Насамперед нагадаємо про зміни, що були внесені до законодавства у середині 2022 року.
Якщо роботодавець — платник єдиного податку
Податківці нагадують, що абзацом першим п. 9 прим. 20 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄСВ установлено, що під час періоду мобілізації, визначеного Указом №69/2022, роботодавці — платники єдиного податку, які обрали спрощену систему оподаткування — фізособи-підприємці, які належать до другої та третьої груп платників єдиного податку, а також юрособи, які належать до третьої групи платників єдиного податку, мають право за власним рішенням не сплачувати ЄСВ за найманих працівників, призваних під час мобілізації на військову службу до ЗСУ.
Це право зберігається за ними і тоді, якщо мобілізований працівник не отримував грошового забезпечення (згідно зі ст. 9 Закону про соцзахист військовослужбовців).
А тепер роботодавці вже не зобов’язані і зберігати за мобілізованими середній заробіток. Ці зміни були внесені до ст. 119 КЗпП Законом №2352 і діють з 19 липня.
Довідково: мобілізованими працівниками часто називають як тих, хто потрапив до лав ЗСУ, так і тих, хто потрапив до територіальної оборони, проте щодо них діє різне законодавче регулювання, а тому й різні трудові права. Добровольчих формувань територіальних громад немає у переліку видів військової служби згідно із Законом про військовий обов’язок. Через це ці військовослужбовці потрапляють під дію ч. 1 ст. 119 КЗпП і для них зберігається виплата середнього заробітку, бо участь у теробороні вважається не військовою службою, а виконанням державних/громадських обов’язків.
Отже, про справді мобілізованих до лав ЗСУ. Що це означає для роботодавців як для податкових агентів та платників ЄСВ за працівників? Позаяк нарахованого роботодавцем доходу працівникові немає, за нього не треба платити ПДФО та ВЗ.
А що з ЄСВ? Як показати такого працівника в єдиній зарплатній звітності? А головне — що зі страховим стажем мобілізованого працівника?
Що з ЄСВ та звітністю?
Як консультує ДПС, у липні 2022 року роботодавці середній заробіток хоч до 18 числа, але нараховували. І якщо сума нарахування була менша за мінімальну зарплату (на той час 6500 грн) і місце роботи для мобілізованого було основне, то роботодавець мав донарахувати ЄСВ до мінімального розміру (6500 х 22% = 1430 грн).
Консультують податківці
<...>
Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників визначено ст. 8 Закону №2464.
19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесено зміни, зокрема, до частини третьої ст. 119 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322‑VIII зі змінами та доповненнями (далі — КЗпП), згідно з якими у роботодавців немає обов’язку зберігати середній заробіток за працівниками, яких призвали на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану.
Так, відповідно до частини третьої ст. 119 КЗпП, згідно з якими за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, в яких вони працювали на час призову.
Враховуючи зазначене, роботодавці, які після 19.07.2022 прийняли рішення, на строк збереження місця роботи і посади, нараховувати та виплачувати виплати у вигляді середнього заробітку найманим працівникам, призваним під час мобілізації на військову службу до Збройних Сил України, зобов’язані нараховувати та сплатити єдиний внесок на такі виплати.
Якщо вийшло так, що за перший місяць ІІІ кварталу 2022 року нарахування доходу було, то такого працівника обов’язково треба показати в єдиній зарплатній звітності за цей квартал.
У додатку 4ДФ за липень відображаємо його у звичайному порядку — в сумі нарахованого (виплаченого) доходу зі сумами утриманих ПДФО та ВЗ (з ознакою доходу «101»).
У додатку 1 за липень відображаємо його таким чином. Якщо середній заробіток за 18 днів липня більший за 6500 грн, то у звичайному порядку — одним рядком, код застрахованої особи «47». Якщо ж цей дохід менший, то треба зробити донарахування до розміру мінімального страхового внеску. Тобто рядків буде два: в першому зазначите у звичайному порядку фактично нарахований працівнику дохід, у другому — донарахування ЄСВ, а базою донарахування (до якої слід застосувати ставку 22%) буде різниця між фактично нарахованим доходом і мінімальною зарплатою.
Далі, як ви розумієте, більшість роботодавців нараховувати зарплату мобілізованим працівникам припинило. Були спроби повернути цей обов’язок, проте й досі вони залишаються на рівні законопроєкту.
Що робити з ЄСВ, якщо ви вирішили нараховувати середній заробіток добровільно, пояснено в консультації ДПС.
А якщо нарахувань не було? Як показати такого працівника у звітності? На нашу думку, позаяк інформації, яка підлягає декларуванню, роботодавець не має, то й показувати йому у звіті про цього працівника немає чого. Повідомляти ДПС про припинення нарахування єдиного соціального внеску з огляду на зміни в законодавстві Порядок №4 роботодавця не зобов’язує. Щоправда, податківці про це ще не висловилися.
А що ж тоді буде зі страховим стажем мобілізованих?
Нічого страшного. Адже період мобілізації включається до страхового стажу.
Точніше, за ч. 1 ст. 2 Закону про військовий обов’язок час проходження військової служби зараховується громадянам України до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII.
- Закон №2352 — Закон України від 01.07.2022 р. №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».
- Закон про військовий обов’язок — Закон України від 25.03.1992 р. №2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
- Закон про соцзахист військовослужбовців — Закон України від 20.12.1991 р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
- Указ №69/2022 — Указ Президента України від 24.02.2022 р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затверджений Законом України від 03.03.2022 р. №2105-IX.