Продовження щорічної відпустки у разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається автоматично та незалежно від того, чи подав працівник відповідну заяву, вважає ВС1.
Зміст справи
09.01.2018 р. працівниця написала заяву про надання невикористаної частини щорічної відпустки за 2017 рік на 11 діб (з урахуванням одного святкового дня) з 28.02.2018 р. до 10.03.2018 р. Згідно з листком непрацездатності від 27.02.2018 р. вона була відсутня на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за періоди 27 — 01.03.2018 р. та 02 — 06.03.2018 р.
06.03.2018 р. працівниця зателефонувала до начальника сектору кадрового забезпечення та повідомила, що 07.03.2018 р. принесе листок непрацездатності, а також просила надати їй 11 днів відпустки, яка не була використана через хворобу. Це підтверджено свідком — начальником сектору кадрового забезпечення.
07.03.2018 р. вона надала роботодавцю листок непрацездатності та ще раз усно повідомила про необхідність продовження щорічної відпустки відповідно до ст. 80 КЗпП у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, яка відповідно підтверджена оригіналом листка непрацездатності.
12 — 14 березня 2018 року роботодавець склав акти про відсутність працівниці на роботі.
А вже 16.03.2018 р. наказом до неї застосовано дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни (прогули 12 — 14 березня 2018 року) у вигляді звільнення (на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП) за прогул без поважних причин. Підставою звільнення, про що зазначено у наказі, є відсутність заяв про продовження щорічної відпустки відповідно до ст. 80 КЗпП та ст. 11 Закону про відпустки.
Не погодившись із цим, працівниця звернулася до суду. Як неважко здогадатися, головним питанням цієї справи стало: чи потрібна (чи обов'язкова) заява на подовження відпустки і чи достатньо було усного звернення працівниці, щоб роботодавець склав наказ на таке подовження.
Суди вважають заяву про продовження відпустки обов'язковою
Досі позиція ВС при розгляді таких справ зводилась до такого:
1) заява працівника про продовження відпустки через хворобу під час відпустки має бути! Мало того, вона має бути погоджена з керівництвом роботодавця, має бути прийнято відповідне рішення (наказ, розпорядження), з яким працівник повинен бути ознайомлений, що підтверджує взаємну згоду між працівником та власником або уповноваженим органом щодо перенесення або продовження відпустки2;
2) навіть якщо відпустку працівник планує не подовжити, а використати у майбутньому, для узгодження з роботодавцем нового терміну надання позивачу щорічної основної відпустки останній мав подати відповідну заяву3.
1 Постанова ВП ВС від 13.10.2020 р. у справі №712/9213/18.
2 Постанова ВС від 18.07.2018 р. у справі №223/558/15-а.
3 Постанова ВС від 28.04.2020 р. у справі №200/2166/19.
А ось у коментованій нами справі Велика Палата ВС вважає, що попередніми рішеннями суди звузили права найманого працівника. I поклали на нього обов'язки у вигляді звернення до роботодавця з письмовою заявою про продовження відпустки та невиправдано розширили права роботодавця на обов'язкове погодження на продовження відпустки, що не відповідає вимогам як ст. 80 КЗпП, так і ст. 11 Закону про відпустки.
Такі обмеження прав найманого працівника та розширення прав роботодавця не ґрунтуються на вимогах закону, не є необхідними у демократичному суспільстві та порушують баланс інтересів сторін трудових правовідносин.
Зверніть увагу!
Обов'язком працівника є повідомити роботодавця про тимчасову непрацездатність, яка засвідчена у встановленому порядку, тобто листком непрацездатності. I ні КЗпП, ні Закон про відпустки не передбачають саме і виключно письмової форми повідомлення про тимчасову непрацездатність. Таке повідомлення може бути вчинене у будь-який спосіб. А надати листок непрацездатності можна пізніше, наприклад після виходу з відпустки, що буде підтвердженням правомірності такого продовження.
Продовження відпустки не потребує жодних дій від працівника
Тепер ВС трактує норми трудового законодавства інакше. За буквальним тлумаченням п. 1 ч. 2 ст. 80 КЗпП та ст. 11 Закону про відпустки відпустка саме продовжується у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.
I ні КЗпП, ні Закон про відпустки не передбачають звернення працівника із заявою про продовження відпустки. Не передбачено й необхідності отримання на це згоди роботодавця; хоча період надання відпустки сторонами вже узгоджено, проте неможливість її використання саме у зазначені в наказі дати спричинена обставинами, які не залежать від волі жодної зі сторін.
Але зверніть увагу: щорічна відпустка має бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку (п. 1 ч. 2 ст. 80 КЗпП та п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки).
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період (ч. 4 ст. 11 Закону про відпустки).
Приписів щодо обов'язкового погодження продовження відпустки у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому законом порядку, під час тривання відпустки та звернення працівника з відповідною заявою до роботодавця у разі саме «продовження» відпустки зазначені норми не містять.
Перенесення відпустки на інший період означає, що сторони мають узгодити зазначене питання відповідно до загальної процедури. Тобто як працівник, так і роботодавець мають визначитися, чи відповідає новий період відпустки їхнім інтересам та чи не порушуються процес організації праці, визначений роботодавцем, і право на відпочинок працівника. Перенесення відпустки передбачає звернення працівника з відповідною заявою до роботодавця та видання наказу роботодавцем, що свідчить про волевиявлення сторін на погодження з новим періодом надання відпустки.
Тому продовження відпустки не потребує спеціальних дій з боку працівника (заява не обов'язкова), тимчасом як перенесення вимагає згоди роботодавця та ініціативи працівника (заява обов'язкова).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що:
1) якщо працівник не подав заяви про перенесення невикористаної частини відпустки, продовження щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається автоматично;
2) таке продовження є обов'язком роботодавця, для виникнення якого йому достатньо отримати від працівника повідомлення про тимчасову непрацездатність, засвідчену у встановленому порядку (тобто про наявність листка непрацездатності), незалежно від того, чи подав працівник відповідну заяву (або навіть сам листок непрацездатності, який працівник може надати пізніше).
Таким рішенням Велика Палата ВС відступила від правової позиції, висловленої у постановах ВС від 18.07.2018 р. у справі №223/558/15-а та від 28.04.2020 р. у справі №200/2166/19-а, від 26.09.2018 р. у справі №289/51/16-ц, від 21.08.2019 р. у справі №466/4738/18 та від 13.09.2017 р. у справі №6-1412цс17 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»