Платники податків, які мали можливість виконувати свої податкові обов’язки (в тому числі подавати податкову звітність і сплачувати податки) за період з 24.02.2022 р. до 26.05.2022 р. включно і не виконали таких обов’язків, повинні їх виконати включно до (див. пп. 69.1 підрозд. 10 розділу ХХ ПКУ):
— 19.07.2022 р. (подати податкову звітність);
— 31.07.2022 р. (сплатити податки).
Якщо платники не мали можливості виконати свої податкові обов’язки під час воєнного стану, вони повинні це зробити протягом 6 місяців після припинення або скасування воєнного стану (див. пп. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків зазначених податкових обов’язків та перелік документів на підтвердження затверджує Мінфін (див. пп. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ), але наразі не затвердив. Тому поки що незрозуміло, як визначати можливість чи неможливість виконання податкового обов’язку.
Припустімо, підприємство мало можливість подавати декларацію з податку на прибуток за 2021 рік і сплачувати податок, але не зробило цього. Тоді воно подає декларацію до 19.07.2022 р. включно і сплачує податок до 31.07.2022 р. включно.
Якщо податок сплатить частково, починаючи з 01.08.2022 р. виникне недоплата.
У разі якщо податкова за наслідками перевірки виявить недоплату, до підприємства може бути застосовано штраф згідно з п. 124.1 ПКУ:
— при затримці до 30 к. д. включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу;
— при затримці більше 30 к. д. — у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.
Але якщо така затримка є умисною, штраф — 25%.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо є доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 109.1 ПКУ).
Як бачимо, поняття умисності досить розмите і суб’єктивне.
Наприклад, чи є умисною несплата податку внаслідок відсутності коштів на рахунку чи притримання коштів для оплати за товар або виплати зарплати?
На наш погляд, ні, бо така несплата не вписується в умови п. 109.1 ПКУ. Але податкова може мати іншу думку. Тому може бути доцільним отримати ІПК.
Отже, найімовірніше, буде звичайний штраф: при сплаті до 30.08.2022 р. — 5% погашеної суми боргу, при сплаті після 30.08.2022 р. — 10%.
Крім сплати штрафу, підлягає нарахуванню і сплаті пеня, але тільки якщо недоплата не буде сплачена протягом 90 к. д., наступних за останнім днем граничного строку сплати ПЗ (див. пп. 129.1.3 ПКУ).
Щодо самостійного виправлення помилок, допущених у податковій звітності за період з 24.02.2022 р. до 26.05.2022 р. включно.
Відповідно до пп. 69.1 ПКУ, у разі самостійного виправлення платником податків у податкових періодах до 25.07.2022 р., з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження ПЗ у звітних (податкових) періодах, які припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ПКУ, та пені.