Коли можна торгувати без РРО

Суб’єкт господарювання + розрахункова операція = РРО

Сьогодні ми поговоримо про тих СГ, які здійснюють розрахункові операції і зобов’язані застосовувати РРО. А саме про тих, хто:

— приймає готівкову оплату за товари та послуги, тобто банкнотами та монетами;

— приймає оплату за товари та послуги за допомогою платіжних карток, використовуючи POS-термінал та інтернет-еквайринг;

— приймає готівку та картки для подальшого зарахування коштів на рахунки.

Що таке розрахункова операція, ми докладно розглянули в статті «Безготівкові операції та РРО» в «ДК» №6/2022.

Нагадаємо, що дія Закону про РРО поширюється тільки на суб’єктів господарювання — так написано у його преамбулі. До СГ належать юрособи, визначені ст. 55 ГКУ, та фізособи-підприємці. Зокрема, до СГ-юросіб належать державні та комунальні підприємства, господарські товариства (в тому числі ТОВ та акціонерні товариства), неприбуткові організації. Відповідно, ті, хто не належить до суб’єктів господарювання, не зобов’язані застосовувати РРО.

Хто не належить до СГ

Зокрема, не є суб’єктами господарювання:

— фізособи — самозайняті особи, які ведуть професійну діяльність без реєстрації ФОПа, — нотаріуси, адвокати, приватні виконавці, арбітражні керуючі і т. д. Якщо фізособа, яка провадить незалежну професійну діяльність, одночасно здійснює підприємницьку діяльність, то в межах підприємницької діяльності вона зобов’язана застосовувати РРО за загальними правилами;

— юрособи — органи державної влади та органи місцевого самоврядування — ст. 8 ГКУ.

Тож обов’язок застосування РРО стосується всіх ФОПів, крім платників ЄП першої групи, та всіх юросіб, крім органів державної влади та місцевого самоврядування.

Проте є винятки, коли РРО можна не застосовувати, і вони перелічені у ст. 9 та 10 Закону про РРО.

Зокрема, ст. 10 Закону про РРО посилається на перелік форм та умов діяльності, за яких СГ можуть торгувати за готівку та з POS-терміналами без застосування РРО, а саме Перелік №1336. Надалі будемо говорити тільки про випадки з цього Переліку №1336, коли можна торгувати без РРО, але з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Перелік №1336 визначає, коли СГ може торгувати без РРО, навіть якщо вже має його. Наприклад, ФОП-«єдинник» має два роздрібні магазини — в місті і в селі. В міському магазині треба торгувати з РРО на загальних підставах, а в сільському магазині можна торгувати без РРО.

У пункті 2 Постанови №1336 наведено граничні розміри річного обсягу розрахункових операцій, у межах яких можна торгувати без РРО. Річні обсяги різні для різних пунктів Переліку №1336, а також вони можуть застосовуватись як до окремого пункту продажу, так і до всього СГ загалом.

Ще раз наголосимо: хоча Перелік №1336 і звільняє від застосування РРО, він не звільняє від використання розрахункових книжок та КОРО!

Село, селище або селище міського типу

Для того щоб застосовувати Перелік №1336 у певному населеному пункті, треба точно знати, чи є він селом, селищем чи селищем міського типу. Ці поняття офіційно не визначені в законодавстві.

Згідно зі ст. 133 Конституції систему адміністративно-територіального устрою України утворюють: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Тут не згадані селища міського типу, тому можна вважати, що селища міського типу не є окремим типом населених пунктів. До 1991 року смт — це був населений пункт, проміжний між селом і містом, а в обліку населення селища міського типу зараховувалося до міського. Нині на практиці деякі населені пункти, які мають статус смт, нічим принципово не відрізняються від сіл або селищ. Тож наразі немає чіткості в тому, чи відносити смт до селищ, чи до міст.

У п. 26 ч. 1 ст. 43 Закону про місцеве самоврядування зазначено, що рішення з питань адміністративно-територіального устрою приймаються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях, тобто питання про те, який населений пункт назвати селом чи селищем, вирішують районні та обласні ради. У Законі про місцеве самоврядування також немає згадки про селища міського типу, натомість там згадуються тільки села і селища, сільські і селищні ради тощо.

Тому статус селища міського типу залишається законодавчо не врегульованим, адже його немає в Конституції як адміністративно-територіальної одиниці. На думку автора, смт слід відносити все-таки до селищ, та й у смт буде селищна рада, а не міська.

Водночас у самому Переліку №1336 селище міського типу прямо згадується у пунктах 17 та 22:

— роздрібна торгівля насінням у кіосках на території сіл, селищ та селищ міського типу;

— діяльність СГ у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на території гірських сіл, селищ і селищ міського типу.

Тож як застосовувати інші пункти Переліку №1336, де є тільки слова «село» і «селище» і прямо не згадано про смт — наприклад п. 1, 4, 6, 7, 8, 11, 25 Переліку №1336? Можна застосовувати ці пункти в смт чи не можна? Це питання, на яке немає прямої відповіді, тож зацікавлені СГ мають отримати ІПК від податківців.

Увага, смт!

За обережної позиції, якщо є сумніви в тому, чи можна на території смт працювати без РРО за Переліком №1336, є два варіанти:

1) або торгувати з РРО;

2) або звернутися до податківців за наданням індивідуальної податкової консультації щодо того, чи можна в цьому конкретному смт застосовувати конкретний пункт Переліку №1336. Проте і наявність позитивної ІПК не гарантує, що надалі від податківців не буде претензій щодо незастосування РРО, адже у Законі про РРО немає норми про звільнення від відповідальності, якщо СГ діяв за наданою йому ІПК.

Щоб визначити, до якого типу населених пунктів належить той пункт, де СГ планує торгувати без РРО, слід ознайомитися з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад. Останню версію кодифікатора можна знайти на сайті Мінрегіонбуду. Населені пункти в Кодифікаторі розподілені за категоріями, зокрема «T» — селища міського типу, «C» — села, «X» — селища.

Далі розповімо докладніше про деякі пункти Переліку №1336.

Пункт 1 — роздрібна торгівля товарами в селах та селищах для ФОПів-«єдинників»

ФОПи — платники ЄП всіх груп (у тому числі третьої групи за ставкою 2%) можуть вести роздрібну торгівлю товарами на території села, селища (крім підакцизних товарів). Пункт 1 Переліку №1336 звільняє від РРО тільки ФОПів-«єдинників». Для ФОПів-«загальників» та СГ-юросіб це звільнення не працює.

У п. 1 Переліку №1336 прописано декілька умов, за наявності хоча б однієї з яких ФОПам-«єдинникам» доведеться торгувати в сільських магазинах/кіосках із РРО:

— сам ФОП-«єдинник» торгує підакцизними товарами — пивом, столовим вином, сидром і перрі (без додання спирту). Крім названих товарів, іншими підакцизними товарами «єдинникам» торгувати не можна;

— у тому самому торговельному об’єкті (магазині, торговельному комплексі, АЗС тощо), де торгує ФОП, інший СГ торгує підакцизними товарами — алкогольними напоями, тютюном, пальним. За наявності такого сусідства всім СГ в такому об’єкті доведеться теж застосовувати РРО;

— крім торгівлі через магазин/кіоск у селі, селищі цей самий ФОП одночасно веде дистанційну торгівлю товарами — поштою, через Інтернет;

— місцева влада — сільська, селищна або міська рада прийняла рішення, що в цьому селі/селищі ФОПи-«єдинники» торгуватимуть лише з РРО. Тоді рішення місцевої ради переважає над положенням п. 1 Переліку №1336.

Позаяк у цьому пункті не згадано смт, залишається відкритим питання, чи можна ФОПам-«єдинникам» торгувати без РРО на території смт.

Таблиця

Зведена інформація про умови та види діяльності, за яких СГ можуть торгувати за готівку та з POS-терміналами без застосування РРО

Пункти 2 і 3 — роздрібна торгівля через ЗПТМ, на ринках і ярмарках

Відповідно до п. 2 Переліку №1336 всі СГ — ФОПи, юрособи — можуть торгувати без РРО у разі роздрібної торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень. Тут мається на увазі виїзна торгівля. Докладніше про виїзну та виносну торгівлю ми розповіли у матеріалі.

У пункті 3 Переліку №1336 дозволяється роздрібна торгівля без РРО на ринках, ярмарках, але за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу. Цей пункт Переліку №1336 може застосовуватись у будь-якому населеному пункті — селі, селищі, смт, місті.

Тож якщо СГ торгує на ринку з торгових місць, він може торгувати без РРО.

А от якщо СГ веде торгівлю на ринку, але у магазинах, кіосках, палатках, павільонах і у приміщеннях контейнерного типу, то йому потрібно застосовувати РРО. Тобто якщо торгівля ведеться у приміщенні, яке є більш-менш стаціонарним і постійно розташоване на території ринку чи ярмарку, там має бути і РРО.

Але звертаємо увагу, що РРО вимагається навіть у палатках! Тож варто з’ясувати, що означає слово «палатка».

Палатка (намет) і ятка

ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» у п. 6.36 визначає палатку так:

палатка, намет — це торговельний об’єкт складано-розбірної конструкції для організування роздрібного продажу товарів, без торговельної зали для покупців, на одне або кілька робочих місць із товарним запасом на один день торгівлі.

Палатку слід відрізняти від ятки (п. 6.37 ДСТУ 4303:2004):

кіоск, ятка — це торговельний об’єкт для організування роздрібного продажу товарів, який має постійне просторове місце, займає окрему закриту споруду некапітального типу на одне робоче місце без торговельної зали для покупців та додаткової площі для розміщування запасу товарів.

Хоча в кіоску або в ятці немає складу («додаткової площі для розміщування запасу товарів»), там можна зберігати товари на декілька днів торгівлі, тому що це все-таки споруда, яку можна закрити і залишити на ніч, а не розбірна незахищена конструкція, яку не можна залишити без нагляду.

На практиці на ринках та на ярмарках торговці часто використовують палатки — хоча б для захисту від вітру та негоди. То що, виходить, якщо продавець прибув на ринок чи ярмарок і розгорнув там палатку, то в ній має бути РРО? На думку автора, в цьому разі можна скористатися попереднім пунктом 2 Переліку №1336 і аргументувати тим, що торгівля на ярмарку здійснюється з лотка, столика, що розташований за межами стаціонарного приміщення, і тим, що палатка тут розташована не постійно, а тимчасово.

Проте всі ці аргументи не можна назвати залізними, а позитивну думку податкової щодо цих палаток знайти не вдалося. У роз’ясненні ГУ ДПС у Черкаській області від 04.02.2022 податківці зазначають, що в палатках потрібен РРО — вони просто цитують п. 3 Переліку №1336 і не дають докладного роз’яснення.

Пункт 4 — споживча кооперація та сільгосптоваровиробники

Якщо СГ (юрособа чи ФОП на будь-якій системі оподаткування) сам виробляє сільгосппродукцію і продає її вроздріб на території села, селища, а також має їдальню/кафе/ресторан, де він використовує виключно свою продукцію, він може продавати власну сільгосппродукцію і страви з неї без РРО. Тут потрібно бути уважними: якщо хоч одна позиція в меню буде покупною (наприклад, вода та напої), цей пункт не спрацює.

До речі, якщо цей сільгосптоваровиробник — ФОП на єдиному податку другої, третьої або четвертої групи, він може скористатися також і пунктом 1 Переліку №1336 щодо роздрібної торгівлі товарами на території сіл, селищ. Проте пункт 1 Переліку №1336 не працює для виду діяльності «громадське харчування», на відміну від пункту 4.

Юрособи — підприємства споживчої кооперації можуть вести роздрібну торгівлю товарами та діяльність закладів громадського харчування у селах і селищах без застосування РРО. Для них не вимагається, щоб це була сільгосппродукція. Нагадаємо, що споживча кооперація регулюється ст. 111 ГКУ та Законом про споживчу кооперацію.

Коментарі до п. 9, 10, 11 Переліку №1336

Пункт 9 — дозволяється без РРО продаж газет, журналів, конвертів, листівок, знаків оплати поштових послуг, іншої друкованої продукції на підприємствах поштового зв’язку,  якщо питома вага такої продукції становить понад 50% загального товарообороту за відсутності продажу підакцизних товарів (алкогольні напої, тютюнові вироби, пальне). Наголосимо, що Перелік №1336 не дає чітких вказівок, як розраховувати питому вагу зазначеної продукції у загальному товарообороті. Якщо читати дослівно «товарооборот», то потрібно брати дохід від продажу тільки товарів без урахування доходу від надання послуг, і розраховувати питому вагу продажу вищенаведеної друкованої продукції.

Зверніть увагу!

Тут маються на увазі не лише підприємства національного поштового оператора «Укрпошта», а й інших операторів поштового зв’язку. За новим Законом про поштовий зв’язок, який буде введено в дію з 25.05.2023, оператор поштового зв’язку — це суб’єкт господарювання, що провадить діяльність на території України та у встановленому законодавством порядку надає послуги поштового зв’язку і внесений до єдиного державного реєстру операторів поштового зв’язку (ст. 1 Закону).

Пункт 10 — продаж талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю в кіосках та салонах транспортних засобів для проїзду в електротранспорті, на морських і річкових суднах. З розвитком інформаційних технологій такі квитки вже відходять у минуле, а на заміну їм приходять електронні квитки. Продаж електронних квитків під цей пункт не підпадає і повинен здійснюватися з РРО.

Пункт 11 передбачає один вид діяльності — надання побутових послуг, але з двома різними умовами:

1) надання побутових послуг на території села, селища. Тут головний момент — саме територія сіл та селищ, на якій можна надавати будь-які побутові послуги. Сам Перелік №1336 і Закон про РРО не конкретизують, які саме послуги слід вважати побутовими для потреб застосування Переліку №1336. «Найближчим» джерелом є перелік побутових послуг, наведений у п. 291.7 ПКУ для ФОПів-«єдинників» першої та другої груп — можна орієнтуватися на нього, якщо немає нічого іншого;

2) надання побутових послуг з ремонту та встановлення побутових машин і приладів, радіоелектронної апаратури, телеантен, ремонту і складання меблів, прибирання квартир, догляду за дітьми, хворими та людьми похилого віку, фотографування, ремонту квартир, приготування їжі, прання білизни, ремонту взуття, швейних та трикотажних виробів, виробів текстильної та шкіряної галантереї, металевих виробів ФОПів, які провадять господарську діяльність (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) та не використовують працю найманих осіб. Тут уже маємо обмежений вичерпний перелік побутових послуг і конкретний вид СГ, які можуть застосовувати цю умову, — це ФОП на загальній системі без найманих працівників. Територія надання цих послуг не обмежується.

Обмеження річного обсягу розрахункових операцій у Переліку №1336

У пункті 2 Постанови №1336 наведено граничні розміри річного обсягу розрахункових операцій, у межах яких можна торгувати без РРО. Встановлені річні обсяги різні для різних пунктів Переліку №1336. Ми звели цю інформацію у таблицю — див. «ДК» №11/2023.

Якщо для операцій СГ встановлено річний обсяг і СГ його перевищить, то він повинен почати роботу з РРО протягом місяця з дати перевищення — відповідно до п. 2 додатка до Постанови №121.

Приклад  ФОП на ЄП має два магазини в селі — магазин «Соняшник» та магазин «Мальва». На підставі п. 1 Переліку №1336 він може торгувати в обох магазинах без РРО. Коли виручка в якомусь магазині перевищить 167 МЗП, у цьому магазині потрібно буде ставити РРО.

20 жовтня 2022 року виручка «Соняшника» сягнула 1086000 грн з початку року, тож до 20 листопада 2022 року для цього магазину ФОП повинен зареєструвати та ввести в дію РРО. Надалі магазин «Соняшник» працюватиме з РРО, в тому числі і наступного 2023 року і далі.

У «Мальві» ще можна торгувати без РРО. За весь 2022 рік виручка «Мальви» так і не перевищила 1085500 грн, тож цей магазин може і надалі працювати без РРО і 2023 року.

Повернення пункту продажу на роботу без РРО вже не передбачено. Якщо магазин «Соняшник» якогось року перевищив граничний розмір доходу і почав працювати з РРО, в наступні роки він також працюватиме з РРО, навіть якщо його обороти зменшаться. Але ФОП може ліквідувати такий пункт продажу і відкрити новий, подавши інформацію про закриття одного пункту і відкриття іншого за формою №20-ОПП.

Нормативна база

• ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV.
• ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.
• Закон про місцеве самоврядування — Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».
• Закон про поштовий зв’язок — Закон України від 03.11.2022 №2722-IX «Про поштовий зв’язок» (вводиться в дію з 25.05.2023).
• Закон про РРО — Закон України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
• Закон про споживчу кооперацію — Закон України від 10.04.1992 №2265-XII «Про споживчу кооперацію».
• Перелік №105 — Перелік товарів, які реалізуються з розносок і ручних візків, та видів послуг у салонах на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті, які надаються без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений наказом Мінтрансу від 18.02.2004 №105.
• Перелік №590 — Перелік товарів, при реалізації яких дозволяється проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій об’єктами поштового зв’язку в селах, затверджений наказом Мінінфраструктури від 21.11.2014 №590.
• Перелік №647 — Перелік населених пунктів, яким відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» надається статус гірських, затверджений постановою КМУ від 11.08.1995 №647.
• Перелік №1336 — Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 №1336.
• Постанова №121 — Постанова КМУ від 07.02.2001 №121 «Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій».
• Постанова №1336 — Постанова КМУ від 23.08.2000 №1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».