КСУ визнав1 конституційним встановлення тарифних ставок залежно від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не від мінімальної зарплати. Отже, бюджетна сфера і далі працюватиме за Тарифною сіткою, прив'язаною до прожиткового мінімуму, й отримувати доплату до МЗП, поки це не змінять ВРУ та КМУ.
Нагадаємо, що посадові оклади (тарифні ставки) працівників бюджетної сфери з 01.01.2017 р. розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, встановленого в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року (п. 1 примітки дод. 1 до постанови КМУ від 30.08.2002 р. №1298).
1 Рішення КСУ від 15.07.2021 р. №2-р/2021 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 6 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, частини шостої статті 96 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII (про мінімальний посадовий оклад (тарифну ставку).
При цьому розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році має три значення: січень — червень — 2270 грн, липень — листопад — 2379 грн, грудень — 2481 грн.
Але з 01.01.2021 р. для бюджетної сфери посадовий оклад (тарифна ставка) працівника 1 тарифного розряду становить 2670 грн, з 1 грудня 2021 року — 2893 грн (постанова КМУ від 20.01.2021 р. №29). Тобто трохи вище за прожитковий мінімум, але нижче за мінімальну зарплату, яка з 1 січня становить 6000 грн, а в грудні сягне 6500 грн.
Чому тарифні ставки прив'язані саме до прожиткового мінімуму, а не МЗП?
За ст. 3-1 Закону про оплату праці кожен працівник, який виконує норму робочого часу, однаково отримає зарплату, не меншу за мінімальний розмір. А він уже в 2,5 разу вищий за розмір прожиткового мінімуму. Тобто там, де оклад (тарифна ставка) прив'язані до прожиткового мінімуму, роботодавцю треба буде робити зайву, з погляду багатьох бухгалтерів, дію — рахувати і виплачувати доплату до МЗП.
Для приватного бізнесу це не проблема, бо там самі вирішують, від якого мінімуму починати власний штатний розпис, а от бюджетники такого права не мають. I відштовхуються від мінімального розміру окладу (тарифної сітки), прив'язаного до прожиткового мінімуму.
Згідно з ч. 6 ст. 6 Закону про оплату праці та ч. 6 ст. 96 КЗпП (у редакції Закону від 06.12.2016 р. №1774) «мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року».
Водночас згідно з ч. 4 ст. 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, повноваження щодо ухвалення якої має ВРУ. Рада Законом «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановила розміри прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати на 2021 рік.
Враховуючи, що розмір тарифних ставок прив'язано саме до прожиткового мінімуму на працездатну особу, що призводить до зменшення доходів працівників, а отже, й до порушення права на достатній рівень життя для себе та своєї сім'ї, гарантованого ст. 48 Конституції України, 47 народних депутатів звернулися до КСУ з конституційним поданням щодо відповідності Конституції ч. 6 ст. 6 Закону про оплату праці та ч. 6 ст. 96 КЗпП.
Що вирішив КСУ?
КСУ вирішив, що встановлення тарифних ставок залежно від прожиткового мінімуму на працездатну особу, встановленого на 1 січня календарного року, відповідає Конституції з огляду на таке:
1. Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) є основою тарифної системи оплати праці, яка використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Своєю чергою, тарифна система оплати праці є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.
На відміну від мінімальної зарплати, мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) не є різновидом державних соціальних гарантій, функційно застосовується під час формування тарифної системи оплати праці та є основою для диференціації розмірів заробітної плати.
Водночас розмір мінімальної зарплати і розмір мінімального посадового окладу (тарифної ставки) не можуть бути нижчими від розміру прожиткового мінімуму. Зазначена відмінність суті вказує на неоднаковість їх функційного призначення.
Прожитковий мінімум є вартісною величиною набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів, достатніх для нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розміру мінімальної зарплати (абзац третій ч. 1 ст. 2 Закону про прожитковий мінімум).
2. Розмір зарплати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
Це важливо!
Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець доплачує до рівня мінімальної, яка виплачується щомісяця одночасно з виплатою зарплати. Якщо розмір зарплати у зв'язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір МЗП, провадиться доплата до рівня МЗП.
3. КСУ визнає, що встановлений у 2021 році Кабміном мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) є вищим від розміру прожиткового мінімуму та водночас нижчим від розміру мінімальної зарплати, що визначені ВРУ.
Але «зарплата, не нижча від визначеної законом (мінімальна зарплата)», «прожитковий мінімум» та «мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка)» не є тотожними поняттями, а повноваження визначати або встановлювати їх грошовий розмір мають різні органи державної влади — ВРУ та КМУ.
Таким чином, КСУ констатує: мінімальним розміром виплат, що їх має отримувати кожен як основне джерело існування для гарантування реалізації конституційного права на достатній життєвий рівень, є прожитковий мінімум, розмір якого з урахуванням його суті та призначення визначає Верховна Рада України у відповідному законі.
Який вихід із ситуації пропонується?
З огляду на висновки КСУ постає очікуване запитання: навіщо депутати ВРУ звернулися до КСУ, замість того щоб підготувати законопроєкт, який може внести зміни до оспорюваних законів, та виправити цю ситуацію власноруч?
КСУ також зауважив, що суб'єктом застосування оспорюваних норм Закону про оплату праці та КЗпП є не працівники, роботодавці чи інші учасники трудових відносин, а КМУ, який згідно з ч. 1 ст. 113 Конституції є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Так, КМУ також має закріплене Конституцією право законодавчої ініціативи (ст. 93).
Отже, і депутати ВРУ, і уряд за бажання можуть змінити ситуацію. Для цього потрібно просто внести зміни до ч. 6 ст. 6 Закону про оплату праці та ч. 6 ст. 96 КЗпП.
А наразі КМУ у п. 2 постанови від 20.01.2021 р. №29, знаючи, що доплата до МЗП призводить до однаковості рівня оплати праці для багатьох бюджетників, пропонує керівникам установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери забезпечити диференціацію заробітної плати працівників, які отримують заробітну плату на рівні мінімальної у межах фонду оплати праці, шляхом встановлення доплат, надбавок, премій з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи.
А органам місцевого самоврядування КМУ рекомендує вжити заходів для приведення власних нормативно-правових актів з питань оплати праці працівників установ, закладів та організацій, що належать до сфери їх управління, у відповідність до цієї постанови.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»