• Посилання скопійовано

Фінлізинг та оренда: нові зміни до ПКУ

З прийняттям Закону про фінлізинг ПКУ потребував змін щодо суб'єктного складу таких договорів. I ось прийнято Закон №1605, який вніс відповідні зміни до ПКУ. Змінено й інші його норми щодо уточнення різниці між договорами фінлізингу та іншою орендою майна.

Новий Закон про фінансовий лізинг набрав чинності 13.06.2021 р. I вже з урахуванням його положень 25.07.2021 р. набрав чинності Закон про внесення змін до Податкового кодексу України щодо усунення суперечностей та уточнення визначення лізингової, орендної операції — Закон №1605.

Зміни мають вигляд лише технічних, але це безпосередньо пов'язано з новим Законом про фінлізинг і не тільки.

1. Лізингодавцем може бути виключно юрособа

До змін підпункт 14.1.97 ПКУ давав таке визначення терміна «лізингова (орендна) операція» — господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк. Проте відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону про фінлізинг лізингодавець — це юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об'єкт фінансового лізингу.

А тому тепер згідно із Законом №1605 під фінансовим лізингом розуміють господарську операцію юрособи (лізингодавця), за якою лізингодавець передає лізингоодержувачу майно, яке є основним засобом і придбане або виготовлене лізингодавцем, а також усі ризики та винагороди, пов'язані з правом володіння та користування об'єктом фінансового лізингу.

Оперативний лізинг (оренда) — це операція юридичної чи фізичної особи (лізингодавця/орендодавця), за якою лізингодавець/орендодавець передає іншій особі (лізингоодержувачу/орендарю) основні засоби, придбані або виготовлені лізингодавцем/орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом.

Отже, укладати договори фінансового лізингу можуть лише юрособи, визначені Законом про фінлізинг. Усім іншим доступна опція лізингу (оренди) на інших умовах.

Про визначення термінів

До речі, у висновку Комітету з питань інтеграції України з Європейським Союзом ВРУ наголошено, що наведені визначення фінансового й оперативного лізингу не суперечать п. 62 Регламенту 2017/1986, який зазначає: «Оренда класифікується як фінансова оренда, якщо вона передає в основному всі ризики та винагороди щодо володіння орендованим активом. Оренда класифікується як операційна оренда, якщо вона не передає в основному всі ризики та винагороди щодо володіння орендованим активом».

2. Лізингоодержувач є володільцем та користувачем предмета лізингу

Відповідно до ч. 1 ст. 397 ЦКУ володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Отже, передача основних засобів від лізингодавця до лізингоодержувача передбачає, крім права користування цими засобами, передачу також і права володіння ними. Відповідні зміни внесено й до визначення терміна «оренда житлових приміщень» за пп. 14.1.97-2 ПКУ.

ПКУ відтепер чітко розрізняє договори фінансового лізингу, в яких лізингодавцями можуть бути лише юрособи, та решту договорів оренди. Як і раніше, договори оренди житла з викупом не належать до фінансового лізингу — і це відповідає нормам ЦКУ. Договори лізингу врегульовані ст. 806 — 809-1 ЦКУ.

Натомість договори оренди житла з викупом визначені у главі 59 ЦКУ, тож вони регулюються окремими частинами ЦКУ.

Але повернімося до податкового законодавства.

Як і раніше, операції з передачі майна у фінансовий лізинг та повернення майна, переданого у фінансовий лізинг, є об'єктом оподаткування ПДВ. Але уточнення до п. 187.6 (дата виникнення ПЗ) та п. 198.2 ПКУ (дата визначення ПК) стосуються не лише фінансового лізингу, а й фінансової оренди. I ці терміни за пп. 14.1.97 ПКУ є тотожними для потреб ПКУ. Тимчасом як передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря.

То для чого внесено ці технічні правки, крім змін щодо суб'єктного складу за новим Законом про фінлізинг?

Варто чітко розрізняти договори фінансового лізингу та решту договорів оренди. На нашу думку, податкова може не пробачити змішаних договорів та договорів, які містять нечіткі та незрозумілі формулювання щодо предмета договору й умов, які можуть вказати на фінансовий чи інший лізинг (оренду). Відповідно, залежно від умов договору, ми не виключаємо або донарахувань податкових зобов'язань з ПДВ, або позбавлення податкового кредиту з ПДВ.

Також, що таке «фінансова оренда», ні в ПКУ, ні в ЦКУ чи ГКУ (ст. 292) не визначено. Тож що це за договір та які умови він має містити, — наразі не зрозуміло. Але для потреб оподаткування різниці між фінлізингом та фінансовою орендою немає. Тому, наприклад, називати фінансовою орендою передачу в користування за плату виробничого обладнання все ж таки неправильно (якщо за таким договором не відбувається зміна власника обладнання).

Але навіть коли зміна власника все ж таки відбувається за таким договором згодом, варто врахувати, що це може бути договір оренди з викупом (не фінансовий лізинг!), якщо цей договір укладено на інших умовах, ніж визначені для фінансового лізингу. I в разі прийняття рішення передати у власність орендоване обладнання через певний строк користування сторони повинні прорахувати податкові наслідки. Якщо вони не готові до відносин фінансового лізингу (коригувати оподаткування виходячи з нових правовідносин) або не готові сперечатися з податківцями, які це правовідносини, краще придбати обладнання на умовах окремого договору купівлі-продажу.

Але тим, хто вже має фінлізингові та орендні договори і працює за ними, не треба хвилюватися. Переукладати такі договори або вносити до них зміни у зв'язку з прийняттям Закону №1605 не потрібно. Нові правила оподаткування (щодо кола осіб, які можуть укладати договори фінлізингу, та розмежування визначень оренди і фінлізингу) стосуватимуться правовідносин, які виникнули після набрання чинності цим законом. Нагадаємо, що зазначені в цій статті зміни чинні з 25.07.2021 р.

I чим зрозуміліше та детальніше умови договорів оперативного лізингу (оренди) відрізнятимуться від фінансового лізингу, тим простіше буде спілкування з податковими органами під час перевірок. Хоча дотепер схожих спорів у судах було небагато. Але у зв'язку з новим Законом про фінлізинг ми їх і надалі не виключаємо.

Загалом, це один із прикладів, які можна наводити на підтвердження чіткої різниці між договорами фінансового лізингу (фінансової оренди) та іншої оренди майна, у т. ч. житла з викупом. Проте на цьому прикладі ми хотіли пояснити суть внесених змін та відокремлення двох господарських операцій для потреб оподаткування.

Нормативна база

  • ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV.
  • ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р.№2755-VI.
  • ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
  • Закон №1605 — Закон України від 01.07.2021 р. №1605-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо усунення суперечностей та уточнення визначення лізингової, орендної операції».
  • Закон про фінлізинг — Закон України від 04.02.2021 р. №1201-IX «Про фінансовий лізинг».

Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»

До змісту номеру