Помилку у призначенні платежу можна виправити або до того, як кошти будуть сплачені (домовившись із банком), або вже згодом (домовившись із контрагентом). Як це зробити правильно, — читайте далі.
Якщо помилилися в призначенні платежу при сплаті до держбюджету
Бухгалтерам добре відомо, що помилка у призначенні платежу при сплаті податку, збору, обов'язкового платежу (йдеться про помилки у бюджетній класифікації, ЄДРПОУ чи іншому реквізиті, що призводить до сплати податку, але не на той рахунок) може коштувати нервів, проте суди у підсумку стають на бік платника податків.
Нагадаємо, що Верховний Суд дійшов висновку1: помилка під час переказу узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, установлений п. 57.1 ПКУ, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених ст. 126, 127 ПКУ.
1 Див., зокрема, постанову ВС від 19.02.2019 р. у справі №812/195/18.
Отже, якщо ви сплатили податок, збір до бюджету, але помилилися в призначенні платежу, це не проблема. Якщо рахунок було зазначено правильно, кошти буде зараховано на цей рахунок. Проте, щоб уникнути проблем із податківцями, можна надіслати листа до відповідного органу ДПС, у якому пояснити зміст помилки і прописати, як саме ці кошти мають бути використані.
Якщо помилилися в призначенні платежу на користь контрагента
Як свідчить практика, такі помилки можуть трапитися й при заповненні платіжних доручень зі сплати коштів контрагенту за договором. Це також може мати негативні наслідки для підприємства чи ФОПа.
Наприклад, у справі №824/74/19-а, рішення за якою ВС виніс 01.07.2020 р., бухгалтер помилково проставив у призначенні платежу реквізити одного договору, а переказав — за іншим. Можливо, орган ДПС під час перевірки і не зацікавила би ця помилка, якби щодо отримувача коштів не виникло запитання стосовно розміру річного доходу. Адже отримувачем коштів був ФОП на єдиному податку.
Планувалося, що ці кошти не будуть включені до оподатковуваного доходу отримувача (наприклад, це могла бути поворотна фіндопомога або кошти, які поверталися через розірвання договору). Але бухгалтер зазначив не той договір, тож ці кошти потрапили до доходу ФОПа і сума річного доходу була перевищена.
Цілком зрозуміло, що податкова не залишила це поза увагою та застосувала максимально можливі наслідки (15% від суми понад максимально дозволений обсяг для групи 3 платника ЄП).
Позаяк ініціює платіж сам платник, постають запитання: Чи може такий платник самостійно виправити помилку? Які дії можуть допомогти бухгалтеру уникнути штрафних санкцій під час перевірки «спрощенців»?
Зміна реквізиту «Призначення платежу» — шляхом відкликання платіжки
Чинне законодавство зобов'язує банк виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня (п. 8.1 Закону про платіжні системи).
Це стосується всіх розрахункових документів, у т. ч. платіжних доручень.
Платіжні доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника. Договором між банком та платником може бути передбачено інший порядок приймання та виконання платіжних доручень.
Одним з обов'язкових реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу», що його платник заповнює так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
При цьому повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Саме платник відповідає за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Натомість банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (п. 3.6, 3.7 Iнструкції №221).
1 Iнструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою НБУ від 21.01.2004 р. №22.
Водночас за загальним правилом документообігу у банку платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі (п. 2.29 Iнструкції №22).
За правилами п. 23.1 ст. 23 Закону про платіжні системи платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу шляхом надання листа про таке відкликання. Така операція не матиме під час податкової перевірки жодних негативних наслідків ані для ініціатора переказу, ані для потенційного отримувача коштів. Адже платіж відкликано і кошти не були перераховані.
А якщо не встигли повідомити банк або вчасно не помітили помилки у платіжному реквізиті? I цьому можна зарадити.
Зміна реквізиту «Призначення платежу» — шляхом листування з контрагентом
У коментованому рішенні податківці встановили факт перевищення ФОПом суми річного доходу, дозволеного йому ПКУ. ФОП намагався пояснити, що виникла помилка при оформленні платіжок з боку платника.
I надав суду доказ того, що насправді він отримав не кошти за надані послуги, а ПФД:
1) лист від ініціатора переказу, в якому платник визнав помилку та замість призначення в платежах «оплата за пиломатеріали» та «за навантажувальні роботи» правильним просив вважати «поворотна фінансова допомога» згідно з відповідним договором,
2) копії квитанцій до ПКО, згідно з якими ФОП повернув суми отриманої ПФД у повному розмірі.
Отже, на думку ФОПа, якщо кошти ПФД були повернуті протягом 12 календарних місяців, вони не є доходом у розумінні пп. 1 п. 292.1 ПКУ.
Перша інстанція не сприйняла поданих пояснень, на відміну від апеляційної інстанції та Верховного Суду. Останній наголосив, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).
Укладення позивачем правочину про надання ПФД паралельно з веденням інших видів підприємницької діяльності законодавством не забороняється.
Це важливо!
Питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу» виконаного платіжного доручення, вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджується листом НБУ від 09.06.2011 р. №25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу», яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, наведеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами без участі банку. Визначальним у змісті наведених законодавчих норм, якими регулюється правильність заповнення платіжного доручення, є те, що вони регулюють правовідносини між банком та платником, тимчасом як зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами.
При цьому економічний зміст тієї чи іншої господарської операції визначається платниками податків самостійно та на власний розсуд, а не контролюючим органом.
Отже, платник не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства.
А якщо платіж уточнено в іншому звітному періоді?
Може статися так, що помилку сторони виявили вже після закінчення звітного кварталу або року. Як правило, це відбувається під час складання податкової звітності за період, у якому було отримано кошти.
Що як листа від платника коштів ще не отримано, а декларацію вже треба подавати? Зокрема, «єдинник» не має вибору, він повинен включити ці кошти до оподатковуваного доходу. Чи можна цьому якось зарадити?
У такій ситуації платникові єдиного податку доведеться вирішувати самостійно, що гірше — не подати таку декларацію вчасно, отримати листа від контрагента і скласти таку декларацію вже з правильними даними чи подати декларацію з тими даними, що є, а далі виправляти їх і боротися з податківцями за збереження статусу «єдинника».
У коментованому судовому рішенні ВС каже, що платнику податків гарантується право на внесення змін до податкової звітності (ст. 50 ПКУ) шляхом виправлення помилок, виявлених таким платником у податковій декларації, чим і скористався позивач після отримання відповідної інформації від контрагента та вніс корективи до раніше поданої декларації.
Проте тут треба бути дуже уважними і враховувати два моменти!
По-перше, якщо такі помилкові кошти відображені в декларації як оподатковуваний дохід, сума податку, порахована з цих коштів платником самостійно, є узгодженим грошовим зобов'язанням. I його доведеться сплатити, якщо тільки не виправити цю помилку до закінчення граничного строку сплати такого податку. Iнакше буде штраф!
Коли виникне штраф
Наприклад, якщо йдеться про декларацію з ЄП за півріччя 2020 р., граничний строк її подання — 10 серпня 2020 р. Відповідно, податок, визначений у такій декларації, треба сплатити до 19 серпня 2020 р. (включно). Якщо помилку виправити до 19 серпня (включно) та зменшити суму податку до сплати, то платити зайві кошти не доведеться і штрафу за це не буде. Якщо ж виправити помилку 20 серпня 2020 р., при цьому 19 серпня заплатити кошти з урахуванням запланованого зменшення, то виникне недоплата. Так, платити зайві кошти буде не потрібно, але за несплату цих зайвих коштів податківці мали би застосувати штраф, бо на момент виправлення помилки строк сплати визначеного раніше грошового зобов'язання вже закінчився. I єдине, що врятує платника податку від штрафу, — це мораторій на такі штрафи, який діє до закінчення місяця, в якому закінчиться коронавірусний карантин.
По-друге, саме по собі перевищення суми річного доходу, який дає право перебувати в певній групі платників єдиного податку, — це погано. Не лише тому, що ФОПу зі суми перевищення доведеться сплатити 15% єдиного податку. А й тому, що, наприклад, ФОПу, який перебував у 3-й групі платників єдиного податку, з наступного кварталу доведеться перейти на загальну систему оподаткування (пп. 3 пп. 298.2.3 ПКУ). I податківці це відразу побачать. I навіть якщо ФОП не подав заяви про відмову від спрощеної системи оподаткування, такий перехід зможуть ініціювати самі податківці (пп. 1 п. 299.6 ПКУ).
Це означатиме, що з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося перевищення, ФОП уже не матиме статусу платника єдиного податку.
А це означатиме неможливість подання уточнюючої декларації з єдиного податку! Так, п. 50.1 ПКУ такої заборони не містить, але на практиці податківці вважають, що і звітувати з єдиного податку, і коригувати таку звітність мають можливість лише платники єдиного податку.
Отже, коментоване судове рішення винесене на користь ФОПа 3-ї групи. Проте іншим «єдинникам» треба дуже уважно контролювати власні надходження і ліміт доходу, який дає їм право перебувати у їхній групі платників єдиного податку. Щоб потім не довелося обстоювати таке право у суді!
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»