Під час доволі складної ситуації, яка наразі склалася в Україні з бізнесом (під час дії воєнного стану), варто не лише дбати про збереження виробничих потужностей, трудового колективу, а й не забувати про перевірку своїх контрагентів.
Наразі говоримо про ФОПів, які не здійснили перереєстрацію свого місцезнаходження (за даними ЄДР) на підконтрольну територію України. Що робити покупцю або продавцю, який дізнається, що у ФОПа місце реєстрації — окупована територія? І це в умовах, коли переліку таких територій, які були захоплені 2022 року, ще не було офіційно створено.
Про які окуповані території йдеться?
Це визначає Закон №1207 зі змінами, внесеними Законом №2138.
З 20.03.2022 р. тимчасово окупованими територіями наразі визнаються:
1) сухопутна територія АР Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.
4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Зверніть увагу!
В умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території визначається, змінюється і скасовується рішенням Ради національної безпеки і оборони України (далі— РНБО), введеним у дію указом Президента України (ч. 3 ст. 4 Закону №1207). Але станом на 27.04.2022 р. жодного відповідного рішення ще не прийнято.
І тому про те, що відбувається в той чи інший день на тій чи іншій території України, бізнесу доводиться дізнаватися лише з офіційних звернень представників державних органів та з власних джерел інформації.
Що ж до старіших окупованих територій, то адміністративна межа між тимчасово окупованою територією, передбаченою п. 1 і 2, та іншою територією України збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю.
Коли ми кажемо про територію ОРДЛО, то керуємося Законом №2268.
Місце реєстрації ФОПа: як про нього дізнатися
Відразу зауважимо, що за відсутності роботи ЄДР варто орієнтуватися на інші ресурси, які дають інформацію про підприємця як госпсуб’єкта.
І перевіряти слід не лише види діяльності (особливо для тих, хто є платниками єдиного податку), а й реквізити щодо місцезнаходження.
Не варто керуватися виключно даними, записаними у договорі, слід переконатися, що відповідне місцезнаходження відповідає даним ЄДР.
Звісно, як правило, ретельно перевіряється інформація про нових ФОПів-контрагентів. Про тих, із ким ви працюєте давно та вже маєте від них виписки з ЄДР та/або витяги з Реєстру платників єдиного податку та/або витяг з Реєстру платників ПДВ тощо, потрібну інформацію щодо податкової адреси маєте. Але і такої інформації замало: треба розуміти, де нині перебуває ваш контрагент і чи безпечні ділові відносини з ним. Чи матиме він можливість заплатити? Чи виконає зобов’язання, взяті щодо вас у договорі?
Утім, це не є чимось новим для багатьох госпсуб’єктів. Нагадаємо, що Законом №1618 з 01.01.2022 р. внесено зміни до ст. 13 Закону №1207, якими передбачено, що здійснення господарської діяльності ЮО, ФОПами та фізособами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є госпсуб’єкт, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого ч. 2 ст. 215 ЦКУ.
Тобто працювати з тими ФОПами, які були зареєстровані в Криму, ще у січні 2022 року (до початку війни) наважувалися лише дуже сміливі бізнесмени.
За правилами ч. 2 ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не потрібна.
При цьому правило, згідно з яким нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, не поширюється на угоди, укладені з ФОПами, які на момент укладення правочину досі зареєстровані в Криму або на іншій території України, яка визнана тимчасово окупованою за рішенням РНБО.
Проте лише сам факт підписання такого правочину не свідчить про порушення вимог ст. 13 Закону №1207 та не має наслідків для такого госпсуб’єкта. Адже нікчемний правочин не підлягає виконанню. Наслідки настають тоді, коли ви повністю або частково виконали умови укладеного нікчемного правочину.
Це ми говоримо про офіційно визнані окуповані території. А що з тими, які окуповані, але не визначені такими українським законодавством? Те саме, але після їх офіційного визнання!
Тут усе складно, адже:
по-перше, мусимо фактично щодня відстежувати стан справ щодо окупованих територій під час воєнного стану;
по-друге, нікчемними будуть лише договори, укладені після того, як рішення РНБО про визнання території, на якій зареєстрована одна зі сторін таких договорів, окупованою набере законної сили.
Тобто у разі, якщо певна область чи її частина буде визнана тимчасово окупованою, всі договори, які були укладені до цієї дати, можуть виконуватись у повному обсязі — йдеться про товари, роботи, послуги, які були замовлені, та первинні документи, складені/датовані до рішення РНБО. Але треба бути готовими до того, що у будь-який момент контрагент із такої території не зможе виконати своїх зобов’язань і пошлеться при цьому на форс-мажор. А може, ви й самі не бажатимете ризикувати своєю репутацією, життям та здоров’ям своїх працівників і відмовитеся виконувати зобов’язання за таким договором. З тієї самої причини, бо війна — це форс-мажор.
Нові договори та нові замовлення/поставки після офіційного визнання територій окупованими вочевидь слід буде зупинити.
Які обмеження щодо здійснення розрахунків?
Кілька правил для здійснення платежів із такими ФОПами.
Під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що:
- система електронних платежів та внутрішньодержавні платіжні системи не застосовуються на тимчасово окупованій території;
- електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у т. ч. мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів;
- переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.
Тимчасово, на період дії особливого правового режиму тимчасової окупації, НБУ має право встановлювати порядок транскордонного переміщення готівкової валюти держави-окупанта та/або порядок здійснення операцій із готівковою валютою держави-окупанта на території України.
І це було зроблено! Національний банк України Постановою №21 заборонив уповноваженим установам (банкам) здійснювати будь-які валютні операції з використанням російських та білоруських рублів, а також операції, учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження в РФ чи Білорусі.
Тобто якщо, як на сьогодні це в деяких захоплених містах буває, їх було переведено на розрахунки в рублях, і ФОП намагатиметься розплатитися ними або проситиме оплатити рахунки в рублях, контрагент з неокупованої території України не зможе легально виконати таке прохання або отримати таку оплату.
Під час режиму тимчасової окупації норми регуляторного законодавства на тимчасово окупованій території не застосовуються.
Крім того, нагадуємо, що з 07.03.2022 р. голова Верховного Суду на період воєнного стану має право припинити роботу суду з одночасним визначенням іншого суду, який здійснюватиме правосуддя (ч. 7 ст. 147 Закону про судоустрій — зміни за Законом №2112). Тож за роботою судів варто стежити окремо.
А якщо все ж таки заплатити, то що з податками?
Позаяк договори, укладені з ФОПом, є нікчемними з огляду на закон, то всі госпоперації, вчинені за такими правочинами, вважатимуться такими, що не мають жодних юридичних наслідків.
Проте дохід, виплачений такому ФОПу, оподатковуватиметься в Україні. Причому платити податки до українського бюджету буде той, хто зробив платіж (а не той, хто його отримав).
Згідно з п. 26 підр. 10 розд. ХХ ПКУ у разі нарахування (виплати) фізособам-підприємцям (незалежно від системи оподаткування), податковою адресою яких є тимчасово окупована територія, доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язані утримати податок з доходів у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 та підпункту 2 пункту 297.1 ПКУ.
Увага! Будь-які доходи з джерелом їх походження з іншої території України, що нараховуються (виплачуються) на користь осіб, які мають податкову адресу на тимчасово окупованій території, оподатковуються за правилами, встановленими ПКУ для їх виплати (репатріації) за кордон України.
Це означає, що платитимете ви ці доходи ФОПу з окупованих територій в тому самому порядку, як іноземцю (тільки без права на уникнення подвійного оподаткування). Тобто ПДФО за ставкою 18% та ВЗ за ставкою 1,5%, із внесенням такої виплати до об’єднаної «зарплатної» звітності.
Проблема лише в класифікації такого доходу, адже для цього випадку в ПКУ окремої статті не придумали. На думку автора, незалежно від предмета договору, позаяк він є нікчемним, то переказані кошти матимуть статус так званих інших оподатковуваних доходів. Проте з цим питанням краще звертатися до податківців.
Увага, платники податку на прибуток!
У разі здійснення господарських операцій між особами, які мають податкову адресу на тимчасово окупованій території, та платниками податків, які мають податкову адресу на іншій території України, до таких операцій застосовуються положення статті 39 ПКУ з урахуванням критеріїв, визначених підпунктом 39.2.1 ПКУ.
Тобто в разі відповідності умов щодо річної суми таких операцій стосовно цього контрагента і стосовно підприємства загалом такі операції вважатимуться контрольованими!
А от ЄСВ за таких осіб не сплачується. Адже вони звільнені від усіх обов’язків щодо подання звітності та сплати ЄСВ і можуть платити за себе хіба що добровільно (п. 9-3 розділу VIII Закону про ЄСВ).
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон №1207 — Закон України від 15.04.2014 р. №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
- Закон №1618 — Закон України від 01.07.2021 р. №1618-ІХ «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».
- Закон №2112 — Закон України від 03.03.2022 р. №2112-ІХ «Про внесення зміни до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо визначення територіальної підсудності судових справ».
- Закон №2138 — Закон України від 15.03.2022 р. №2138-IX «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України».
- Закон №2268 — Закон України від 18.01.2018 р. №2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
- Закон про судоустрій — Закон України від 02.06.2016 р. №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
- Постанова №21 — Постанова Правління НБУ від 24.02.2022 р. №21 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».