченням строку трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП) буде визначено з урахуванням дати виходу на роботу працівника, зазначеної в наказі;
2) працівника увільняють від роботи наказом «на період проходження військової служби», тобто з відкритою датою. Наказ про вихід на роботу припиняє увільнення;
3) якщо до початку роботи необхідно провести інструктаж з охорони праці та техніки безпеки, пройти медичний огляд тощо, службі охорони праці з наказу стане відомо, що працівник виходить на роботу.
У трудовій книжці немає потреби позначати проходження військової служби, адже не було переривання трудових відносин.
Якщо працівник має дні накопиченої щорічної відпустки, він може піти у відпустку після демобілізації та повернення на роботу.