Окремі складові собівартості

Як здійснюється облік транспортних та брокерських витрат при отриманні товару від закордонних постачальників? Як такі витрати розподіляються на собівартість товару?

Первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат (п. 9 П(С)БО 9):

1) суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за мінусом непрямих податків;

2) суми ввізного мита;

3) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

4) транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

5) інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання та підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Тобто про те, що брокерські послуги належать до транспортно-заготівельних витрат, прямо не зазначено. Мало того, згідно з п. 18 П(С)БО 16, до адміністративних витрат відносять загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме витрати на виплату винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо).

Звісно, ніхто не заперечуватиме, що послуги митного брокера — це професійні послуги. Проте у листі від 29.11.2013 р. №31-08410-07-27/34996 Міністерство фінансів роз'яснило: якщо брокерські послуги безпосередньо пов'язані з придбанням товарів, що призначаються для продажу, то сума брокерських послуг включається до собівартості таких товарів.

Отже, можна дійти висновку, що брокерські витрати, понесені підприємством у зв'язку з імпортом конкретної партії товарів (призначених для продажу), враховуються у складі собівартості таких імпортованих товарів. А от брокерські послуги, як консультаційні послуги або послуги за отримання певних дозвільних документів, що пов'язані з імпортом, доцільно відносити до адміністративних витрат підприємства й обліковувати на рахунку бухгалтерського обліку 92 «Адміністративні витрати».

Порядок розподілу транспортних витрат на собівартість продукції зазначено у п. 5.5 та 5.6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. №2, та у додатку до П(С)БО 9, якщо підприємство застосовує окремий субрахунок обліку транспортно-заготівельних витрат.

Перший метод застосовується, коли ТЗВ можна пов'язати з придбанням конкретних об'єктів запасів (наприклад, коли автомобіль спеціально спрямовано для одержання у постачальника і транспортування до місця зберігання та/або продажу конкретного об'єкта запасів). Вартість таких витрат слід відносити безпосередньо до собівартості конкретного об'єкта. Це стосується і випадків, коли йдеться про здійснення транспортно-заготівельних заходів власними силами або оплату сторонній організації. Тоді ТЗВ відносять на собівартість таких запасів, не виділяючи їх на окремому рахунку.

При цьому ані у П(С)БО, ані в рекомендаціях не уточнено, яким чином здійснюється такий розподіл на групу товарів. Тож можна дійти висновку, що порядок такого розподілу повинен бути визначений підприємством самостійно і зазначений у обліковій політиці.

За другим методом ТЗВ обліковують на окремому субрахунку обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Сума транспортно-заготівельних витрат, яка належить до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих рахунках обліку, в кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

Розглянемо на прикладах, як відображають у обліку обидва варіанти розподілу транспортно-заготівельних витрат.

Приклад 1 Підприємство імпортує товар. В одній машині доставляється: товар 1 кількістю 1000 одиниць і вартістю 280 дол. США, товар 2 кількістю 500 одиниць і вартістю 480 дол. США, курс НБУ умовно за МД на дату розмитнення становив 25 грн за дол. США. Оплата за брокерські послуги становила 2500 грн з ПДВ. Вартість транспортування — 4000 грн без ПДВ. Підприємство за обліковою політикою відносить ТЗВ безпосередньо на собівартість товарів, розподіляючи їх за вартістю таких товарів.

Таблиця 1

Приклад 2 Підприємство веде облік ТЗВ на окремому субрахунку (281/ТЗВ). Вартість залишку товару 1 на початок місяця становить 30000 грн, товару 2 — 15000 грн, ТЗВ — 8000 грн. За місяць надійшло: товару 1 — на суму 7000 грн, товару 2 — на 12000 грн, ТЗВ за місяць становили 4000 грн. Реалізовано товару 1 на суму 12000 грн і товару 2 — 5000 грн.

Насамперед розраховуємо середній відсоток ТЗВ за місяць:

Середній % ТЗВ = (8000 + 4000) : (30000 + 15000 + 7000 + 12000) = 0,1875.

Таблиця 2

Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»