Правові підстави
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦКУ).
Тобто 3% річних та індексація не нараховуються автоматично у разі прострочення заборгованості. Їх потрібно виставляти боржнику окремо, якщо він прострочив виконання зобов’язання. Наприклад, під час пред’явлення претензії про сплату боргу. У претензії зазначають як основну суму боргу, так і інфляційні. Якщо боржник визнав претензію, він має погасити як основний борг, так і проценти з інфляційними. Якщо борг не визнано, то стягнути борг та проценти з інфляційними можна через суд.
З наведеного зрозуміло, що підставою для виникнення заборгованості щодо процентів та інфляційних буде один із цих документів:
— визнана боржником претензія або
— рішення суду, яке набрало законної сили.
Бухгалтерський облік
Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови що оцінка доходу може бути правильно визначена (п. 5 НП(С)БО 15).
Оцінка доходу може бути правильно визначена на дату визнання претензії чи набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, проценти і інфляційні відображають у бухгалтерському обліку саме на таку дату, проведенням:
— Д-т 374 К-т 715.
Якщо претензія не визнана чи рішення суду не набрало законної сили, дохід від процентів та інфляції не визнають і в бухгалтерському обліку не відображають.