Згода на відеозйомку посадової особи, посада якої пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, не потрібна. Такого висновку дійшли судді районних судів1.
Останніми роками наявність у кожному телефоні відеокамер перетворилася на механізм захисту від несправедливості навколишнього світу. Щоби не бути голослівними, люди знімають на відео порушення своїх прав та викладають ці записи у соцмережах.
1 Рішення Московського районного суду м. Харкова від 30.08.2019 р. у справі №642/1849/18, рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 р. у справі №172/798/20.
Звісно, керівники бізнесу часто категорично не погоджуються з такими зйомками. Особливо коли, з одного боку, є певні об'єктивні причини їхньої поведінки, яка має негарний вигляд на відео, а з іншого — потерпає їхня репутація (як особиста, так і колективна).
Чи можна заборонити таку зйомку або вимагати її припинити? Розгляньмо на конкретних прикладах судових справ.
Знімати прийом у лікаря може бути небезпечно!
Обидві ситуації (справи №172/798/20 та №642/1849/18) стосуються відео, викладеного у соцмережах, з участю лікарів.
I в обох випадках зйомка на мобільний телефон велась у приміщенні лікарні — в робочому кабінеті лікаря (завідувача педіатричного відділення) чи керівника закладу охорони здоров'я, який приймав пацієнтів безпосередньо у себе в кабінеті.
Коли лікарні дізналися про таку зйомку, результати якої були оприлюднені в соцмережах, вони розлютилися і звернулися до суду. Лікарі покликалися на шкоду діловій репутації, бо вважають, що відео та коментарі до них містять образливі висловлювання. I взагалі — лікарі не давали дозволу на саму відеозйомку!
На їхню думку, відеозйомка розмови з лікарем на робочому місці в лікарні є порушенням вимог ЦКУ та Рекомендацій щодо захисту приватності у роботі засобів масової інформації, затверджених Радою Європи від 06.11.2017 р.
У суді вони просили не лише припинити поширення відео та недостовірної інформації в соцмережах, а й певну суму морального відшкодування. Тобто все було дуже серйозно, і ті, хто виклав ці відео, могли бути покарані. Але що вирішили судді?
Що сказали суди?
Суди наголошували, що відповідно до ст. 307 ЦКУ фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку допускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи, може бути проведене лише у випадках, установлених законом.
При цьому, якщо йдеться про керівника закладу охорони здоров'я, то справді, зйомка відбувалась у потенційно чутливих місцях, до яких належить, зокрема, і лікарня, і має проводитися за згодою керівника цього закладу.
Але судді після перегляду відеозапису звернули увагу, що зйомка відбувалася не у лікарняних палатах і жоден сторонній пацієнт не відображений на відео.
Спілкування відбувалося у службовому кабінеті директора комунального закладу, що не є «потенційно чутливим» місцем у розумінні чинного законодавства.
При цьому поширений сюжет розмови з керівником не містить жодних даних щодо його особистого життя, а стосується виключно його професійної діяльності як службової особи у сфері надання послуг населенню району з охорони здоров'я.
В іншій справі №642/1849/18 зйомка відбувалась у кабінеті лікаря-педіатра (завідувача педіатричного відділення), який, на думку батьків, не дотримувався графіка прийому громадян і відмовив в огляді дитини.
Причому у цій справі було викликано наряд поліції, який прийняв заяву від батьків. I згодом, розмістивши відео у соцмережі, один із батьків надав коментар, аналогічний до написаного у його заяві до поліції.
Щодо цього суди наголосили, що до зазначених правовідносин ст. 307 ЦКУ не застосовується, бо зйомка завідувача педіатричного відділення на відеоплівку в робочий час, під час виконання ним службових обов'язків, можлива за відсутності згоди останнього.
А щодо коментарю до відео, то, на думку суду, відомості, викладені у заяві батьків до правоохоронних органів, про які розповідається в коментарі, не можуть розглядатися як поширення недостовірної інформації. Батьки фактично виклали зміст свого звернення до правоохоронних органів. Тому образи лікарю в цьому випадку — жодної.
Посадова особа чи особиста інформація?
Загалом, коли ми говоримо про захист ділової репутації поширенням достовірної інформації, то слід враховувати, що в таких випадках до уваги береться сукупність таких обставин, як:
а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб;
б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Визначення понять
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Iнтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Пункт 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. №1
«Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,
а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»
Проте, на переконання судів, коли йдеться про посадову особу, посада якої пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, ст. 307 ЦКУ до відеозйомки не застосовується і згода на її проведення не потрібна.
Замість висновків
Рішення, які ми прокоментували, були на користь тих, хто знімав і викладав відео на загальний доступ. Навіть ВС у справі №642/1849/18 відмовився від перегляду справи, не побачивши порушень з боку судів першої та апеляційної інстанцій.
Та є одне «але».
У будь-якому випадку слід розуміти, що між професійним та особистим дуже тонка межа. I вести зйомку в кабінеті або, скажімо, в коридорі лікарні чи на паркуванні — не одне й те саме.
Не кажучи вже про те, що й у дозволених місцях відеозйомку треба вести дуже обережно. Наприклад, відеозйомка робочого місця не повинна зачіпати службових документів чи іншої інформації, яка є персональною чи охороняється законодавством про охорону здоров'я. А вони можуть випадково потрапити у відео та набути розголосу!
Але якщо дотримуватися важливих правил зйомки, наведених вище, та проводити її на робочому місці посадової особи, то тут розуміння публічності є дещо ширшим. I знімати відео можна.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»