Перевізником може бути підприємець — платник ЄП: спрощена система оподаткування не встановлює на це жодних обмежень. Проте платник ЄП може надавати не тільки послуги перевезення, а й виконувати функції експедитора. Саме про порядок обліку, оподаткування та оформлення всієї документації у галузі перевезення і поговоримо.
Основні вимоги до платника ЄП
Обмеження, на яке слід звернути увагу платнику ЄП, — це статус клієнта. Адже платник ЄП 2-ї групи серед кола замовників має право обрати тільки платників ЄП та фізосіб згідно з пп. 2 п. 291.4 ПКУ. Учасниками транспортно-експедиторської діяльності є: клієнти, перевізники, експедитори.
Транспортний експедитор за дорученням клієнта виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Тому якщо до транспортно-експедиторської діяльності залучено три окремі особи і клієнт перебуває на загальній системі, то для перевізника — платника ЄП 2-ї групи важливо, щоб експедитор був платником ЄП. У цьому разі у договорі між експедитором та перевізником важливо зазначити, що останній надає послуги саме експедитору — платнику ЄП1.
Зробити такий висновок нам дає право ст. 9 Закону №1955. У ній сказано, що у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах із нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Тому якщо договір між перевізником — платником ЄП 2-ї групи укладено від імені експедитора, який має статус платника ЄП, жодних порушень немає2.
1 З іншого боку, це загрожує платникові ЄП 2-ї групи оподаткуванням цього доходу за ставкою 15%, див. рубрику ЗIР, підкатегорія 107.04.
2 Додатково див. рубрику ЗIР, підкатегорія 107.01.
Якщо платник ЄП перебуває на 3-й групі, обмежень щодо статусу клієнтів немає взагалі.
Крім того, є загальне правило для всіх платників ЄП — це форма розрахунків. Розрахунки за надані послуги здійснюються тільки у грошовій формі (як у готівковій, так і безготівковій). Зарахування в рахунок оплати послуг взаємозаліком для платників ЄП заборонено (п. 291.6 ПКУ).
Річна сума доходу для права перебувати на спрощеній системі оподаткування встановлена окремо для кожної групи. Якщо перевізник — платник ЄП на 2-й групі, протягом року слід дотримуватись обмеження у 1,5 млн грн. Якщо перевізник перебуває на 3-й групі ЄП, гранична сума доходів протягом календарного року становить 5 млн грн.
Проте всіх платників ЄП — фізосіб стосується норма п. 296.10 ПКУ. Якщо протягом року у платника ЄП сума доходу перевищує 1 млн грн, виникає обов'язок з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, застосовувати РРО. Будьте уважні: до обсягу доходу враховується весь дохід платника ЄП, як готівковий, так і безготівковий.
Застосування РРО при перевищенні суми доходу в 1 млн грн не стосується випадку, якщо розрахунки платник ЄП здійснює виключно в безготівковій формі. За п. 12 ст. 9 Закону про РРО, якщо в місці надання послуг операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються, РРО та розрахункові книжки не застосовуються.
Документальне оформлення операцій перевезення
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. У правовому полі слід керуватися ст. 307 — 315 ГКУ та ст. 909 — 928 ЦКУ. Основна єдина вимога до договору перевезення — він укладається у письмовій формі, незалежно від статусу учасників.
Перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують наявності ліцензії (п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону про ліцензування). Відсутність ліцензії для перевізника загрожує штрафом у розмірі від 1000 до 2000 н. м. д. г. (від 17000 до 34000 грн) відповідно до ст. 164 КпАП.
Якщо йдеться про перевезення автомобільним транспортом, основними нормативними актами для перевізника є Закон про автотранспорт та Правила №363. Перевезення небезпечних, великовантажних, великогабаритних вантажів, пошти та вантажів у міжнародному сполученні регламентуються окремими документами1.
1 Якщо перевізник надає послуги пасажирського автомобільного транспорту, крім ліцензії відповідно до ст. 39 Закону про автомобільний транспорт, потрібно мати договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл для регулярних пасажирських перевезень (ст. 39 Закону про автотранспорт).
Якщо здійснюються внутрішні перевезення вантажів, автомобільний перевізник повинен мати, як встановлено ст. 48 Закону про автотранспорт, товарно-транспортну накладну (далі — ТТН). Це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений, зокрема, для обліку на шляху їх переміщення ватажу та розрахунків за перевезення та обліку виконаної роботи. ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом у кількості не менше чотирьох примірників виписує замовник.
Якщо замовниками перевізника є суб'єкти господарювання, в будь-якому разі вони повинні документально підтвердити свої витрати. Водночас для платників ЄП — фізосіб передбачено тільки ведення Книги обліку доходів або Книги обліку доходів та витрат (платники ПДВ). Сума отриманого доходу підтверджується банківською випискою або товарним чеком, якщо дохід отримано готівкою.
Тому, незважаючи на те що платник ЄП не зобов'язаний складати інші первинні документи, для підтвердження надання послуги з перевезення доведеться складати акт або інший підтвердний документ. Адже якщо платник ЄП співпрацює з іншими СГ, останнім слід подбати про документальне оформлення та підтвердження витрат. Перелік обов'язкових реквізитів, що їх повинен мати підтвердний документ, зазначено у п. 2.4 Положення №88 та п. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.
Облік доходу
Єдиний податок. Незалежно від обраної групи, доходом платника ЄП є виручка в готівковій та/або безготівковій формі. Датою отримання доходу є дата надходження коштів (п. 292.6 ПКУ). Отримана виручка протягом дня заноситься до Книги обліку. Згодом на підставі даних Книги заповнюється декларація платника ЄП.
Приклад Перевізник — платник ЄП 3-ї групи надав послуги перевезення замовнику — підприємству «А». Послуги надано у червні, що підтверджено актом наданих послуг, ТТН, проте оплату отримано у липні.
Платник ЄП визнає дохід у III кварталі, що відображається у гр. 6 Книги доходів, і ця сума буде складовою рядка 1, з неї ж сплачується єдиний податок.
ПДВ. Якщо платник ЄП сплачує податок за ставкою 3%, це означає, що він є платником ПДВ. У питаннях ПДВ діють свої окремі вимоги. Постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об'єктом оподаткування ПДВ. Місце постачання визначається за ст. 186 ПКУ.
Послуги перевезення, надані платником ЄП, вважаються наданими на території України, адже за п. 186.4 ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника. Проте, якщо перевізник надає також послуги, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг, у цьому випадку ПДВ нараховується не завжди. Адже місце постачання таких послуг залежить від місця їх фактичного постачання (пп. 186.2.1 ПКУ). Тому, якщо зазначені послуги надаються на території України, нараховується ПДВ за ставкою 20%. Якщо послуги надаються поза межами митної території України, то ці послуги не підлягають оподаткуванню.
Якщо перевізник здійснює міжнародні перевезення, потрібно оподатковувати послугу за ставкою 0% (пп. 195.1.3 ПКУ). Згідно із Законом про автотранспорт міжнародні перевезення вантажів — це перевезення вантажів з перетином державного кордону. Крім того, перевезення буде вважатись міжнародним для застосування ставки 0%, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом. Таким документом є міжнародна автомобільна накладна (CMR).
Документальне оформлення операцій експедирування
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У правовому полі слід керуватися ст. 929 — 935 ЦКУ.
Обов'язки експедитора можуть виконувати й платники ЄП — перевізники. Умови щодо надання послуг експедиції (супроводу вантажу на всьому шляху) можуть бути викладені в окремому документі (договорі) або міститися безпосередньо у договорі перевезення. Iстотні умови договору транспортного експедирування перелічені у ст. 9 Закону №1955. Договір укладається у письмовій формі. Невід'ємною частиною договору є заявка. Вона може подаватися або на окремий вантаж, або на окремі послуги, залежно від домовленості сторін. У цьому документі зазначаються вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрут, вид транспорту. Експедитор для виконання договору може залучати третіх осіб. У цьому разі важливо правильно визначити дохід.
Якщо експедитор залучає до виконання договору інших осіб, важливо вести окремий облік послуг третіх осіб. Тому що у цьому разі доходом експедитора вважається лише його винагорода. А от оплата перевізників, транспортних агентів, страхових агентів, митних брокерів та ін., залучених до виконання договору, до плати експедитору не включаються. Понесені суми таких витрат обов'язково слід підтвердити документально (рахунки, накладні тощо).
Знову-таки, для замовника — суб'єкта господарювання важливо підтвердити факт витрат. Тому і в цьому випадку без акта не обійтись. Якщо залучалися треті особи, на практиці експедитор складає додатково Звіт про понесені витрати (фактично це додаток до договору).
Облік доходу
Єдиний податок. У разі залучення третіх осіб платник ЄП виконує роль посередника. I тому цілком слушно у складі доходу він враховує не всю суму отриманих коштів на виконання договору, а лише суму своєї винагороди (п. 292.4 ПКУ).
Зверніть увагу: податківці бажають бачити у Книзі обліку доходів (Книзі обліку доходів і витрат) всю суму коштів, які надійшли на поточний рахунок та/або отримані готівкою.
А вже при заповненні декларації платника ЄП до доходу включається сума отриманої винагороди1.
1 Додатково див. рубрику ЗIР, підкатегорія 107.07.
ПДВ. Якщо експедитор є платником ПДВ, потрібно звернути увагу на місце надання послуги. Якщо транспортно-експедиторські послуги надаються замовнику-резиденту, то вони підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 20%. Якщо послуги надаються замовнику-нерезиденту, то операції з постачання таких послуг не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ (пп. «ж» п. 186.3 ПКУ).
Нормативна база
- Закон №1955 — Закон України від 01.07.2004 р. №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність».
- Закон про автотранспорт — Закон України від 05.04.2001 р. №2344-III «Про автомобільний транспорт».
- Закон про ліцензування — Закон України від 02.03.2015 р. №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності».
- Правила №363 — Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. №363.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»