Зрозуміло, що питання РРО залишаються актуальними і доволі часто дискусійними. Як от, наприклад, стосовно реалізації власної продукції. I така реалізація для підприємств та підприємців здійснюється за різними правилами.
Реалізація продукції власного виробництва
Підприємству, яке продає власну продукцію, слід звернути увагу на спосіб розрахунків. Покупець може розрахуватися готівкою, карткою або через банк. I на кожен спосіб розрахунків є свої правила і власне вимоги щодо наявності РРО (додатково див. «ДК» №32/2020). Розглянемо виключно готівкові розрахунки, а також яких вимог треба дотримуватися, аби мати змогу не використовувати РРО.
Що каже Закон про РРО: РРО (ПРРО) та розрахункові книжки не застосовуються «при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва, крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб'єкта господарювання» (п. 1 ст. 9 Закону про РРО).
Тож слід дотримуватися трьох правил:
1) виробник (незалежно від форми власності) не повинен бути підприємством торгівлі та/або підприємством громадського харчування — звіряємо вид діяльності за статутом або за даними з ЄДР1;
1 Безкоштовний запит https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search.
2) якщо йдеться про виробника, то треба мати документальне підтвердження процесу виготовлення продукції: калькуляції та інші технічні документи, а також повний технологічний цикл виробництва;
3) отримання готівки оформляється прибутковим касовим ордером і операція проводиться через касову книгу.
Що кажуть податківці: до продукції власного виробництва належить продукція, яка виробляється та реалізується самим підприємством в єдиному технологічному процесі з використанням власної або найманої робочої сили. Продукцією власного виробництва визнається продукція, яка була вироблена або піддана достатній переробці чи обробці підприємством з використанням власного або орендованого майна. Таке пояснення податківці наводять в IПК ДПСУ від 04.08.2020 р. №3178/IПК/99-00-07-05-01-06 (див. «ДК» №35/2020). А ще, посилаючись на п. 4 Порядку №1061, пояснюють, за яких умов переробка чи обробка продукції підприємством визнається достатньою.
Умови достатності переробки
Переробка чи обробка продукції підприємством визнається достатньою, якщо виготовлена продукція класифікується в іншій тарифній позиції (на рівні перших чотирьох знаків цифрового коду Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності), ніж вироби і матеріали, придбані підприємством і використані ним для виготовлення цієї продукції, або частка добавленої вартості продукції під час її переробки чи обробки становить не менш як 50 відсотків, якщо інше не передбачено законодавством. При цьому добавленою вартістю є різниця між собівартістю продукції та вартістю використаних матеріалів, сировини, комплектуючих.
Крім того, податківці проти виготовлення продукції на давальницьких умовах. Ось тут не заперечиш, враховуючи визначення терміна «давальницька сировина» у пп. 14.1.41 ПКУ. Адже сторона, яка передає давальницьку сировину на переробку, набуває права власності на готову продукцію, але фактично не є її виробником.
Давальницька сировина
Давальницька сировина — сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.
Позиція редакції «ДК»: зверніть увагу, що Порядок №1061 застосовується підприємствами з іноземними інвестиціями. Цей документ не розроблено на виконання Закону про РРО. У преамбулі Закону про РРО сказано, що встановлення норм щодо незастосування РРО в інших законах, крім ПКУ (йдеться про ФОПів — платників ЄП), не допускається. Усі вимоги інших нормативно-правових актів слід лише брати до уваги як рекомендації. Критеріїв, які допомогли б визначити, що належить до категорії «продукція власного виробництва», Закон про РРО не містить. Тож підприємству, основним видом діяльності якого є виробництво, достатньо мати:
— документи, що підтверджують придбання сировини, матеріалів, комплектуючих тощо (договори, товаротранспортні накладні, залізничні накладні, платіжні документи);
— перелік основних технологічних операцій;
— нормативно-технічну документацію на продукцію;
— розрахунок вартості виробленої продукції (калькуляцію собівартості).
Для того щоб мати статус виробника продукції, не обов'язково тримати на балансі обладнання та виробничі приміщення. Врешті-решт, виробничі потужності можуть орендуватися. Крім того, певні компоненти, що входять до складу готової продукції, може виробляти стороннє підприємство — та хіба від цього продукція втрачає статус самостійно виготовленої?
А от якщо співпраця суб'єктів господарювання відбувається в межах виготовлення продукції з матеріалу замовника, що підтверджується актами приймання-передачі сировини на переробку та актами приймання-передачі готової продукції з переробки, то тут прямі ознаки співпраці з давальницькою сировиною.
Вище ми зауважили, що власник сировини є лише замовником і надалі власником готової продукції, але не виробником. Тож підприємство, яке не має статусу виробника і реалізовує готову продукцію, мусить узяти до уваги загальні норми Закону про РРО.
Висновок: важливо під час продажу власної продукції за готівку підприємству-виробнику оформити ПКО і відобразити надходження готівки у касовій книзі. Проте пам'ятайте про позицію ДПС, яка стверджує, що виробництво повинно здійснюватися безпосередньо підприємством в єдиному технологічному процесі.
Зверніть увагу!
У разі перевищення платником єдиного податку другої — четвертої груп (фізособою-підприємцем) у календарному році обсягу доходу 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій починається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.
ФОП — виробник
На підприємців-виробників, незалежно від системи оподаткування, звільнення за п. 1 ст. 9 Закону про РРО не поширюється. Вони зобов'язані враховувати інші норми Закону про РРО. Пояснюється це передусім тим, що підприємці згідно з п. 39 розділу IV Положення №148 касової книги не ведуть, як наслідок — не виписують касових ордерів.
ФОП на загальній системі здійснює готівковий продаж, у т. ч. продукції власного виробництва, через РРО. Роздрібна торгівля на ринках, ярмарках, зокрема власною продукцією, дає право (ст. 10 Закону про РРО та п. 3 Переліку №1336) проводити розрахункові операції без застосування РРО, але з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. Проте підприємець повинен дотримуватися граничного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (розуміємо: продукції також) — 500 тис. грн за рік.
ФОПи — платники ЄП (усі, не тільки зі статусом виробника) керуються виключно п. 6 ст. 9 Закону про РРО. Ця норма дозволяє не використовувати РРО тільки за дотримання вимог ПКУ.
Зрозуміло, що платники ЄП першої групи аж ніяк не можуть бути виробниками, адже відповідно до ПКУ здійснюють виключно роздрібний продаж товарів із торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність із надання побутових послуг населенню. Зрештою, пункт 296.10 ПКУ звільняє всіх платників ЄП першої групи від необхідності застосовувати РРО. Натомість ФОП — платник ЄП другої, третьої або четвертої групи може бути виробником продукції. I аби уникнути застосування РРО, такому виробникові слід врахувати п. 61 підрозд. 10 розд. XX ПКУ.
Тож, якщо обсяг доходу виробника протягом календарного року, зокрема протягом 2020 року, не перевищує 1 млн грн незалежно від виду діяльності, до кінця року продаж власної продукції здійснюється без РРО1. Далі працювати без РРО можна лише до 1 квітня 2021 р. за умови дотримання знову граничної суми доходу в 1 млн грн. Проте якщо виробник продаватиме товари, продукцію (надаватиме послуги) через Iнтернет, звільнення не діє (потрібно також враховувати інші обмеження цієї норми з приводу виду діяльності). I з 1 січня 2021 р. доведеться використовувати РРО.
1 Реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, та лікарських засобів і виробів медичного призначення зараз не розглядаємо.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
- Перелік №1336 — Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 р. №1336.
- Положення №148 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. №148.
- Порядок №1061 — Порядок визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями, затверджений постановою КМУ від 05.09.96 р. №1061.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»