Нагадаємо, що 4 червня 2022 року набрав чинності Регламент Європейського Парламенту та Ради №2022/870 від 30.05.2022 р. про тимчасову лібералізацію торгівлі і застосовуватиметься рік — до 5 червня 2023 року.
Регламентом передбачено, зокрема, тимчасове скасування мит для промислової продукції, призупинення застосування системи вхідних цін для фруктів та овочів та усіх квот для сільгосппродукції.
Проте заходи з лібералізації торгівлі залежатимуть від низки умов, серед яких — дотримання правил походження товарів та відповідних процедур у межах Угоди про асоціацію.
Це посприяло прискоренню прийняття закону щодо охорони прав на географічні зазначення з правом ЄС щодо дотримання правил захисту географічних зазначень для сільгосппродукції та продуктів харчування з метою її сертифікації та маркування.
І з 01.10.2022 р. такий закон — Закон №2572 — вже діє.
Що дає Закон №2572:
— запроваджуються поняття традиційної гарантованої особливості, поняття та процедура застосування особливих показників якості;
— уточнюються умови надання правової охорони географічному зазначенню для сільгосппродукції та продуктів харчування;
— встановлюється порядок погодження специфікацій та інших документів, необхідних для державної реєстрації географічного зазначення для сільгосппродукції та продуктів харчування, традиційної гарантованої особливості;
— визначено вимоги до технічних умов, яким повинен відповідати товар, для якого заявляється географічне зазначення або традиційна гарантована особливість;
— встановлено порядок сертифікації товару щодо його відповідності специфікації товару із географічним зазначенням, традиційною гарантованою особливістю тощо.
Оператори ринку та виробничі потужності
Відразу згадаємо про операторів ринку та реєстрацію виробничих потужностей.
У Законі про якість харчових продуктів термін «оператор ринку» має дещо ширше визначення, ніж у Законі №2572. Так, у Законі №2572 як про операторів ринку для потреб цього Закону йдеться про:
— фізичних чи юридичних осіб, які є виробниками (виготовлювачами або переробниками) сільгосппродукції (сільгосптоварів) та/або харчових продуктів;
— або будь-яку іншу особу, яка заявляє про себе як про виробника та здійснює первинне виробництво, виробництво сільгосппродукції (сільгосптоварів) та/або харчових продуктів.
До операторів ринку також належать особи, які провадять діяльність з метою чи без мети отримання прибутку та здійснюють обіг сільгосппродукції (сільгосптоварів) та/або харчових продуктів (розповсюджувачі), а також особи, які здійснюють зберігання із зазначеною метою.
Законом №2572, а саме статтею 2, чітко передбачено перелік сільгосппродукції, харчових продуктів, призначених для споживання людиною, а також інших споріднених з ними товарів, зазначених в окремих групах УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», на які поширюється дія цього Закону.
Щодо виробничих потужностей, то з їх наявністю та місцем розташування багато пов’язано у цьому законі, зокрема дослідження специфікації з можливим виїздом за їхнім місцезнаходженням та реєстрації продукції, переробка гірської продукції у межах 30-кілометрової зони поза межами гірських регіонів, здійснення періодичної перевірки органом сертифікації тощо.
До речі, контроль за виконанням цього Закону покладено на Держпродспоживслужбу (ст. 4, 5).
І саме Держпродспоживслужба приймає заяви та реєструє потужності оператора ринку харчових продуктів, звісно, за умови що ця потужність не потребує отримання експлуатаційного дозволу.
На сьогодні потужності реєструють згідно з Порядком №39. Чи зазнає він змін через прийняття Закону №2572, наразі сказати складно. Проте відсутність зареєстрованих потужностей оператора ринку у відповідному Реєстрі не впливає на всі можливості щодо сертифікації товарів чи реєстрації географічного зазначення. Тож, якщо фізична чи юридична особа — виробники ще не зареєстрували своїх потужностей у Реєстрі, ми не виключаємо їх автоматичної реєстрації ще на етапі подання відповідних заяв.
Географічні зазначення як схема якості
Для потреб цього Закону як схему якості для географічного зазначення використовують найменування, що ідентифікує товар, який походить із певного географічного місця (країни, регіону як частини країни, населеного пункту, місцевості тощо) та має особливу якість, репутацію чи інші характеристики, обумовлені головним чином географічним місцем його походження. Наприклад, відома мінеральна вода «Моршинська» тощо.
Крім того, як схема якості застосовується традиційна гарантована особливість — з метою збереження традиційних методів виробництва та рецептур сільгосптовару або харчового продукту шляхом сприяння виробникам традиційних продуктів щодо їх обігу на ринку та інформування споживачів про особливості їх традиційних рецептур і властивостей, що формують додану вартість. Така продукція підлягає реєстрації незалежно від наявності взаємозв’язку між таким найменуванням та певною географічною територією.
Закон допускає надання правової охорони найменуванню продукції, що охороняється як традиційна гарантована особливість в іншій державі, за умови що у такому найменуванні буде зазначено «Вироблено відповідно до традицій», назву країни або її регіон (ст. 20 Закону №2572). Адже цей Закон поширюється не лише на українських виробників, а й на іноземні компанії (ст. 23 Закону №2572).
Закон передбачає й загальні умови застосування особливого показника якості «гірський продукт» — ідеться не лише про сировину для виробництва продукту або корми для сільгосптварин, що походять переважно з гірських населених пунктів, а й про сам продукт, вироблений (перероблений) у гірських районах (ст. 29 Закону №2572). Причому допускається здійснення етапу переробки поза межами гірських районів, але в межах 30-кілометрової зони від меж гірського району.
Критерії щодо найменування, за яким ідентифікується товар за географічним зазначенням, наведені у ст. 6 Закону №2572.
Заява про реєстрацію географічного зазначення — це єдиний документ, форма та правила заповнення та подання якого затверджує Мінекономіки.
Результат держреєстрації географічного зазначення — це внесення відомостей до Державного реєстру України географічних зазначень. Безпосередньо документи подають або надсилають до Укрпатенту.
Зверніть увагу!
Заявку, що містить заяву про реєстрацію географічного зазначення, погоджену специфікацію та єдиний документ, слід подати у строк не більше ніж три місяці з дня погодження специфікації (ст. 17 Закону №2572). Ці документи подають до Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ). Але його функції виконує Укрпатент у складі Мінекономіки. Тож, заповнюючи заявку, варто врахувати цей момент та надсилати на адресу, зазначену в заявці як НОІВ.
Специфікація сільгосппродукції
Для реєстрації географічного зазначення товар, для якого заявляється це зазначення, має відповідати специфікації товару, погодженій спеціально уповноваженим органом.
Складати специфікацію (специфікація — це окремий документ, без якого подання заявки на реєстрацію географічних зазначень неможлива!) для подання заявки на географічне зазначення має право об’єднання осіб, більшість з яких є виробниками або переробниками товару, за умови що половина чи більше осіб із такого об’єднання в зазначеному географічному місці виробляють товар та/або видобувають та/або переробляють сировину для товару, особлива якість, репутація чи інші характеристики якого обумовлені зазначеним географічним місцем.
До уваги іноземців!
Щодо іноземців, то вони замість специфікації товару разом із заявкою можуть подати документи, що підтверджують реєстрацію географічного зазначення у відповідній державі або набуття прав на таке зазначення за правилами іноземної держави (ст. 15 Закону №2572).
Для складення специфікації сільгосппродукції та/або продуктів харчування також важливими є відомості про взаємозв’язок особливої якості або інших характеристик товару з географічним середовищем чи особливої якості, репутації або інших характеристик товару з його географічним місцем походження. При цьому слід точно зазначати, на яких саме факторах (репутація, якість, інші характеристики товару) базується такий взаємозв’язок, з описом лише таких факторів, а також включенням, за потреби, опису товару або способу його виробництва, що свідчать про такий взаємозв’язок.
Щодо назви місця походження товару, то має бути чіткий причинно-наслідковий зв’язок між якістю, характеристиками товару та географічним середовищем, із притаманними йому природним і людським факторами, включаючи, за потреби, елементи опису товару або способу виробництва, що обґрунтовують такий зв’язок.
Щодо географічного зазначення — наводиться причинно-наслідковий зв’язок між географічним походженням і якістю, репутацією або іншими характеристиками товару.
Фактично місце походження чи географічна назва за формою та мовою, що використовуються під час її застосування, або мовою, що історично використовувалася для маркування товару на відповідній території, і є найменуванням товару/продукції, що подається на реєстрацію.
Загалом строк дослідження специфікації не має тривати більше ніж 3 місяці з дати отримання клопотання про погодження специфікації з можливим подовженням строку на час з’ясування окремих нюансів, які виникнуть під час її дослідження (ст. 13 Закону №2572).
Перехідний період
Для тих, хто не зареєстрував відповідні географічні зазначення до 01.10.2022 р., для подолання тимчасових труднощів (ст. 38 Закону №2572) у забезпеченні відповідності товару специфікації спеціально уповноважений орган має право надати виробникам перехідний період строком до п’яти років.
Цей строк діє з дати реєстрації географічного зазначення в Україні, за умови що оператори ринку як виробники товару із зареєстрованим географічним зазначенням реалізовували його на ринку з використанням відповідних найменувань, на постійній та регулярній основі протягом не менше як п’ять років.
Такі оператори ринку подають запит щодо застосування перехідного періоду протягом шести місяців з моменту реєстрації географічного зазначення.
До закінчення перехідного періоду перевірка відповідності товару специфікації не вимагається і не проводитиметься.
Але у будь-якому разі до закінчення перехідного періоду їм доведеться привести відомості про географічне зазначення у відповідність до вимог специфікації, встановлених цим Законом.
Нормативна база
- Закон про якість харчових продуктів — Закон України від 23.12.1997 р. №771/97-ВР «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
- Закон №2572 — Закон України від 06.09.2022 р. №2572-IX «Про особливості правової охорони географічних зазначень для сільськогосподарської продукції та харчових продуктів, захист прав та застосування схем якості, включаючи традиційні гарантовані особливості для сільськогосподарської продукції та харчових продуктів».
- Порядок №39 — Порядок проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб’єктам, затверджений наказом Мінагрополітики від 10.02.2016 р. №39.