На багатьох підприємствах іноді доводиться залучати працівників до роботи у вихідні та святкові дні. Як це оформити? Як нараховувати зарплату працівникам за роботу у ці дні залежно від того, за яким графіком вони працюють? Про все це читайте у статті.
Святкові та вихідні дні
Передусім слід чітко визначити різницю між святковими та неробочими днями (ст. 73 КЗпП), а також вихідними.
Святкові та неробочі дні
Святковими є:
1 січня — Новий рік;
7 січня — Різдво Христове;
8 березня — Міжнародний жіночий день;
1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
9 травня — День Перемоги;
28 червня — День Конституції України;
24 серпня — День незалежності України;
14 жовтня — День захисника України.
Неробочими слід вважати дні релігійних свят, під час яких робота на підприємствах також не проводиться. До них належать:
Різдво Христове — 7 січня;
Пасха (Великдень) — щороку дата змінюється (у 2016 р. — 1 травня, у 2017 році — 16 квітня);
Трійця — щороку дата змінюється (у 2016 р. — 19 червня, у 2017 році — 4 червня).
Не можна плутати святкові та неробочі дні з вихідними. Вихідними вважаються дні щотижневого відпочинку, які надаються відповідно до ст. 67 КЗпП.
Загальним вихідним днем є неділя. За п'ятиденного робочого тижня працівникам надаються два вихідні на тиждень. Другий вихідний визначається графіком роботи підприємства за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства та має надаватися підряд із загальним вихідним (ст. 52 КЗпП).
Тобто другий вихідний за п'ятиденного робочого тижня встановлюється на підприємстві самостійно. На підприємствах, де за характером виробництва й умовами роботи п'ятиденний робочий тиждень є недоцільним, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Якщо на підприємстві встановлено підсумований облік робочого часу, вихідні для кожного працівника визначаються графіками змінності.
Робота у святкові та неробочі дні регулюється ст. 73, 107 і 67 КЗпП. Частиною третьою ст. 67 КЗпП передбачено перенесення як святкових, неробочих, вихідних, так і робочих днів. У разі збігу вихідного зі святковим або неробочим днем вихідний переноситься на наступний після святкового або неробочого. Iншими словами, ці дні переносяться автоматично, додатково наказ про їх перенесення чи оголошення наступного робочого дня вихідним видавати не треба.
Для раціонального використання святкових і неробочих днів КМУ може бути рекомендовано перенесення вихідних і робочих днів (частина четверта ст. 67 КЗпП).
Порядок залучення
Законодавством заборонено виконання роботи у святкові та неробочі дні. Та є випадки, коли таке є можливим. Про це далі у статті.
За ст. 73 КЗпП у святкові та неробочі дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, зумовлені необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 КЗпП.
Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 КЗпП.
Тож насамперед треба довести необхідність залучення окремих працівників до роботи у святкові та неробочі дні. За ст. 71 КЗпП це допускається тільки:
1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
Зверніть увагу!
Про залучення працівників до роботи у святковий і неробочий чи вихідний день повідомляє керівник відділу або структурного підрозділу. Ця інформація має бути відображена у службовій записці, в якій зазначають причини, що призвели до залучення окремих працівників до роботи в такі дні.
Залучення працівників до роботи у вихідні допускається лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації підприємства або профспілкового представника. Тому керівник підприємства має звернутися до профспілки для отримання згоди на залучення до роботи працівників, які є членами профспілки. Якщо працівники, яких планують залучити до роботи, не є членами профспілки, згоду на таке залучення отримувати не треба.
Після отримання згоди профспілки на роботу у святковий, неробочий або вихідний день працівник повинен визначитися з формою компенсації. Для отримання згоди роботодавця на обраний вид компенсації працівник звертається до керівника підприємства із заявою. Та ця норма має застосовуватися лише в разі залучення до роботи у вихідний.
Причини й умови залучення працівників до роботи у святкові, неробочі або вихідні дні визначаються наказом роботодавця, з яким під підпис ознайомлюються залучені працівники.
У наказі обов'язково уточнюється інший день відпочинку (за умови виходу на роботу у вихідний), якщо працівник обрав такий вид компенсації.
2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації загалом або їх окремих підрозділів;
4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Статтею 72 КЗпП установлено, що робота у вихідний день також може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 КЗпП.
Оплата праці
Звертаємо увагу, що підвищеній оплаті у подвійному розмірі підлягає робота у вихідний день, якщо вона не компенсована наданням іншого дня відпочинку1. Тобто спосіб компенсації роботи у вихідний день завжди визначається угодою сторін (незалежно від того, від кого виходить ініціатива), а робота у святковий та неробочий день завжди оплачується в подвійному розмірі, і лише за досягнення згоди сторін працівнику за його бажанням (тобто ініціатива має виходити від працівника) може бути надано інший день відпочинку (відгул).
1 Лист Мінсоцполітики України від 19.09.2012 р. №321/13/133-12, див. «ДК» №52/2012.
Статтею 107 КЗпП встановлено порядок оплати роботи у святкові і неробочі дні.
Робота у святковий і неробочий день, перелік яких установлено частиною четвертою статті 73 КЗпП, оплачується у подвійному розмірі. Але для кожної категорії працівників передбачено окремий порядок нарахування зарплати за роботу в такі дні. А саме:
1) відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
3) працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Але оплата у зазначеному розмірі провадиться тільки за години, фактично відпрацьовані у святковий або неробочий день.
Свого часу Мінсоцполітики надало детальне роз'яснення щодо компенсації за роботу у святкові (неробочі), вихідні дні у листі від 09.12.2014 р. №922/13/155-14. У ньому чітко сказано, що оплата праці за ці дні залежить від графіка роботи.
Оплата праці за роботу в неробочий день при п'ятиденному робочому тижні, який встановлено ст. 67 КЗпП
У такому разі при визначенні годинної ставки для оплати відпрацьованих годин у святкові, неробочі, вихідні дні місячний посадовий оклад працівника ділиться на місячну норму тривалості робочого часу, затверджену правилами внутрішнього трудового розпорядку для конкретного підрозділу (працівника).
Приклад 1 Бухгалтер за наказом керівника підприємства працювала у святковий день жовтня (14 жовтня). Її оклад — 6000 грн. Місячна норма робочого часу — 20 р. д.
Оплата праці за роботу 14 жовтня становить: 6000 : 20 р. д. х 2 = 600 грн.
Оплата праці для працівників, які працюють за графіками і робота у святкові та неробочі (вихідні) дні включається до місячної норми робочого часу
Для працівників, які працюють за графіками і робота яких у святкові та неробочі (вихідні) дні включається до місячної норми робочого часу, оплата праці провадиться у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, але не може бути замінена іншим днем відпочинку, бо в такому разі працівник не відпрацює повністю встановлену йому норму робочого часу.
Приклад 2 Слюсар працює за графіком та за наказом керівника підприємства працював у святковий день жовтня (14 жовтня). Його оклад — 3000 грн. Місячна норма робочого часу — 20 р. д.
Оплата праці за роботу 14 жовтня становить: 3000 : 20 р. д. = 150 грн.
Оплата праці для працівників, які працюють за підсумованим обліком робочого часу
На підприємствах (установах, організаціях), зупинення роботи на яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, вихідні дні надаються в різні дні тижня по черзі кожній групі працівників згідно з графіком змінності (виходу на роботу). Компенсація за роботу у вихідний день провадиться у тому разі, коли працівник залучався до роботи безпосередньо у свій вихідний день, який визначено йому графіком виходу на роботу.
Наприклад, у разі якщо робочий день такого працівника випадає на вихідний день (неділю), цей день оплачується на загальних підставах, адже вихідні дні підприємства (установи, організації) можуть не збігатися з вихідними днями працівника.
А ось для водіїв слід враховувати Положення №340. Зокрема, за п. 2.3 Положення №340, якщо за умовами роботи не може бути додержана встановлена для водіїв щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу для того, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин. Але при підсумованому обліку робочого часу водія нормальна тривалість щоденної роботи (зміни) не повинна перевищувати 10 год. на добу.
У разі встановлення підсумованого обліку робочого часу передбачена графіком змінності робота у святкові та неробочі дні включається до розрахунку норми робочого часу облікового періоду (п. 5.5 Положення №340). Крім того, у разі підсумованого обліку робочого часу норма робочого часу за обліковий період визначається шляхом множення норми тривалості робочого часу, встановленої законодавством для водіїв, на кількість робочих днів за календарем п'ятиденного робочого тижня, що припадають на обліковий період, з урахуванням її скорочення напередодні святкових, неробочих і вихідних днів (п. 6.5 Положення №340).
Крім кількості годин, які має відпрацювати водій, слід враховувати і тривалість відпочинку між змінами та перерв, установлених для нього. Вони визначені п. 5.1 — 5.4 Положення №340.
Час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі статтею 106 КЗпП.
Також радимо скористатися роз'ясненнями фахівців Мінсоцполітики, наданими у листі від 18.07.2013 р. №8050/25/10-13 (див. «ДК» №38/2013).
Тож усе залежатиме від того, за графіком чи під час дня його відпочинку водій працює у вихідний день. За день, у який водій працює за графіком його роботи, йому буде нараховано звичайну зарплату. Якщо водій працює в день свого відпочинку, то на нього поширюються норми ст. 106 КЗпП і зарплата нараховується відповідно до цієї статті.
Наведемо приклад оплати праці у святковий та вихідний день працівника (водія) з підсумованим робочим часом.
Приклад 3 Оклад водія становить 1400 грн, доплата за роз'їзний характер — 100 грн. За жовтень 2016 року він відпрацював 20 р. д. При цьому два з них припадають:
— один — на вихідний для інших працівників, але робочий для нього за графіком роботи день;
— один — на святковий день.
Цьому працівникові встановлено підсумований облік робочого часу (обліковий період — квартал), він відпрацював норму робочого часу — 155 годин (умовно), у т. ч. вісім годин — у святковий день (14 жовтня — День захисника України) у межах норми та вісім годин у вихідний день — 15 жовтня. Годинна ставка працівника: 1400 грн : 155 год. = 9,03 грн/год. Сума оплати праці за роботу у святковий день: 2 х 8 год. х 9,03 грн/год. = 144,48 грн.
У вихідний день: 9,03 грн/год. х 8 год. = 72,24 грн.
Загальна сума зарплати за жовтень 2016 р.: 1400 грн + 144,48 грн + 100 грн х 20 р. д. = 3544,48.
У такому разі перевищення норми робочого часу не було, тому оплата за години, відпрацьовані в усі дні, проводиться за годинною ставкою, крім годин святкового дня, коли оплата відбувається у подвійному розмірі годинної ставки (бо працівник відмовився від заміни на інший день відпочинку).
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- Положення №340 — Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансу від 07.06.2010 р. №340.
Ганна РУСАНОВА, «Дебет-Кредит»