90 к. д. відпустки без збереження зарплати
Як відомо, 19 липня 2022 року набрав чинності Закон від 01.07.2022 р. №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин».
Цим Законом статтю 12 Закону №2136 доповнено частиною 4, яка передбачає, що у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше ніж 90 к. д., без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.
Тобто роботодавець і надалі надає працівнику відпустку без збереження на час воєнного стану без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки (ч. 3 ст. 12 Закону №2136), проте з однією відмінністю: до стажу, що дає право на дні щорічної відпустки (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки), увійдуть лише 90 к. д. (це 6 к. д. до щорічної основної відпустки), а от решта днів такої відпустки не даватиме права працівникові на дні щорічної відпустки. На думку автора, відлік цих 90 к. д. потрібно починати з дня дії Закону №2352, тобто з 19 липня 2022 року, розуміючи, що Закон не має зворотної сили.
Відпустка без збереження зарплати і ЄСВ
Під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати особа вважається працюючою і такою, що перебуває в трудових відносинах, що підтверджується записами у трудовій книжці.
Тому, позаяк трудові відносини не перериваються, відпустку працівника без збереження заробітної плати, яка триває цілий місяць, відображають у додатку 1 об’єднаної звітності в тому місяці кварталу, в якому вона надана, й надалі відображають таким чином:
у графі 13 зазначають кількість днів наданої відпустки без збереження зарплати;
у графі 14 — кількість календарних днів перебування у трудових відносинах;
графи 05 — 08, 10, 21 — 24 заповнюють у звичайному порядку;
інші графи не заповнюють.
Зрозуміло, що позаяк немає суми нарахованого доходу (немає бази нарахування (графи 16 та 17)), то й нарахованих сум ЄСВ (графа 20) не буде.
Отже, якщо працівник цілий місяць (місяці кварталу) перебував у відпустці без збереження зарплати, то об’єднану звітність за звітний квартал подавати потрібно і тільки з додатком 1, а в титульній частині звіту у рядку 061 слід поставити позначку про подання зазначеного додатка з кількістю аркушів.
Чому тільки з додатком 1 в об’єднаній звітності? Тому що відповідно до пп. «б» п. 176.2 ПКУ податкові агенти зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізосіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого ЄСВ (з розбиттям за місяцями звітного кварталу) до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подають лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку — фізособі податковим агентом, платником ЄСВ протягом звітного періоду.
Тобто у додатку 4ДФ відображати працівника, який цілий місяць перебував у відпустці без збереження зарплати, не потрібно, бо немає нарахувань доходу та утримань податків і зборів.