Від хвороби не застрахований ніхто. Мабуть, немає підприємства, де б не виплачувалися лікарняні. Незважаючи на, здавалося б, простий механізм нарахування, виплати суми лікарняних та відображення цих сум в обліку, питання у бухгалтерів все одно залишаються. Поговоримо про ключові нюанси лікарняних від нарахування до відображення в обліку, передбачені чинним законодавством, а предметом нашої наступної публікації будуть окремі випадки нарахування лікарняних, озвучені нашими передплатниками.
Алгоритм обрахунку суми лікарняних
Оплата тимчасової непрацездатності має дві складові: оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності (здійснюється коштом роботодавця незалежно від причини непрацездатності) та допомогу з тимчасової непрацездатності, яка виплачується починаючи з шостого дня (за рахунок Фонду соціального страхування).
Якщо причиною тимчасової непрацездатності не був нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, оплата перших 5 днів непрацездатності регулюється різними нормативними актами: Порядком №440 та Порядком №1266.
Підставою для призначення лікарняних є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (в разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності). За загальним правилом (якщо не йдеться про профзахворювання або нещасний випадок на виробництві) розгляд документів для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності здійснюється не пізніше десяти днів з дня їх надходження (ст. 32 Закону №1105). Матеріальне забезпечення виплачується ФСС у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня відновлення працездатності (ч. 5 ст. 32 Закону №1105).
Підставою для фінансування страхувальників Фондом є оформлена у двох примірниках за встановленим зразком Заява-розрахунок (додаток до Порядку №26), що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви.
Якщо ФСС приймає рішення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин, відмова надсилається заявникові не пізніше п'яти днів після винесення відповідного рішення.
Лікарняні (в тому числі і та частина, що розрахована за перші 5 календарних днів тимчасової непрацездатності) мають бути виплачені бухгалтером у найближчий після дня призначення допомоги строк, коли виплачується заробітна плата. Роботодавець для зарахування коштів від ФСС має відкрити окремий рахунок у банку. Кошти Фонду, що надходять на цей рахунок, обліковуються на окремому субрахунку, а використовуються виключно на виплату лікарняних.
Зверніть увагу!
Відповідно до ст. 34 Закону №1105 та п. 10 Порядку №26, у разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.
Суми матеріального забезпечення, не отримані застрахованою особою в строк (відрядження, хвороба), можуть бути віднесені на рахунок депонентів до отримання їх застрахованою особою (лист ФСС з ТВП від 21.11.2016 р. №2.4-16-2036).
Розмір лікарняних, не пов'язаних з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, залежить від страхового стажу особи і визначений п. 5 Порядку №440 та ст. 24 Закону №1105:
— 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до 3-х років;
— 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від 3-х до 5-ти років;
— 70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5-ти до 8-ми років;
— 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років;
— 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до 1 — 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, яка їх замінює та доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів».
Але є окремі випадки нарахування лікарняних. Так, наприклад, відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону №1105, застраховані особи, у яких протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку, за даними Держреєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж становить менше 6 місяців, мають право на допомогу з тимчасової непрацездатності за рахунок ФСС у розмірі, обчисленому виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але з розрахунку на місяць не вище розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом у місяці настання страхового випадку (норма діє з 11.10.2017 р.).
Тож за загальним правилом лікарняні розраховуються виходячи з доходів застрахованої особи за розрахунковий період 12 календарних місяців. Але якщо працівник пропрацював менше року, то до розрахунку беруться повністю відпрацьовані місяці до місяця настання страхового випадку і діляться на кількість відпрацьованих до страхового випадку місяців. У ситуації, коли страховий випадок стався ще до того, як минув його перший робочий місяць у цього роботодавця, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку. Якщо раптом за розрахунковий період працівник не через свою вину не відпрацював жодного робочого дня, то середня зарплата визначається виходячи зі встановленої йому тарифної ставки (окладу) згідно зі штатним розписом, яка ділиться в цьому випадку на середню кількість днів у місяці (30,44).
Загальний алгоритм обрахунку суми лікарняних має такий вигляд: добуток суми денної виплати1 та кількості календарних днів, що підлягають оплаті. Своєю чергою, денна виплата обчислюється як добуток розміру середньої заробітної плати і процента оплати листка непрацездатності, що встановлюється залежно від страхового стажу.
1 Розмір встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством.
Середньоденна зарплата не повинна перевищувати розмір середньоденної зарплати, визначеної з максимальної величини доходу, на який нараховується ЄСВ.
Максимальний розмір бази нарахування ЄСВ
Максимальний розмір бази нарахування ЄСВ (25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб): з 01.01 до 30.04 — 40000 грн, з 01.05 до 30.11 — 42100 грн, з 01.12 до 31.12 — 44050 грн.
У разі якщо на момент настання страхового випадку особа працює за сумісництвом, середня заробітна плата обчислюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо. У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ.
Якщо у розрахунковому періоді є місяці, повністю не відпрацьовані працівником з поважних причин (з 1-го до 1-го числа), їх ми маємо виключити з розрахункового періоду. До поважних причин п. 3 Порядку №1266 відносить тимчасову непрацездатність, відпустку у зв'язку з вагітністю і пологами, відпустку по догляду за дитиною до 3-х (6-ти) років, відпустку без збереження зарплати, надану в межах законодавства.
Після того як ми визначилися із розрахунковим періодом, слід з'ясувати виплати, які включаються до середньої зарплати для нарахування лікарняних.
Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований ЄСВ, на відповідну кількість календарних днів зайнятості. Отже, в частині доходів мають виконуватися два основні правила:
— на ці доходи має нараховуватися ЄСВ (доходи зазначено в ст. 7 Закону про ЄСВ). Це заробітна плата за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці;
— розмір загальної суми доходів за місяць, який враховується для обрахунку середньої зарплати, не може перевищувати максимальної величини доходів, на які нараховується ЄСВ. На сьогодні така максимальна величина дорівнює 25 прожитковим мінімумам.
Приклад 1 Працівнику розрахована сума лікарняних за період тимчасової непрацездатності з 20.09.2017 р. до 19.10.2017 р. З них перші 5 календарних днів (з 20.09.2017 р. до 24.09.2017 р.) оплачуються роботодавцем самостійно. Решта 25 календарних днів оплачуються за рахунок ФСС. Страховий стаж працівника становить 5 років, а середньоденна зарплата, розрахована виходячи з фактичної зарплати за останні 12 календарних місяців, становить 150 грн.
Порівнюємо цей показник із середньоденною зарплатою, визначеною з максимальної величини доходу, на який нараховується ЄСВ у жовтні 2017 р. (42100 : 30,44 = 1383,05грн). Оскільки 1383,05 більше за 150, то для розрахунку денної виплати беремо показник 150 грн на день.
Відповідно до приписів ст. 24 Закону №1105, працівникові, страховий стаж якого становить 5 років, для визначення денної виплати середньоденна зарплата береться в розмірі 70%. Тож денна виплата, з якої треба нараховувати лікарняні, в цьому випадку становитиме: 150 х 70% = 105 грн.
Таким чином, лікарняні працівнику (як за рахунок роботодавця, так і за рахунок ФСС) повинні бути нараховані таким чином: (5 + 25) х 105 = 3150,00 грн.
Якби застрахованій особі бракувало страхового стажу (відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону №1105), то розрахувати слід було би дві середні зарплати:
— виходячи з фактичної зарплати працівника;
— виходячи з мінімальної зарплати, встановленої в місяці настання страхового випадку.
Й оплачувати допомогу з тимчасової непрацездатності виходячи з меншої із зазначених середніх.
Приклад 2 Працівнику розрахована сума лікарняних за період тимчасової непрацездатності з 20.09.2017 р. до 19.10.2017 р. З них перші 5 календарних днів оплачуються роботодавцем самостійно. Решта 25 календарних днів оплачуються за рахунок ФСС. Страхового стажу за 12 місяців розрахункового періоду у працівника тільки 5 місяців.
Денна виплата працівника, розрахована виходячи з середньоденної зарплати з фактичної оплати праці з урахуванням зменшення на 50% відповідно до страхового стажу, становить 180,00 грн на день (умовно).
Середньоденна зарплата виходячи з мінімальної зарплати визначається в цьому випадку шляхом ділення мінімальної зарплати, встановленої в місяці настання страхового випадку, на середньомісячну кількість календарних днів: 3200 : 30,44 = 105,13 грн. I оскільки її значення є меншим, то саме виходячи з неї і буде оплачений весь період тимчасової непрацездатності працівника: (5 + 25) х 105,13 = 3153,90 грн.
Документальне оформлення тимчасової непрацездатності
Форма листка непрацездатності й інструкція з його заповнення затверджені спільним наказом МОЗ, Мінпраці, ФСС з ТВП, ФНВ від 03.11.2004 р. №532/274/136-ос/1406. Саме оформлений листок непрацездатності є підставою для оплати періоду тимчасової непрацездатності за основним місцем роботи. Якщо йдеться про сумісника, то підставою для нарахування зазначених виплат для нього є копія лікарняного листка, завірена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.
Крім цього, сумісник повинен також надати довідку з основного місця роботи про розрахунок середньої зарплати, яка була використана для нарахування лікарняних на основному місці роботи. Це потрібно для того, щоб бухгалтер мав можливість проконтролювати розмір нарахованого доходу і нарахування бази ЄСВ. Адже сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ.
Нагадаємо!
За кожним місцем роботи рішення про призначення лікарняних має прийняти комісія (уповноважений) з соціального страхування. Таке рішення має бути оформлено протоколом за формою, встановленою додатком до Положення №25.
Iз січня 2017 року мало місце безпрецедентне явище, коли бланки листків тимчасової непрацездатності закінчилися, а тендер на закупівлю нових бланків МОЗ оголосило тільки на липень-серпень. Лікарні видавали довідки ф. №036/о із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів листка непрацездатності, на які потім, після появи класичних листків непрацездатності, ці довідки мали би бути обміняні. Але ж оплачувати чи не оплачувати такі лікарняні треба було за фактом пред'явлення довідок. Річ у тім, що оплаті такі довідки не підлягають, бо ч. 1 ст. 31 Закону №1105 визнає єдиною підставою для нарахування лікарняних саме листок непрацездатності, а у випадку роботи за сумісництвом — копію листка непрацездатності, засвідчену підписом керівника та печаткою підприємства, де працівник оформлений за основним місцем роботи. Комісія, отримавши таку довідку, мала би прийняти рішення про відмову в її оплаті й оформити його протоколом.
Дата обміну довідки на листок непрацездатності має збігатися з датою оформлення листка непрацездатності. У верхньому правому куті листка має бути зазначено «Замість довідки №____ від _____», запис у графі «Звільнення від роботи» проводиться єдиним рядком. Усі графи листка непрацездатності, крім дати видачі і «Звільнення від роботи», заповнюються на підставі записів у довідці.
Після того як довідку обміняно на листок непрацездатності, слід внести до табеля обліку робочого часу окремі корективи: період хвороби тепер має кодифікуватися не як «НН» (неоплачувана непрацездатність), а як оплачувана непрацездатність «ОН». Комісія із соцстрахування на підприємстві має прийняти рішення щодо оплати такого лікарняного і запротоколювати його.
Зверніть увагу!
Строк давності оплати лікарняного листка — 12 календарних місяців з дня встановлення непрацездатності (ч. 5 ст. 32 Закону 1105). Це означає, що оплачуватися лікарняні мають, якщо звернення за їх оплатою надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня встановлення непрацездатності. Якщо лікарняний листок буде надано після цього строку, роботодавець має право не брати його до уваги і оплату за ним не проводити.
Якщо йдеться про обмін довідок на листки непрацездатності, то тут ситуація дещо інша: фактично працівник, оформивши довідку, уже звернувся за оплатою днів непрацездатності, і протокол комісії, в якому вона відмовляє в оплаті такої довідки, якраз і засвідчуватиме звернення працівника.
Оплата лікарняного суміснику
Підставою для призначення лікарняних за сумісництвом є копія листка непрацездатності. Вона має бути засвідчена підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи (ч. 1 ст. 31 Закону №1105).
Крім того, згідно з п. 30 Порядку №1266 працівник за місцем роботи за сумісництвом має ще додатково надати довідку про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Бухгалтер працедавця, де конкретний працівник оформлений за сумісництвом, має порівняти три види доходів:
— максимальну величину доходу, з якого в кожному місяці можна обраховувати середню зарплату;
— розмір фактичного доходу, який був урахований для цього обрахунку за основним місцем роботи;
— розмір фактичного доходу працівника за сумісництвом.
У цьому разі фактична зарплата працівника враховується в розмірі, який не має перевищувати розмір різниці між максимальною величиною та доходом, який вже був урахований за основним місцем роботи.
Таким чином, обчислюється середня заробітна плата страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. I розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом. I за кожним таким сумісництвом слід робити таке саме порівняння доходів працівника з уже врахованими доходами для оплати листка непрацездатності за іншими місцями роботи.
Відображення лікарняних в обліку
У бухгалтерському обліку оплату перших 5 днів тимчасової непрацездатності слід відображати проведенням Д-т 949 К-т 663 (листи Мінфіну від 27.09.2013 р. №31-08410-07-27/28296, див. «ДК» №43/2013, та від 26.10.2016 р. №31-08410-07-16/26368). Замість субрах. 949 можна використовувати і рах. 91, 92, 93. Нарахування від Фонду соцстраху допомоги — Д-т 378 К-т 663, а коли із ФСС буде отримано допомогу, це відобразиться проведенням Д-т 313 К-т 378, виплату допомоги працівнику слід відобразити проведенням Д-т 663 К-т 313.
Оподаткування лікарняних
За загальним правилом на суму лікарняних нараховується ЄСВ за ставкою 22%1 незалежно від джерела фінансування.
1 За ставкою 8,41%, якщо йдеться про інваліда, який працює у юрособи, для товариств УТОГ та УТОС — 5,3%, для підприємств та організацій громадських організацій осіб з інвалідністю — 5,5%.
З метою оподаткування ПДФО та військовим збором лікарняні прирівняні до зарплати (пп. 169.4.1 ПКУ). Отже, з їх суми, незалежно від джерела фінансування, утримується ПДФО за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 1,5%. Пам'ятайте, що згідно з пп. 169.4.1 ПКУ, якщо працівник отримує доходи у вигляді заробітної плати, у тому числі під час перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання ПСП, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.
Лікарняні і ПСП
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності та допомога з тимчасової непрацездатності враховуються при визначенні граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги для нарахування ПДФО.
Якщо йдеться про підприємців, то суму допомоги до доходу не потрібно включати. Сума оплати перших 5-ти днів хвороби працівника у ФОП включається до складу витрат, а сума допомоги від ФСС ніяк не оподатковується, бо здійснюється за рахунок Фонду.
Відображення лікарняних у звіті з ЄСВ
Лікарняні незалежно від джерела їх виплати включаються до бази нарахування ЄСВ, а отже, мають бути відображені у звітності із ЄСВ, як і зарплата, в таблицях 1 і 6.
У таблиці 1 звіту з ЄСВ окремо зазначаються:
— сума нарахованих лікарняних за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності (рядок 1.3);
— допомога з тимчасової непрацездатності за рахунок фондів соцстрахування (рядок 1.4).
А ось у таблиці 6 звіту з ЄСВ ці виплати треба персоніфікувати, тобто відобразити окремо за кожною особою, якій вони були нараховані.
Якщо лікарняний принесено із запізненням, у звітності з ЄСВ його слід відобразити саме за підсумками того місяця, на який припадає фактичне нарахування лікарняних (а не коли мав місце страховий випадок). Щодо лікарняних слід буде заповнити стільки рядків, скільки звітних періодів припадає на період тимчасової непрацездатності. Норми п. 8 розд. IV Порядку №435 регламентують відображення сум виплат, нарахованих за дні тимчасової непрацездатності (код 29), в окремих рядках з кодами категорій застрахованої особи у полі відповідного місяця тільки в сумі, що припадає на такий місяць. Тобто для однієї застрахованої особи допускається кілька записів у таблиці 6 звіту з ЄСВ, зокрема, якщо протягом одного звітного періоду застрахованій особі були здійснені нарахування виплат за поточні та минулі періоди (через тимчасову непрацездатність). По суті, суму лікарняних треба розподілити пропорційно до днів хвороби, що припадають на кожний місяць хвороби, при цьому в гр. 9 слід зазначити код категорії застрахованої особи «29» (або код «36», якщо йдеться про працівника-інваліда).
Отже, в таблиці 6 звіту з ЄСВ проставляється загальна сума лікарняних, а в таблиці 1 цю суму слід показати у рядку 1.3 та/або 1.4, залежно від того, за рахунок кого (підприємства та/або ФСС) було нараховано лікарняні.
У графі 11 зазначаємо місяць, на який припадають дні тимчасової непрацездатності, а кількість календарних днів хвороби в цьому місяці — у гр. 13. Графу 15 заповнюємо тільки в тому разі, якщо в місяці, за який нараховано лікарняні, працівникові взагалі не нараховувалася заробітна плата. Графа 17 має містити показник нарахованої суми лікарняних за відповідний місяць, а гр. 18 — суми, яка є базою нарахування ЄСВ в межах максимальної величини нарахування ЄСВ. У гр. 21 — показник суми ЄСВ, яка нараховується на суму лікарняних. Графи 22 — 25 заповнюються в загальному порядку.
Нагадаємо, що у випадку перехідних лікарняних роботодавці мають виконати вимогу щодо сплати ЄСВ з фактичної бази нарахування ЄСВ, але не нижче від мінімальної зарплати. Допоки не буде надано лікарняний, ЄСВ нараховується на суми фактичної бази нарахування (сума фактичного доходу), а вже після надання лікарняного і нарахування лікарняних ці нараховані суми мають порівнюватися із мінімальною зарплатою (для 2017 року цей показник становить 3200 грн) і стосуються тих місяців, за які вони фактично нараховані (лист ДФСУ від 02.02.2017 р. №1925/6/99-99-13-02-01-15). Якщо після розподілу лікарняних у розрізі окремих місяців база для нарахування ЄСВ за минулі періоди буде нижчою від МЗП, слід обрахувати різницю між цими величинами і нарахувати на неї ЄСВ.
Якщо окремі лікарняні були оформлені довідками, які за своєю суттю не є достатнім підтвердженням непрацездатності і не повинні бути оплачені, але все-таки були відображені у звітності із ЄСВ і мало місце донарахування додаткової бази ЄСВ, то за фактом обміну довідки на бланк лікарняного листка слід виконати деякі дії.
Відображення лікарняних у формі №1ДФ
У формі №1ДФ лікарняні, оплачувані як за рахунок роботодавця, так і за рахунок ФСС з ТВП, відображаються у складі нарахованої зарплати з ознакою доходу «101».
У ситуації, коли в місяці надання довідки був нарахований ЄСВ на суму фактичного доходу, а вже за підсумками нарахування лікарняних дохід за цей місяць виявився нижчим від МЗП, у табл. 6 за звітний місяць потрібно, крім суми зарплати і лікарняного за минулі періоди, заповнити рядок із додатковою базою ЄСВ за ті місяці, коли працівник хворів.
Якщо ж донарахування бази ЄСВ мало місце за підсумками того звітного періоду, коли працівник хворів, а після нарахування лікарняних був проведений перерахунок ЄСВ, то раніше відображену у звітності додаткову базу ЄСВ та донараховану на неї суму ЄСВ у табл. 6 треба зменшити. Тобто, крім рядків із зарплатою за поточний місяць і лікарняними за минулі періоди, заповнюємо рядок із додатковою базою ЄСВ за місяць хвороби із нарахованим на неї ЄСВ. При цьому в гр. 9 ставимо «01», у гр. 10 — код типу нарахувань «3» (зменшення бази нарахування ЄСВ), гр. 11 — місяць хвороби, гр. 19 — зайво нарахована додаткова база ЄСВ, гр. 21 — ЄСВ, зайво нарахований на додаткову базу.
Нормативна база
- Закон №1105 — Закон України від 23.09.99 р. №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Iнструкція №455 — Iнструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ від 13.11.2001 р. №455.
- Положення №25 — Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затверджене постановою правління ФСС з ТВП від 23.06.2008 р. №25.
- Порядок №26 — Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджений постановою ФСС з ТВП від 22.12.2010 р. №26.
- Порядок №440 — Порядок оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою КМУ від 26.06.2015 р. №440.
- Порядок №1266 — Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. №1266.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор