У день звільнення працівника підприємство зобов'язане провести з ним усі розрахунки. Та звільнення бувають з різних підстав, регламентованих КЗпП, відповідно, і виплати є кількох видів. Розгляньмо варіанти можливих виплат, що їх має здійснити підприємство працівникові у разі припинення трудових відносин.
Правові засади
Згідно зі ст. 47 КЗпП, у день звільнення роботодавець повинен провести з працівником розрахунок та видати належним чином оформлену трудову книжку.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належаться йому від підприємства, провадять у день звільнення (ст. 116 КЗпП). Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі невиплати з вини роботодавця належних сум звільненому працівникові у строки, визначені ст. 116 КЗпП, за відсутності спору про їх розмір, підприємство мусить виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП).
Види виплат
У момент припинення трудових відносин із працівником роботодавець повинен йому виплатити:
— заробітну плату за відпрацьований час (у т. ч., за наявності, преміальні, доплати і надбавки (за понадурочну роботу і роботу в нічний час, суміщення професій та посад тощо);
— суму індексації зарплати;
— суму компенсації за затримку виплати зарплати (якщо вона була раніше нарахована);
— грошову компенсацію за не використані ним дні щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, що мають дітей;
— вихідну допомогу у випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Спинімося докладно на таких видах виплат, як грошова компенсація за невикористані дні відпусток та вихідна допомога.
Компенсація за невикористану відпустку
Якщо працівник звільняється і має невикористані дні відпустки, йому слід виплатити компенсацію, незалежно від підстав звільнення. Замінювати відпустку грошовою компенсацією, як ми знаємо, заборонено статтею 2 Закону про відпустки, але це правило не поширюється на випадки, встановлені ст. 24 цього самого Закону. Так, ст. 24 Закону про відпустки передбачено: у момент звільнення працівника з підприємства йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні:
— щорічної основної відпустки;
— додаткової відпустки працівнику, який має дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 Закону про відпустки).
Нарахування та виплата компенсації за невикористану відпустку здійснюються відповідно до норм Порядку №100. Нарахування компенсації за невикористані дні відпустки слід робити покроково:
1) визначення кількості днів, за яку належить оплата;
2) визначення розрахункового періоду;
3) підсумування заробітної плати в розрахунковому періоді;
4) визначення кількості календарних днів у розрахунковому періоді;
5) визначення середньої заробітної плати;
6) розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку.
Визначення кількості днів, за яку належить оплата
У разі звільнення працівника грошова компенсація виплачується за невикористані календарні дні:
— щорічної додаткової відпустки, відповідно до ст. 6 Закону про відпустки;
— щорічної додаткової відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки);
— щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, що надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я (частина перша ст. 8 Закону про відпустки);
— щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці працівникам із ненормованим робочим днем (частина друга ст. 8 Закону про відпустки);
— додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки);
— інших щорічних додаткових відпусток, передбачених законодавством.
Таким чином, право на виплату грошової компенсації у разі звільнення мають працівники, які не використали щорічні основні та додаткові відпустки, а також одну соціальну відпустку — працівники, які мають дітей.
Зверніть увагу: працівникам, які мають дітей, зазначений вид відпустки надається не за відпрацьований рік, а за календарний. Якщо, наприклад, працівниця, яка має двох і більше дітей до 15 років, не скористалася відпусткою у поточному році і звільнилася з отриманням грошової компенсації, то на наступному місці роботи в цей календарний рік вона вже не матиме права на таку відпустку.
Визначення розрахункового періоду
Для обчислення компенсації за невикористану відпустку слід застосовувати розрахунковий період тривалістю 12 календарних місяців.
Від правильності визначення розрахункового періоду (РП) залежить сума доходів, яка враховується для визначення середньої зарплати для оплати компенсації.
Час, протягом якого працівник відповідно до чинного законодавства або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігалася заробітна плата чи зберігалася частково, виключається з розрахункового періоду (абзац шостий п. 2 Порядку №100).
Свого часу Мінпраці щодо деяких проблемних моментів роз'яснювало, що до 12-місячного розрахункового періоду не включаються, зокрема:
— дні, коли працівник не працював у зв'язку з переведенням на роботу в режимі неповного робочого тижня, зумовленим змінами в організації за рішенням роботодавця, на підставі ст. 32 КЗпП (лист Мінпраці від 21.05.2009 р. №279/13/84-09, див. «ДК» №24/2009);
— час простою не з вини працівника, коли за ним частково зберігалася заробітна плата в розмірі 2/3 тарифної ставки (лист Мінпраці від 20.12.2007 р. №929/13/84-07);
— час відпусток без збереження заробітної плати відповідно до ст. 25 і 26 Закону про відпустки (лист Мінсоцполітики від 26.11.2012 р. №1203/13/84-12).
Також згідно з п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки виключається час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку згідно з медичним висновком).
На підставі абзацу четвертого п. 3 Порядку №100 у разі обчислення компенсації за невикористану відпустку до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток, та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. З цього випливає, що у 12-місячний розрахунковий період враховується час:
— відпустки чергової чи додаткової оплачуваної;
— відрядження;
— відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
— тимчасової непрацездатності;
— вимушеного прогулу (через незаконне звільнення);
— мобілізації (час військової служби в особливий період);
— виконання державних та громадських обов'язків.
Якщо ж працівник із власної провини не працював і за ним не зберігалася заробітна плата, то такий період включається до розрахункового періоду, а саме:
— простій із вини працівника;
— прогул;
— відсторонення керівником працівника від роботи у випадках, зазначених у ст. 46 КЗпП, а саме: в разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки.
Також розрахунковий період може бути неповним, тобто період роботи працівника перед настанням події, пов'язаної з виплатою середньої заробітної, який працівник відпрацював неповністю з причин:
— прийняття на роботу серед місяця;
— прийняття на роботу в перший робочий день місяця, який не є першим числом;
— коли працівник до звільнення пропрацював менше 12 місяців тощо.
Згідно з абзацом другим п. 2 Порядку №100, працівнику, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата для оплати компенсації обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого до першого числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Підсумування заробітної плати в розрахунковому періоді
Підсумовуємо заробітну плату, нараховану в розрахунковому періоді (ЗПрп). Усі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані (тобто без зменшення на суму утримань: податки, аліменти тощо).
Підсумовуючи заробітну плату, слід розділяти виплати, що включаються та не включаються до середньої заробітної плати згідно з п. 3 і 4 Порядку №100 (див. таблицю 1 та таблицю 2).
Таблиця 1
Виплати, що враховуються для розрахунку середньої заробітної плати (п. 3 Порядку №100)
|
№ з/п
|
Види виплат
|
|
1.
|
Основна заробітна плата |
|
2.
|
Доплати, надбавки за наднормову роботу, роботу у нічний час, поєднання професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт працівниками-погодинниками, високі досягнення у праці, виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, керівництво бригадою, вислугу років, умови праці, інтенсивність праці тощо |
|
3.
|
Виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, теплової енергії та електроенергії (пропорційно до тієї частині, яка відповідає місяцям у розрахунковому періоді) |
|
4.
|
Винагорода за наслідками річної роботи та за вислугу років |
|
5.*
|
Виплати за час, протягом якого працівникові зберігався середній заробіток (виконання державних і громадських доручень, службові) |
|
6.*
|
Допомога по тимчасовій непрацездатності |
| * Зверніть увагу: це стосується лише відпусток. До розрахунку вихідної допомоги такі виплати не входять. | |
Таблиця 2
Виплати, що не враховуються для розрахунку середньої заробітної плати (п. 4 Порядку №100)
|
№ з/п
|
Види виплат
|
|
1.
|
Виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять до обов'язків працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками) |
|
2.
|
Одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо) |
|
3.
|
Компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових) |
|
4.
|
Премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності) |
|
5.
|
Грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо |
|
6.
|
Пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати |
|
7.
|
Літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором |
|
8.
|
Вартість безоплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування |
|
9.
|
Дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку |
|
10.
|
Виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо |
|
11.
|
Вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування |
|
12.
|
Заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством) |
|
13.
|
Суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я |
|
14.
|
Доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства |
|
15.
|
Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати |
Визначення кількості календарних днів у розрахунковому періоді
Визначаємо кількість календарних днів у розрахунковому періоді (КДрп) за таким порядком:
1) підсумовуємо всі календарні дні в розрахунковому періоді;
2) віднімаємо всі святкові та неробочі дні, визначені ст. 73 КЗпП;
3) віднімаємо дні, протягом яких працівник відповідно до законодавства або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався середній заробіток або зберігався частково.
Визначення середньої заробітної плати
Тут слід поділити сумарний заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців або менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством).
Середню заробітну плату для розрахунку компенсації за невикористану відпустку визначаємо так:
ЗПср = ЗПрп : КДрп .
Докладніше варіанти розрахунків компенсації показано у прикладах 1 та 2.
Оподаткування компенсації за невикористану відпустку
Базою для нарахування ЄСВ, відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Таким чином, грошова компенсація є об'єктом нарахування й утримання ЄСВ.
Компенсацію як зарплатну виплату включають до загального місячного оподатковуваного доходу й оподатковують ПДФО та військовим збором на загальних підставах.
Вихідна допомога
Вихідна допомога — це грошова сума, що виплачується одноразово в передбачених законодавством про працю випадках, у разі припинення трудового договору, яку гарантовано ст. 44 КЗпП.
Саме від підстав припинення (розірвання) трудового договору залежить розмір вихідної допомоги. Якщо зазначається, що розмір вихідної допомоги має бути не меншим від тієї чи іншої суми, це означає, що колективним договором на підприємстві може бути передбачено її більший розмір, але не менший.
Порядок розрахунку вихідної допомоги
Вихідна допомога обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню працівника (п. 2 Порядку №100). Середня заробітна плата (ЗПС), визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат, розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати (ЗПсд) на середньомісячну кількість робочих днів (Кс) у розрахунковому періоді за формулою:
ЗПС = ЗПсд х Кс ,
де:
ЗПсд — середньоденна заробітна плата;
Кс — середньомісячна кількість робочих днів.
Середньоденну заробітну плату (ЗПсд) визначаємо шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів за цей період:
ЗПсд = ЗПф : Квідпр ,
де:
ЗПф — заробітна плата працівника за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні. Слід враховувати тільки ті виплати, що включаються до розрахунку середньої заробітної плати;
Квідпр — кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два місяці.
Середньомісячна кількість робочих днів (Кс) розраховується діленням на два сумарної кількості робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим із дотриманням вимог чинного законодавства.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абзац четвертий п. 2 Порядку №100). Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється на підставі останнього абзацу п. 4 Порядку №100 виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Якщо працівник відпрацював менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац третій п. 2 Порядку №100).
Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, також виключається з розрахункового періоду.
Докладніше про розрахунок вихідної допомоги див. у прикладах 3, 4.
Оподаткування вихідної допомоги
Податок на доходи
Вихідна допомога, яка виплачується працівнику під час припинення трудового договору, не входить до переліку доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, визначених у ст. 165 ПКУ. Отже, вихідна допомога не звільняється від оподаткування ПДФО.
Військовий збір
Підпунктом 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ передбачено, що об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до пп. 164.2.20 ПКУ включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.
Таким чином, дохід у вигляді суми вихідної допомоги при звільненні найманого працівника слід розглядати як інші доходи на підставі пп. 164.2.20 ПКУ, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто підлягає оподаткуванню військовим збором на загальних підставах.
Податок на прибуток
З метою оподаткування до витрат потрапляють усі нараховані виплати працівникам. Порядок визнання витрати визначається відповідно до норм П(С)БО 16 «Витрати» та П(С)БО 26 «Виплати працівникам». Коригування фінансового результату з метою оподаткування на суми нарахованих компенсацій за невикористані відпустки та вихідну допомогу ПКУ не передбачає.
Єдиний соцвнесок
Вихідна допомога в разі припинення трудового договору віднесена до видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ (п. 4 розділу І Переліку №1170).
Суми вихідної допомоги в разі припинення трудових відносин належать до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці (п. 3.8 Інструкції №5).
Бухгалтерський облік
Згідно з п. 10 П(С)БО 26, виплати при звільненні визнаються витратами того періоду, в якому виникають зобов'язання за такими виплатами. Проте витратами періоду, як правило, визнають лише вихідну допомогу (наприклад, проведенням Д-т 94, 97 К-т 661). Щодо компенсації днів невикористаної відпустки, то її слід нараховувати за рахунок створюваного резерву, адже відповідні дні відпусток, як правило, належать до виплат, що підлягають накопиченню: Д-т 471 К-т 661. При недостатності резерву відповідні виплати включаються до складу витрат періоду: Д-т 23, 91, 92, 93, 94 К-т 661.
Приклад 1 Обчислення середньої заробітної плати для компенсації днів невикористаної відпустки, якщо відпрацьовано менше 12 місяців. Працівника прийнято на роботу 14.01.2015 р. З 20.05.2015 р. він звільняється. Він має 8 днів невикористаної відпустки, за які йому треба виплатити компенсацію. Посадовий оклад працівника становить 3500,00 грн. У січні 2015 р. він отримав 2275,00 грн (відповідно до відпрацьованих ним днів), у лютому — квітні 2015 р. — по 3500,00 грн та в травні 2015 р. — 2333,33 грн (відповідно до відпрацьованих ним днів).
1. Визначаємо кількість календарних днів за винятком святкових та неробочих днів у розрахунковому періоді. До розрахункового періоду включаються лютий — квітень 2015 р.
28 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) - 1 (8 березня) - 1 (12 квітня) = 87 к. д.
2. Визначаємо середньоденну заробітну плату:
(3500,00 грн х 3 міс.) : 87 к. д. = 120,69 грн.
3. Обчислюємо суму за невикористані дні щорічної відпустки:
120,69 грн х 8 к. д. = 965,52 грн.
Приклад 2 Обчислення середньої заробітної плати для компенсації днів невикористаної відпустки, якщо в розрахунковому періоді були неповний робочий тиждень, тимчасова непрацездатність, відпустка без збереження заробітної плати. Працівник подав заяву на звільнення з 19.05.2015 р. Він має 20 к. д. днів невикористаної відпустки.
Має повний розрахунковий період: травень 2014 р. — квітень 2015 р.
У розрахунковому періоді:
— працівник хворів 10 к. д.;
— прогули з його провини 20 к. д.;
— перебував у відпустці без збереження заробітної плати 8 к. д.;
— неповний робочий тиждень із не залежних від працівника причин — 10 к. д.
Періоди, які слід виключити з розрахункового періоду (п. 2 Порядку №100):
— святкові та неробочі дні згідно із ст. 73 КЗпП — 10 к. д.;
— час відпустки без збереження заробітної плати — 8 к. д.;
— дні, коли працівник працював неповний робочий тиждень із не залежних від нього причин — 10 к. д.
Періоди, які не виключаються з розрахунку (п. 3 Порядку №100):
— дні тимчасової непрацездатності;
— дні прогулів.
Кількість календарних днів у розрахунковому періоді;
365 к. д. - 10 к. д. - 8 к. д. - 10 к. д. = 337 к. д.
Сумарна зарплата за розрахунковий період з урахуванням допомоги по тимчасовій непрацездатності — 55000,00 грн.
Середньоденна заробітна плата становить:
55000,00 : 337 = 163,20 грн.
Сума компенсації за невикористану відпустку становить:
163,20 грн х 20 к. д. = 3264,00 грн.
Приклад 3 Визначення вихідної допомоги, якщо працівника звільнено у зв'язку з відмовою від переведення на роботу до іншої місцевості. Працівника звільнено 02.11.2015 р. у зв'язку з відмовою від переведення на роботу до іншої місцевості. Розрахунковим періодом для визначення вихідної допомоги є останні два календарні місяці, що передують звільненню працівника (вересень — жовтень 2015 р.)
Працівнику виплачено у вересні одноразову матеріальну допомогу у розмірі 1500,00 грн.
За два останні календарні місяці працівник повинен був відпрацювати згідно з його графіком роботи 43 к. д. (вересень — 22 к. д., жовтень — 21 к. д.).
Заробітна плата працівника за фактично відпрацьований час у розрахунковому періоді становить 10000,00 грн. Матеріальна допомога не враховується за нормами Порядку №100.
1. Розраховуємо кількість фактично відпрацьованих днів за два місяці роботи:
кількість днів становить 43.
2. Визначаємо середньоденну заробітну плату:
10000,00 грн : 43 р. д. = 232,56 грн.
3. Визначаємо середньомісячну кількість робочих днів:
43 к. д. : 2 = 21,5 р. д.
4. Визначаємо середню місячну зарплату:
232,56 грн х 21,5 р. д. = 5000,04 грн.
Враховуючи обставини звільнення працівника, він відповідно до ст. 44 КЗпП має право на одержання вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку, тобто 5000,04 грн.
Приклад 4 Визначення вихідної допомоги, якщо працівник звільняється через недотримання роботодавцем законодавства про працю. Працівник розірвав трудовий договір зі своєї ініціативи 28.10.2015 р. унаслідок порушення підприємством законодавства про працю. Розрахунковим періодом для визначення вихідної допомоги є останні два календарні місяці, що передують звільненню працівника (серпень — вересень 2015 р.).
У вересні працівник перебував на лікарняному 15 робочих днів (оплата тимчасової непрацездатності становить 3000,00 грн).
За останні два календарні місяці згідно з графіком роботи працівник мав відпрацювати 42 р. д. (серпень — 20, вересень — 22).
Заробітна плата працівника за фактично відпрацьований час у розрахунковому періоді становить 5000,00 грн. Оплата тимчасової непрацездатності не враховується за нормами Порядку №100.
1. Розраховуємо кількість фактично відпрацьованих днів за два місяці роботи:
42 р. д. - 15 р. д. = 27 р. д.
2. Визначаємо середньоденну заробітну плату:
7000,00 грн : 27 р. д. = 259,26 грн.
3. Визначаємо середньомісячну кількість робочих днів:
42 р. д. : 2 = 21 день.
4. Визначаємо середню місячну зарплату:
259,26 грн х 21 д. = 5444,46 грн.
Враховуючи обставини звільнення працівника, він відповідно до ст. 44 КЗпП має право на одержання вихідної допомоги в розмірі, не меншому від тримісячного середнього заробітку, тобто:
5444,46 грн х 3 = 16333,38 грн.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про відпустки — Закон України від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Інструкція №5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5.
- Перелік №1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170.
- Порядок №100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. №100.
- П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. №318.
- П(С)БО 26 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам», затверджене наказом Мінфіну від 28.10.2003 р. №601.
Галина КАЗНАЧЕЙ,
консультант з оподаткування та бухгалтерського обліку