На практиці дуже часто трапляються ситуації, коли підприємство сплачує підприємцю1 — платнику ЄП кошти за товар, послугу, а згодом виявляється, що підприємець не має відповідного виду підприємницької діяльності. Які наслідки для сторін такої операції?
За загальним правилом, якщо кошти сплачує підприємство підприємцю — платнику ЄП, таке підприємство не виконує функцій податкового агента. Адже це вважається операцією між двома суб'єктами господарювання і така операція оподатковується за правилами системи оподаткування, на якій перебувають особи. Додатково підтверджує це пп. 165.1.36 ПКУ, в якому зазначається, що дохід фізичної особи — підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно зі спрощеною системою оподаткування, не належить до загального оподатковуваного доходу.
1 У матеріалі не йдеться про підприємців на загальній системі. Якщо такому підприємцю нараховано дохід, він зобов'язаний підтвердити свій підприємницький статус шляхом надання копії документа, що підтверджує його державну реєстрацію, п. 177.8 ПКУ. З іншого боку, платник коштів виконує функції податкового агента.
Водночас є правило: якщо суб'єкт господарювання виплачує кошти фізособі, він виконує функції податкового агента щодо утримання ПДФО та військового збору. Тому цілком зрозумілим є побоювання підприємства: раптом йому стане відомо, що підприємець не має відповідного виду діяльності, пов'язаного зі сплаченим товаром чи послугою. А деякі підприємці просто неправильно зазначають вид діяльності, яким планують займатись, або банально неправильно визначають свою спеціалізацію згідно з класифікатором видів діяльності за КВЕД.
Забігаючи наперед, зауважимо, що така «невизначеність» для платника ЄП коштуватиме «недешево», на відміну від підприємця, який перебуває на загальній системі. Але спочатку простежимо, що очікує підприємство — платника коштів, який потрапив у цю історію.
Підтвердження «статус — підприємець»
Співпрацюючи з підприємцем, достатньо переконатися, що він має такий статус. Саме факт, що фізособа є підприємцем, звільняє її контрагента від виконання функцій податкового агента. Зайвий раз співпрацю з підприємцем підтверджуватиме укладений договір, в якому наводяться податковий статус та реквізити сторін. А перевірити податковий статус підприємця на дату здійснення операції доволі просто: слід скористатися послугою «Безкоштовний запит» на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) або перевірити дані фізособи на офіційному веб-сайті податкової, де наводяться дані з реєстру платників єдиного податку (https://cabinet.sfs.gov.ua/cabinet/faces/public/reestr.jspx). Відповідно до п. 299.13 ПКУ контролюючий орган щодня оприлюднює для безоплатного та вільного доступу таку інформацію, зокрема і види господарської діяльності. Крім обраних підприємцем видів діяльності, радимо платникам звернути увагу на дату реєстрації — чи не анульовано часом його реєстрацію.
Отже, суб'єктам господарювання, які мають господарські відносини з фізособами-підприємцями — платниками ЄП, достатньо скористатися зазначеною інформацією. До речі, підприємство не повинно отримувати від платника ЄП копій документів для підтвердження податкового статусу підприємця, адже все є у вільному доступі.
Також при виплаті доходу підприємцю не потрібно отримувати додаткових документів для того, щоб зайвий раз довести, що кошти не сплачуються фізособі і підприємство не виконує функцій податкового агента. Підтверджує такий висновок консультація податкових органів у «Віснику» №7/2017 (http://www.visnuk.com.ua/uk/faq/question/812).
А нарахування та виплата доходу підприємцю відображається у податковому розрахунку за формою №1ДФ. На практиці іноді вважають, що виплати підприємцям можна не відображати у звітності, але ми наголошуємо: відображати треба. До речі, аналогічної думки дотримуються податкові органи в багатьох роз'ясненнях, зокрема в IПК від 02.11.2017 р. №2490/6/99-99-13-01-01-15/IПК. Дохід, виплачений самозайнятій особі, відображають у податковому розрахунку з ознакою доходу «157». Виплачений дохід показують у графах 3 та 3а. При цьому графу 3 «Сума виплаченого доходу» заповнюють у разі фактичної виплати доходу підприємцю.
Проте якщо врахувати норми п. 119.2 ПКУ, у разі невідображення виплати доходу підприємцю підстав застосовувати санкції за цією нормою немає, адже ця помилка не призвела до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань з ПДФО.
У разі невідображення виплат підприємцю у формі №1ДФ до посадових осіб може застосовуватися лише адмінштраф за ст. 163-1 КпАП у розмірі від 5 до 10 н. м. д. г. (від 85,00 до 170,00 грн).
Якщо виявиться, що дохід був виплачений підприємцю, але в облікових даних немає виду діяльності, підприємство не нараховує і не утримує ПДФО та військовий збір у будь-якому разі. Підтверджує це згадана вище IПК від 02.11.2017 р. №2490/6/99-99-13-01-01-15/IПК.
Щодо підприємства, то воно виконує функції податкового агента тільки у разі виплати коштів зі статусом фізособа. Тоді під час нарахування доходу податковий агент утримує за рахунок нарахованого доходу ПДФО — 18% та військовий збір — 1,5%. Податки слід сплатити відповідно до ст. 168 ПКУ.
Наслідки для платника ЄП
За п. 1 п. 292.1 ПКУ доходом платника ЄП — фізособи є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ.
При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності. Зрозуміло, якщо підприємство виплачуватиме підприємцю роялті, дивіденди, то слід виконати функції податкового агента щодо утримання ПДФО та військового збору, адже це винятки, навіть якщо отримувач є підприємцем! Такі виплати підприємцю оподатковуються як звичайні виплати фізособі, і слід керуватися пп. 164.2.8, пп. 167.5.2 та пп. 170.3.1 ПКУ.
Проте платнику ЄП у співпраці з іншими контрагентами треба зважити на таке:
1) вид діяльності, за який отримуються кошти в межах господарської діяльності, повинен бути зазначений у реєстрі платника ЄП;
2) згідно з пп. 7 пп. 298.2.3 ПКУ платник ЄП зобов'язаний перейти на загальну систему у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників ЄП, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
3) у заяві під час обрання спрощеної системи або внесення змін зазначаються обов'язкові реквізити, в т. ч. обрані види діяльності за КВЕД ДК 009:2010;
4) ставка 15% застосовується до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників ЄП, віднесених до першої або другої групи, а для платників ЄП третьої групи норма п. 293.4 ПКУ не передбачає ставку 15%. Для платників ЄП третьої групи встановлюється ставка податку у розмірі 3% або 5%;
5) за роз'ясненнями податківців (рубрика ЗIР, підкатегорія 107.01), у разі якщо фізична особа — підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних нею видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку — фізичних осіб (а це означає, що нараховуються ПДФО 18% та військовий збір 1,5%). Отже, якщо окремі види оподатковуваних доходів не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, фізособа зобов'язана самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію.
Тобто можна зробити висновок, що безпосередньо підприємець зацікавлений, щоб усі види діяльності, за якими він отримує кошти, були зазначені ним у реєстрі платників ЄП.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет Кредит»