Як повідомляє НБУ, новий Закон про платіжні послуги1 адаптовано до інновацій на міжнародному ринку фінансових послуг. I хоча він спричинює на сьогодні дуже багато запитань, його впровадження зумовлено новітніми цифровими технологіями, які вже давно увійшли в наше життя без законодавчого підґрунтя.
За останні кілька років ринок платіжних послуг як в Україні, так і у всьому світі зазнав значних технічних інновацій, що супроводжувалося появою нових видів послуг на ньому. Але значна частина таких інноваційних платіжних послуг повністю або значною мірою перебувають поза межами регулювання законодавства України.
1 Закон України від 30.06.2021 р. №1591-IX «Про платіжні послуги».
Чого тільки варта ситуація з РРО — Наказом Мінфіну від 18.06.2020 р. №306 госпсуб'єктів, які використовують РРО, зобов'язали привести їх у відповідність до нових вимог розрахункових документів (до 01.08.2021 р.). I ось нові зміни: РРО має використовуватися не лише для отримання готівки для подальшого переказу, а й для виконання будь-якої платіжної операції.
Під терміном «платіжна операція» розуміється будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього. Тож зрозуміло, що нова вимога стосується насамперед фінансових установ. Але якщо інші суб'єкти господарювання надаватимуть послуги з переказу або зняття коштів (як, наприклад, «Укрпошта»), то ця вимога стосуватиметься і їх.
Розширено права органів ДПС, які здійснюють контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до ПКУ (нова редакція ч.1 ст. 15 Закону про РРО).
Ці нововведення передбачені свіжим Законом про платіжні послуги, який нині на підписі у Президента. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (про що ми повідомимо). Вводиться в дію через 12 місяців з дня набрання ним чинності!
Але обов'язок повідомляти НБУ про проблеми з електронною безпекою, які виникли під час надання послуг, почне діяти через 2 роки — через 12 місяців з дня введення в дію цього Закону.
А така екзотика, як емісія електронних платіжних засобів для ініціювання платіжних операцій з рахунків платників, відкритих в іншого надавача платіжних послуг, та відкритий банкінг почнуть працювати в Україні аж через 36 місяців з дня введення в дію цього Закону (тобто через 4 роки з дня набрання ним чинності).
Давайте поговоримо про ці нововведення докладніше.
Платіжні інструменти і заборони
До платіжних інструментів Закон відносить будь-які платіжні засоби для ініціювання платіжної операції, у т. ч. електронні платіжні засоби (під якими бізнес має на увазі, як правило, корпоративні картки, а звичайні фізособи — пластикові платіжні картки, які є носієм такого платіжного засобу). Перелік видів платіжних інструментів визначається НБУ.
Емітувати платіжні інструменти можуть як банківські, так і небанківські фінансові установи.
Натомість торговцям (п. 29 ст. 38 Закону про платіжні послуги) забороняється:
1) у будь-який спосіб обмежувати право держателя електронного платіжного засобу обирати для здійснення розрахунків будь-який електронний платіжний засіб платіжних систем відповідно до абзацу 1 частини 28 цієї статті;
2) встановлювати будь-яку додаткову (супровідну) плату під час здійснення оплати за продані ними товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв, у тому числі плату за використання певного електронного платіжного засобу, платіжного застосунку або платіжного пристрою;
3) встановлювати різні ціни на ті самі товари чи послуги у разі здійснення розрахунку за них у безготівковій формі порівняно з розрахунком готівковими коштами.
Торговці мають право заохочувати держателя до використання певного електронного платіжного засобу для здійснення розрахунків.
Терміни, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), визначаються, як і раніше, КМУ. А ось контроль за дотриманням торговцями таких термінів здійснюватиме Держпродспоживслужба.
«Спецсуб'єкти» на ринку небанківських фінпослуг
Право на надання окремих платіжних послуг тепер належить й окремим небанківським установам.
Зокрема, платіжні установи, оператори поштового зв'язку та установи електронних грошей мають право надавати всі або окремі фінансові платіжні послуги (правила суміщення передбачені у ст. 6 Закону про платіжні послуги. — Авт.) за умови визначення відповідних фінансових платіжних послуг у ліцензії відповідно до цього Закону та включення таких осіб до Реєстру (ч. 5 ст. 10 Закону про платіжні послуги).
Наразі йдеться про можливість відкривати платіжні рахунки, випускати платіжні картки та електронні гроші (раніше такі можливості були доступні лише банкам).
НБУ переконаний, що ці установи зможуть самостійно працювати на платіжному ринку, що спростить їхню діяльність — від небанківських фінансових установ не вимагатиметься участі у платіжних системах для здійснення переказу.
Розширено перелік платіжних послуг
Розширено поняття платіжної послуги — це діяльність надавача платіжних послуг з виконання та/або супроводження платіжних операцій. Адже на сьогодні Законом про платіжні системи врегульовано лише один вид платіжних послуг — фінансова послуга з переказу коштів, яка означає рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.
Водночас новим Законом про платіжні послуги пропонуються дев'ять видів платіжних послуг, сім з яких є фінансовими платіжними послугами, а два — нефінансовими, що стають поширеними в державах Європейського Союзу та потребують окремого регулювання, а саме:
1) послуги із зарахування готівкових коштів на рахунки користувачів, а також усі послуги щодо відкриття, обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців);
2) послуги зі зняття готівкових коштів з рахунків користувачів, а також усі послуги щодо відкриття, обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців);
3) послуги з виконання платіжних операцій із власними коштами користувача з рахунку/на рахунок користувача (крім платіжних операцій з електронними грошима);
4) послуги з виконання платіжних операцій з рахунку/на рахунок користувача (крім платіжних операцій з електронними грошима), за умови що кошти для виконання платіжної операції надаються користувачеві надавачем платіжних послуг на умовах кредиту;
5) послуги з емісії платіжних інструментів та/або здійснення еквайрингу платіжних інструментів;
6) послуги з переказу коштів без відкриття рахунку;
7) послуги з випуску електронних грошей та виконання платіжних операцій з ними, у тому числі відкриття та обслуговування електронних гаманців.
До нефінансових платіжних послуг належать:
1) послуги з ініціювання платіжної операції;
2) послуги з надання відомостей з рахунків.
Грошові обмеження для платіжних послуг
Новий Закон про платіжні послуги запроваджує нове поняття обмежених платіжних послуг.
До таких послуг належать послуги з виконання платіжних операцій, що надаються оператором телекомунікацій, провайдером телекомунікацій, провайдером програмної послуги своєму абоненту — отримувачу послуг для:
а) оплати цифрового контенту;
б) оплати квитків, ініційованої з використанням мобільного телефону, за умови що квиток надається абоненту — отримувачу послуг в електронній формі на підтвердження оплати: відвідування культурно-розважальних заходів (кіно, концертів, вистав, музеїв, виставок, фестивалів, екскурсій, наукових, ділових, культурних, освітніх та інших масових заходів); відвідування природних, архітектурних та культурних об'єктів; залізничних (у т. ч. приміських) перевезень; проїзду в міському і приміському транспорті (у т. ч. оплати електронних квитків для проїзду в такому транспорті); маршрутних пасажирських перевезень; поповнення проїзних і транспортних карток для проїзду в міському і приміському транспорті;
в) сплати коштів на цілі благодійної діяльності з використанням благодійного телекомунікаційного повідомлення;
г) оплати телекомунікаційних послуг та доступу до Iнтернету, програмних послуг, комунальних послуг, податків та зборів, митних платежів, штрафів, послуг, що надаються державними органами та установами.
Зверніть увагу: надавати такі послуги зможуть лише юрособи, включені до Реєстру як надавачі обмежених платіжних послуг.
А сума одноразової платіжної операції за надання таких послуг не може перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на дату здійснення платіжної операції — на сьогодні йдеться про одноразовий платіж за квиток чи оплату комунальних/інших послуг в сумі не більше ніж 1200 грн.
Загальна сума таких операцій за календарний місяць, що здійснюються одним користувачем послуг, не може перевищувати однієї мінімальної зарплати (на сьогодні це 6000 грн).
6000 — чи не замало?
На нашу думку, такі обмеження стосуються не всіх послуг, якими користується один користувач протягом місяця (оплата за комунальні, Iнтернет, квитки тощо), а йдеться про відносини між користувачем та конкретною юрособою (надавачем обмежених платіжних послуг). Проте, враховуючи лише вартість комунальних послуг, така сума у розмірі 6000 грн вже не відповідає сьогоденню. Отже, на нашу думку, пересічні громадяни й надалі віддаватимуть перевагу банкам. А ось щодо інших послуг (Iнтернет, квитки на перевезення чи на розважальні заходи тощо), то тут цілком імовірним уявляється вихід на ринок нових надавачів платіжних послуг.
Iноземні надавачі платіжних послуг та відкриті API банків
Новим Законом планується створити належні умови для діяльності філій іноземних платіжних установ. Причому йдеться як про діяльність на території України наявних іноземних надавачів платіжних послуг, так і тих, що створюватимуться на території України за участі іноземних платіжних установ.
НБУ вже запланував до 2023 року вироблення єдиних стандартів відкритих API — зручних, зрозумілих та прийнятних для всіх. Наразі створено умови для запровадження в Україні концепції відкритого банкінгу (Open banking) для банків. Але це застосовуватимуть й інші учасники українського платіжного ринку.
До речі, відкритий банкінг передбачає, що надавачі платіжних послуг з обслуговування рахунку будуть зобов'язані у порядку, встановленому НБУ, забезпечувати можливість постійного доступу в режимі реального часу до рахунків (крім кореспондентських рахунків банку та розрахункового рахунку надавача платіжних послуг) своїх користувачів банкам та іншим надавачам платіжних послуг, що отримали право на надання нефінансових платіжних послуг (тобто стороннім надавачам платіжних послуг).
У підсумку мандрівки за кордон стануть простішими — використання українських банківських карток та мобільних застосунків за кордоном і, навпаки, іноземних платіжних засобів не буде проблемою. Щоправда, на законодавчому рівні це запрацює не раніше ніж через 4 роки!
Законом про платіжні послуги також передбачено вимоги до забезпечення збереження коштів користувачів під час відкритого банкінгу. А додаткові вимоги встановлюватиме НБУ, особливо коли йдеться про платіжні установи, операторів поштового зв'язку, установи електронних грошей, філії іноземних платіжних установ, фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.
Мікрокредити від «Укрпошти»
Платіжним установам, установам електронних грошей, оператору поштового зв'язку (за наявності ліцензії) надається право видавати короткострокові невеликі кредити, крім платіжних операцій з електронними грошима, але виключно у зв'язку з виконанням платіжної операції та на короткий строк, що не може перевищувати 12 місяців з дати надання коштів.
Причому кредити мають надаватися за рахунок власних резервів: заборонено надавати кредит за рахунок коштів, отриманих від користувачів для цілей виконання платіжних операцій та/або в обмін на випущені електронні гроші. Забороняється надання кредиту електронними грошима.
Електронна комерція, споживачі та фінмоніторинг
Загалом застосування Закону про платіжні послуги є обов'язковим у таких випадках:
1) здійснення електронного документообігу на платіжному ринку та захисту інформації під час виконання платіжних операцій;
2) дотримання прав споживачів: на сьогодні споживач отримав право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне здійснення безготівкових розрахунків з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України (зміни до ч. 2 ст. 17 Закону про захист прав споживачів);
3) здійснення розрахунків у сфері електронної комерції. Зокрема, з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. А до переліку документів, які мають надавати продавці покупцю, відтепер додано такі, як електронний документ, квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, зі зазначенням дати здійснення розрахунку (зміни до ч. 1, 3 ст. 13 Закону про е-комерцію);
4) у разі ініціювання платіжної операції в межах України та за межі України на суму, що є меншою за 30 тисяч гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, суб'єкт первинного фінансового моніторингу може не здійснювати верифікацію платника (зміни до ст. 14 Закону про фінмоніторинг).
Що ще?
Загалом, у цьому новому Законі ще багато нововведень, які стосуються, зокрема, обігу електронних та цифрових грошей, відкриття платіжних рахунків, захисту інформації, функціонування платіжних систем в Україні.
А Нацбанк і надалі матиме право створювати системи міжбанківських розрахунків, системи роздрібних платежів та інші види платіжних систем для виконання платіжних операцій. Створені Нацбанком платіжні системи вважатимуться державними платіжними системами.
Договірні відносини з надавачами платіжних послуг: обмеження та заборони
Договірні відносини також зазнали певних коригувань, хоча з огляду на останні зміни до Закону про фінансові послуги споживачі вже знайомі з електронною формою договору або договору приєднання.
За приписами ст. 29 Закону про платіжні послуги договір про надання платіжних послуг укладається в письмовій формі (паперовій або електронній). Договір про надання платіжних послуг може укладатися шляхом приєднання користувача до договору, розміщеного у доступному для клієнта місці у надавача платіжних послуг та на його вебсайті в Iнтернеті.
Це важливо!
Усі поточні редакції публічної пропозиції укладення договору та документів, що містять інформацію про комісійні винагороди, процентні ставки, курс перерахунку іноземної валюти, які застосовуються до обраної користувачем платіжної послуги, зберігаються на вебсайті надавача платіжних послуг із зазначенням строку їх дії.
Користувачі мають право у будь-який час отримати доступ до всіх редакцій публічної пропозиції укладення договору та інших документів, зазначених у цій статті, що розміщені на вебсайті надавача платіжних послуг.
Главу 73 доповнили окремим параграфом 3, в якому визначили умови відкриття платіжного рахунку, укладення договору платіжного рахунку та за платіжним рахунком, що виконуються небанківським надавачем платіжних послуг (додані ст. 1076-9, 1076-10 ЦКУ).
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»