Аліменти з працівників: що нового у 2017 році?

З 8 липня 2017 р. набере чинності Закон №2037, яким посилено захист прав дитини, зокрема, в частині отримання аліментів від одного з батьків. Розгляньмо деякі аспекти, що стосуються утримання аліментів з доходів найманого працівника його роботодавцем.

Поняття аліментів

Офіційного визначення аліментів у законодавстві немає, тому скористаємося загальноприйнятним визначенням: це кошти, які за законом надаються дітям батьками (усиновителями), іншими родичами і членами сім'ї на утримання. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей врегульовано главою 15 СКУ. Якщо батьки проживають разом із дітьми та сумлінно виконують свої батьківські обов'язки, жодних запитань не виникає. Але якщо один із батьків (або навіть обоє) з дитиною не проживає, вони все одно зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СКУ). За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій та/або натуральній формі, а за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька та/або у твердій грошовій сумі (ст. 181 СКУ).

Визначення розміру аліментів судом

Розмір аліментів призначається судом двома способами:

1) у твердій грошовій сумі з можливістю індексації відповідно до закону — ст. 184 СКУ. Iндексація аліментів здійснюється згідно із Законом про індексацію. Таку індексацію проводить роботодавець, який утримує аліменти з доходу працівника та за його рахунок (пп. 7 п. 6 Порядку №1078);

2) у сумі виходячи з частки (%) від заробітку (доходу) матері/батька дитини — ст. 183 СКУ.

З 08.07.2017 р. за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуватимуться у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Раніше суд самостійно враховував певні обставини для того, щоб призначити аліменти у твердій грошовій сумі — такі, як нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, частина його доходу — в натурі, а також інші обставини, що мають істотне значення (колишня редакція ст. 184 СКУ). Тепер він може лише врахувати вибір законного представника дитини та за цим вибором винести рішення.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СКУ).

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину тепер становить 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку — згідно зі змінами до ч. 2 ст. 182 СКУ.

Якщо аліменти призначаються на двох або більше дітей, то їх розмір може встановлюватися судом:

— як єдина частка від заробітку (доходу) — на всіх дітей, яка стягуватиметься до досягнення 18 років найстаршою дитиною, потім ця частка повинна переглядатися лише для дітей, які не досягли цього віку (ця норма не змінилася — ч. 2 ст. 183 СКУ);

— на підставі заяви представника дитини про стягнення аліментів у частках (які, до речі, звичні нашим громадянам ще з часів СРСР): на одну дитину — 1/4, на двох дітей — 1/3, на трьох і більше дітей — 1/2 заробітку платника аліментів. При цьому абсолютна сума аліментів також обмежена — вона не може бути більшою за 10 прожиткових мінімумів на дитину (це нова норма — ч. 5 ст. 183 СКУ). На нашу думку, у заяві можна зазначити і більший розмір аліментів, ніж 1/4, 1/3 або 1/2 доходу, але не більше від максимуму, встановленого цією самою нормою. А вже суд визначить остаточний розмір аліментів.

Отже, як бачимо, тепер усе в руках заявника — у своїй заяві він визначає спосіб стягнення аліментів та їх суму, а суд розглядає заяву та присуджує конкретний спосіб стягнення та суму аліментів. Звідси випливає висновок, який і цікавить отримувачів аліментів: щоб отримувати аліменти за новим мінімальним розміром, їм слід подати заяву до суду про видання відповідного судового наказу (нова редакція ч. 3 ст. 184 СКУ). Новий розмір аліментів застосовуватиметься з дня подання такої заяви — нова редакція ч. 1 ст. 191 СКУ.

Мінімальний розмір аліментів згідно зі змінами до СКУ див. у таблиці 1.

Таблиця 1

Мінімальний розмір аліментів згідно зі змінами до СКУ

Право власності на аліменти

Не можна обійти увагою новацію, запроваджену змінами до ст. 179 СКУ, — про право власності дитини на аліменти. Раніше власником аліментів був один із батьків дитини — їх отримувач, але за умови, що вони витрачаються на потреби дитини, тобто за цільовим призначенням. З 14 років дитина могла брати участь у розпоряджанні аліментами (ця норма залишилася і нині). Власником аліментів дитина ставала лише в разі смерті того з батьків, з ким вона проживала і хто отримував аліменти. Опікун дитини не мав права власності на її аліменти.

Тепер усе стало простішим — дитина, безумовно, є єдиним власником аліментів. На того з батьків, із ким вона проживає і хто отримує аліменти, покладено обов'язок розпорядження аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Також з 14 років дитина отримала право на самостійне одержання та розпоряджання аліментами відповідно до норм ЦКУ.

Для цього дитина має право відкрити рахунок у банку, щоб отримувати аліменти. Неповнолітнім особам¹ банки відкривають рахунки на загальних підставах (п. 6.3, п. 6.4 Iнструкції №492). Відповідно, неповнолітня дитина може надати свої банківські реквізити роботодавцю одного з батьків — платника аліментів для їх перерахування.

¹ Поняття неповнолітньої особи визначено у ст. 32 ЦКУ — це особа віком від 14 до 18 років.

Утримання аліментів з найманого працівника його роботодавцем

Отже, коли судовий процес із призначення аліментів закінчено, виконавча служба теж виконала свої обов'язки, роботодавець платника аліментів отримує виконавчий лист або судовий наказ, згідно з яким він повинен утримувати аліменти з доходу платника. Роботодавець не може самостійно утримувати аліменти в розмірі, що перевищує розмір, установлений виконавчим листом. Наприклад, роботодавцю не можна самостійно почати утримувати аліменти з працівника у розмірі 50% прожиткового мінімуму.

Правила утримання аліментів останнім часом не змінювалися, у т. ч. Перелік №146.

Як і завжди, утримують аліменти зі суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків, а доставка стягувачу грошових переказів утриманих аліментів через відділення зв'язку провадиться за рахунок платника аліментів. Якщо аліменти перераховуються на банківський рахунок отримувача, комісію банку за таке перерахування теж слід відносити на рахунок платника аліментів.

Разом з цим під час кожної виплати заробітної плати платнику аліментів розмір відрахувань з неї не може перевищувати 70 відсотків (ст. 26 Закону про оплату праці).

Приклад З січня 2017 р. на підставі виконавчого листа підприємство утримує аліменти з одного зі своїх працівників на утримання дитини віком 5 років у твердій сумі 450,00 грн, що перевищує 30% прожиткового мінімуму на дитину до 6 років, установленого на час виплати аліментів. Отримує аліменти мати дитини. Припустімо, що у липні 2017 р. мати звернулася до суду із заявою про збільшення розміру твердої суми аліментів та в цьому самому місяці було видано судовий наказ про збільшення суми аліментів у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини до 6 років. Починаючи з липня 2017 р. роботодавець платника аліментів кожного місяця повинен самостійно визначати тверду суму аліментів шляхом множення чинного прожиткового мінімуму для дитини 6 років на 50%. Так, у липні 2017 р. потрібно буде утримати із заробітної плати батька дитини 50% від 1426,00 грн, тобто 713,00 грн. Нарахована заробітна плата становить 2100,00 грн (у прикладі не розглядається доплата до мінімальної зарплати та індексація зарплати й аліментів). Аліменти виплачуються отримувачу шляхом банківського переказу на рахунок, зазначений у заяві, що надана отримувачем. Комісія банку за виконання переказу становить 1,50 грн та стягується з працівника — платника аліментів.

Бухгалтерський облік такого утримання показано в таблиці 2.

Таблиця 2

Утримання та виплата аліментів

Суму утриманих та виплачених аліментів слід відобразити у формі №1ДФ¹ із кодом доходу 140 «Аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін (пп. 165.1.14 п. 165.1 ст. 165 Кодексу)». Для цього треба знати ідентифікаційний номер платника податків — фізичної особи — отримувача аліментів. У графах 3 та 3а наводиться сума виплачених аліментів, графи 4 та 4а не заповнюються.

¹ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), затверджений наказом Міністерства фінансів від 13.01.2015 р. №4.

Нормативна база

• СКУ — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. №2947-III.
• ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
• Закон №2037 — Закон України від 17.05.2017 р. №2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів».
• Закон про індексацію — Закон України від 03.07.91 р. №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».
• Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
• Iнструкція №492 — Iнструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою НБУ від 12.11.2003 р. №492.
• Перелік №146 — Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджений постановою КМУ від 26.02.93 р. №146.
• Порядок №1078 — Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 р. №1078.

Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»