Декларувалося, що метою Закону від 17.09.2020 р. №909 було внесення змін до Закону про Держбюджет на 2020 рік. Та ось раптом приписами п. 4 Прикінцевих положень Закону №909 запроваджується доволі нестандартна норма, яка взагалі не стосується держбюджету.
З 04.10.2020 р. у період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, цьому-таки КМУ надається право скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, установлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
I законотворців не збентежило те, що закони приймає ВРУ і підписує Президент України, а правити ці закони дозволяється КМУ, який їх не приймав! Єдиний виняток, який вони прописали для цієї можливості, — це «випадки, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи».
Чи працюватиме така норма?
Ми вже звикли до хоч якогось, але порядку системи в гілках влади. Адже органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6 Конституції).
Згідно зі ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Тобто законів КМУ нам не давав і, відповідно, правок до законів не вносив (хоча і брав участь у створенні законопроєктів, так — це прописано в ст. 20 Закону про КМУ).
А що ж тепер? На перший погляд усе виглядає як абсолютне право розчерком пера прем'єр-міністра України змінювати/скасовувати/скорочувати всі, встановлені законами, прийнятими після 12.03.2020 р., «карантинні» обмеження, заборони, пільги та гарантії.
Але навіть якщо таке право надано, не слід забувати, як вносяться правки до законів — це робиться виключно новими законами. Підзаконні нормативні акти не можуть змінювати приписів та норм чинних законів України, які мають вищу юридичну силу.
А КМУ в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. Це ті самі акти КМУ, які підписує прем'єр-міністр України (ст. 117 Конституції). I це підзаконні нормативні акти, а не закони.
Тобто однією короткою нормою в Законі №909 неможливо перекреслити і зламати всю систему законотворчого процесу. Як і раніше, до повноважень КМУ входить лише право законодавчої ініціативи, але жодним чином не прийняття законів та змін до них.
Чи є нова норма конституційною?
Насамперед сама норма п. 4 Прикінцевих положень Закону №909 виглядає більш ніж дивно. Адже всі обмеження, заборони, пільги та гарантії, про які в ній ідеться, встановлені переважно на строк дії карантину. Якщо КМУ не бажатиме, щоб ці тимчасові норми працювали (і для цього є підстави, такі як поліпшення епідеміологічної ситуації в країні), КМУ може просто скасувати карантин своєю постановою. Звісно ж, не «заднім числом», а з певної майбутньої дати.
То для чого було запроваджено нову норму в Законі №909? Ми можемо лише здогадуватися. Проте, на нашу думку, вона суперечить насамперед Конституції.
Адже коли ми говоримо про здійснення органами виконавчої влади своїх повноважень у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6 Конституції), то йдеться про конкретний перелік таких повноважень, які не підлягають розширеному тлумаченню.
I будь-які дії, спрямовані на зміну законів постановами та розпорядженнями КМУ, матимуть украй негативні наслідки. I тут уже йтиметься не просто про спір, треба чи не треба скасовувати обмеження, пільги та гарантії, як у випадку зі скасованою постановою КМУ від 20.05.2020 р. №392, яка була предметом розгляду КСУ у рішенні від 28.08.2020 р. №10-р/2020. Тут уже спір про інше — так розширювати повноваження КМУ просто не можна!
Проте скасувати нову норму може знову ж таки КСУ (або самі депутати шляхом внесення змін до Закону №909). А наразі ця норма є. I що далі?
Чого чекати бізнесу?
У зв'язку з цією нормою (п. 4 Прикінцевих положень Закону №909) у платників податків виникає цілком закономірне запитання. Норму ж запровадили не просто так. Отже, щось скасовуватимуть. А що саме? Наприклад, чи може КМУ тепер своїми постановами чи розпорядженнями скасувати мораторій на податкові перевірки та штрафи за порушення податкового законодавства і Закону про ЄСВ тощо?
Відповідь тут очевидна — ні. Незважаючи на розширення повноважень КМУ, відповідні скасування можливі лише законами України — а їх КМУ наразі не приймає і не затверджує.
Навіть якщо Кабмін спробує скористатися приписами п. 4 Прикінцевих положень Закону №909 і видасть постанову (розпорядження), якою скасовуються ці мораторії, і до вас під час карантину завітають податківці з перевіркою (забороненою «карантинним» законом), ви матимете повне право не допускати їх до перевірки. А якщо вони намагатимуться застосувати штраф за недопуск, — оскаржувати його у суді.
Процесуальні норми
Відповідно до ч. 4 ст. 7 КАСУ, «якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України».
А рішення КСУ вже може стати підставою для перегляду інших судових рішень, які будуть винесені у таких випадках (ч. 5 ст. 361 КАСУ).
То що ж хотів сказати законодавець?
Самі законотворці цього не пояснюють. Але ми маємо здогадку.
Не забуваймо, що постанови КМУ, якими встановлюються карантинні заходи з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапи послаблення протиепідемічних заходів, обмежують або забороняють здійснення певних видів госпдіяльності. Саме це було предметом позовів до адмінсудів про скасування «карантинних» постанов КМУ.
Наразі маємо зонування території України, яке також передбачає суворі заборони й обмеження на здійснення окремих видів госпдіяльності (зокрема, для червоної зони). I навіть передача повноважень (постановою КМУ від 22.07.2020 р. №641) з визначення рівня епідемічної небезпеки Державній комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій не допомогла. Місцева влада на своїх сесіях успішно визнавала рішення комісії такими, що не ґрунтуються на нормах Конституції.
Відтак місцева влада фактично на власний розсуд змінювала обмеження та заборони, що спричинилося до відновлення приміського та внутрішнього пасажирського перевезення, закладів освіти, громадського харчування (ресторанів, кафе), торговельно-розважальних центрів, фітнес-центрів, торговельного і побутового обслуговування населення тощо.
На нашу думку, саме через це і прийнято норму п. 4 Прикінцевих положень Закону №909. Тобто насправді малося на увазі право КМУ вносити зміни не до законів, а до розпоряджень місцевих рад. Проте і це не так просто. А якщо враховувати поточну редакцію цієї норми, якщо саме це малося на увазі, то працювати вона за призначенням не буде.
Утім, позаяк це не перша спроба перебрати на себе повноваження повного контролю за дотриманням карантинних заходів, що запроваджуються КМУ (спочатку — Постанова №641, тепер — Закон №909), ми ще не раз повертатимемося до цього питання.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»