Нагадаємо: якщо платник податків відмовляється від документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, до такого платника може бути застосовано адміністративний арешт майна (пп. 94.2.3 ПКУ).
* Постанова Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі №640/17091/21.
Адміністративний арешт може бути застосовано й у разі, якщо платник податків не допускає до проведення перевірки, проте оскаржує наказ на її проведення.
Щоб зняти арешт з рахунків, спір із податківцями часто доводиться вирішувати у суді.
І якщо платник податків усе-таки подав позов щодо оскарження наказу на призначення та проведення перевірки, то строк адміністративного арешту не підтверджується судом (п. 94.10 ПКУ), а провадження про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту суд закриває.
Ось така ситуація сталася й у коментованій нами справі.
Увага: і перша, й апеляційна інстанції наголосили, що заперечення ТОВ законності перевірки, що стало підставою для недопуску до її проведення, свідчить про наявність сумнівів щодо законності дій податкових органів. Але рахунки залишалися арештованими. Чому?
Що каже ДПСУ
На думку головного податкового органу, ПКУ не містить положень про зупинення дії рішень контролюючого органу про проведення перевірки та про застосування адміністративного арешту в разі оскарження їх у суді.
Тобто для них спір і сумніви ще не є підставою для розблокування заарештованого майна платника податків. Нехай він спочатку доведе, що наказ на перевірку був незаконний!
А те, що адміністративний арешт не підтверджується судом лише на підставі звернення платника податків до суду з позовом, на думку податківців, нівелює будь-яку можливість оперативного реагування ДПС на невиконання його законних вимог платником податків.
Мало того, це створює передумови для зловживання наданими платникові податків правами через затягування перевірки шляхом відмови у допуску до її проведення.
Як вважають податківці, незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування таких спеціальних заходів, як адміністративний арешт майна, має підтверджуватися не лише зверненням із відповідним позовом до суду. Ба більше, податківці і самі мають право звернутися до суду з вимогою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту!
Так, Верховний Суд у постанові від 26.06.2020 у справі №280/2993/19 зазначив, що вимоги про підтвердження адміністративного арешту майна можуть розглядатися як у спеціальному порядку, визначеному ст. 283 КАСУ, так і в загальному. А податковий орган має право обирати порядок звернення до суду, про що обов’язково слід зазначати у позові.
Коли суд відмовляє податківцям у відкритті провадження
<...> Відповідно до приписів статті 283 КАС України податковим органом заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі (частина друга). Такою обставиною в цьому випадку є дата прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна. <...>
Відповідно до частини четвертої цієї статті, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо:
1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті;
2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
<...>
Тобто податковий орган, звертаючись до адміністративного суду, самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку або відповідно до статті 283 КАС України з метою термінового розгляду, про що обов’язково зазначається в позовній заяві (заяві). Законодавцем визначено, що в порядку ст. 283 КАС України податковий орган може звернутися виключно у разі безспірності таких вимог, оскільки в протилежному випадку суд зобов’язаний відмовити у відкритті провадження відповідно до частини четвертої статті 283 КАС України у зв’язку з наявністю спору про право. <...>
Постанова Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №280/2993/19
Проте у постанові від 16.12.2020 у справі №820/5045/18 Верховний Суд наголосив, що після закінчення 96-ти годин з моменту прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна, встановленого для перевірки його обґрунтованості судом, такий арешт є припиненим у силу закону, що унеможливлює задоволення позовних вимог про підтвердження його обґрунтованості, з огляду на закінчення цього часу.
Отже, незважаючи на наявність у податкових органів права на звернення до суду з вимогою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, реалізувати таке право він може виключно протягом 96-ти годин.
ВС вирішив відійти від своїх попередніх висновків!
Верховний Суд у коментованій нами справі зазначає, що підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є способом забезпечення збереження поточного майнового становища платника податків.
Але це не може бути ані способом притягнення платника податків до відповідальності, ані способом вчинення контролюючим органом дій, спрямованих на реалізацію арештованого майна.
У разі створення платником податків перешкод у проведенні податкової перевірки ПКУ встановлює право на застосування адміністративного арешту майна. Але тільки за наявності законних підстав для такої перевірки, і коли немає сумнівів у такій законності.
Сам факт відмови у допуску посадових осіб до перевірки вже свідчить про те, що платник податків із нею не погоджується, і можливими є три варіанти:
1) з мотивів відсутності підстав для її проведення (незаконність наказу);
2) з мотивів неналежного оформлення відповідного наказу чи невчинення посадовими особами обов’язкових дій перед початком перевірки (невручення відповідного наказу, непред’явлення службових посвідчень, неналежне їх оформлення тощо);
3) з інших причин.
Проте адміністративний арешт не може ставитися у пряму залежність від оцінки самим платником податків законності підстав для перевірки. Крапку у спорі має поставити суд.
Тут Верховний Суд певним чином погодився з ДПСУ: одного факту позову недостатньо.
І ще: якщо платник усе-таки подав позов до суду і суд узяв його до розгляду, це не призводить до неможливості розгляду судом заяви органу ДПС про обґрунтованість адміністративного арешту.
Таким чином, Верховний Суд вирішив відійти від попередніх висновків і сформулював новий висновок.
Зверніть увагу!
У справах за заявою ДПС про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають в оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу під час її проведення, не можуть розглядатися як підстава для відмови у розгляді справи про обґрунтування адміністративного арешту.
Як діятиме суд під час аналізу законності адмінарешту
Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків:
1) суд здійснюватиме оцінку обґрунтованості рішення органу ДПС щодо адміністративного арешту майна платника податків — шляхом перевірки наявності підстав для прийняття рішення про адміністративний арешт та правильності дій платника податків у недопуску податкового органу до перевірки;
2) оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин належності застосування адміністративного арешту. Проте це не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Верховний Суд вважає, що обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах за заявами податкових органів про підтвердження адміністративного арешту.
Це важливо!
Верховний Суд знову звертає увагу на те, що за наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо надалі наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним.
Тобто програш податківцям в одній справі не означає, що адміністративний арешт не буде знято, доки перевірку не буде проведено. Але тоді його буде знято, вже коли буде виграно другу справу і лише якщо платник податків звернеться до суду знову із заявою про припинення такого арешту на підставі позитивного судового рішення.
Як діяти платникові податків у разі арешту майна податківцями
Юристам відтепер додасться роботи, адже цього разу Верховний Суд наголошує на такому порядку дій для оскарження наказу на перевірку та застосування адміністративного арешту майна за недопуск до перевірки:
1) платник податків до початку перевірки вирішує самостійно з урахуванням вимог ПКУ, чи допускати податковий орган до перевірки, чи ні. У разі недопуску податковий орган складає акт, яким засвідчує факт відмови (п. 81.2 ПКУ);
2) надалі — платник податків може оскаржити наказ на перевірку (строк для оскарження наказу — 6 місяців (ч. 2 ст. 122 КАСУ);
3) податковий орган, своєю чергою, може звернутися до суду за підтвердженням обґрунтованості адміністративного арешту — але тільки протягом 96 годин. Тож часто податківці встигають подати заяву до суду раніше, і не факт, що справа про оскарження наказу вже буде на розгляді в суді;
4) незалежно від того, чи подав платник податків позов до суду про оскарження наказу на призначення та проведення перевірки, такому платникові доведеться доказувати правомірність недопуску до перевірки — у суді у справі про обґрунтованість адміністративного арешту часу буде обмаль!
Проте рішення суду, яким буде відмовлено в обґрунтуванні адміністративного арешту, може стати у пригоді під час розгляду справи про оскарження наказу на перевірку в разі недопуску до її проведення.
Адже у такому рішенні суд має обґрунтувати відмову податковому органу та визнання незаконності адміністративного арешту через певні події чи факти, які платник податків може використовувати як аргументи у своїй справі.
Тож зрозуміло, що справу щодо обґрунтованості адміністративного арешту платникові податків краще виграти, і варто уважніше підходити до складання заперечень до суду в цій справі.