Працівники, яких було мобілізовано, повертаються на роботу, але іноді роблять це невчасно або й не повертаються з тих чи інших причин. Розглянемо, як діяти роботодавцю в різних ситуаціях.
Повернення працівника на роботу після демобілізації
Згідно з частиною другою ст. 24 Закону України від 25.03.92 р. №2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу» (далі — Закон №2232), закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Як роз'яснило Головне управління оборонного та мобілізаційного планування в листі від 21.08.2014 р. №322/2/7142, документом, що підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем в особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов'язаних, є військовий квиток1, у якому у відповідних розділах робляться службові позначки2.
Закінченням військової служби для військовозобов'язаних є день виключення військовослужбовців зі списків особового складу військової частини, про що робиться відповідний запис до військового квитка.
Дати початку та закінчення військової служби, зазначені у військовому квитку, визначають період, у який на працівника поширюються гарантії щодо збереження місця роботи та середнього заробітку, передбачені у ст. 119 КЗпП.
Після закінчення військової служби працівник надає роботодавцю військовий квиток із позначкою про демобілізацію. Якщо такої позначки немає, працівник має право стати до роботи, але в його ж інтересах звернутися до військкомату для належного оформлення військового квитка, адже частиною 11 ст. 26 Закону №2232 передбачено, що особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до військкомату для взяття на військовий облік.
Коли працівник повернувся, кадрова служба має підготувати наказ про вихід працівника на роботу у зв'язку з демобілізацією. У разі коли до початку роботи слід провести інструктажі з охорони праці та техніки безпеки, пройти медичний огляд, про це обов'язково зазначається у наказі.
Якщо на місці демобілізованого працівника працює інший працівник за строковим трудовим договором, треба видати наказ напередодні дати, з якої демобілізований працівник має стати до роботи, про звільнення з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП у зв'язку із закінченням строку трудового договору3.
1 Форма військового квитка визначена Указом Президента України від 25.05.94 р. №263/94 «Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу» та «Положення про військовий квиток офіцера запасу».
2 Також документом, що підтверджує призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, може бути довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу.
3 При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатися як конкретним терміном, так і часом настання певної події.
Працівник не вийшов на роботу після демобілізації
Є кілька ситуацій невиходу демобілізованого працівника на роботу:
— працівник продовжує службу за контрактом;
— працівник не виходить на роботу з поважних причин;
— працівник не виходить на роботу без поважних причин.
Розгляньмо дії роботодавця у кожній із них.
Працівник продовжує службу за контрактом
Якщо демобілізований працівник вирішив продовжити службу за контрактом, дії роботодавця врегульовані частиною четвертою ст. 119 КЗпП. За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період, та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.
Працівник повинен письмово повідомити роботодавця про своє рішення (до речі, обмежень у часі щодо подання повідомлення не встановлено) продовжити військову службу за контрактом і для підтвердження надати документ у вигляді довідки з військкомату або копії контракту. Роботодавець відповідно до цього видає новий наказ про звільнення працівника від виконання посадових обов'язків з дати зарахування на військову службу за контрактом, збереження за таким працівником місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівник не виходить на роботу з поважних причин
У такому разі насамперед слід з’ясувати причину невиходу працівника на роботу, адже він може продовжувати службу після демобілізації за контрактом, перебувати на лікуванні, у полоні, розшукуватися у зв'язку із зникненням безвісти. Нагадаємо, що наразі, згідно з частиною п'ятою ст. 119 КЗпП, право на збереження робочого місця та середнього заробітку поширюється не лише на тих працівників, які проходять військову службу за призовом або за контрактом, а й на тих, які перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
З'ясувати причини невиходу працівника на роботу та місце його перебування можна такими способами, які не заборонені законодавством:
— від самого працівника по телефону;
— від його родичів;
— у Єдиному реєстрі учасників антитерористичної операції (Порядок ведення Єдиного реєстру учасників антитерористичної операції, затверджений наказом Міністерства соціальної політики від 06.02.2015 р. №114);
— з військкомату або військової частини.
Якщо інформацію вирішено запитати у військкоматі чи військовій частині, це слід зробити у письмовому вигляді — надіслати лист-запит. Інформацію від родичів та, при змозі, від працівника також рекомендуємо отримати у письмовій формі.
У табелі обліку використання робочого часу (форма №п-5, затверджена наказом Мінстату від 05.12.2008 р. №489) період невиходу на роботу з поважних причин після демобілізації слід табелювати позначкою «І» — інші причини неявок, а якщо працівник перебуває на оплачуваному лікарняному, — то позначкою «ТН».
Працівник не виходить на роботу без поважних причин
Такий варіант розглянуло Мінсоцполітики України в листі від 16.07.2015 р. №302/06/186-15.
Працівники, звільнені з військової служби в запас (демобілізовані), які не продовжують військову службу за контрактом, з урахуванням часу перевезення до місць проживання (перебування) мають стати до роботи.
Відповідно до ст. 149 КЗпП, роботодавець має право вимагати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень. Неявка на роботу в робочий час — це порушення трудової дис-ципліни. До працівників, які без поважних причин вчасно не стали до роботи, можуть застосовуватися дисциплінарні стягнення. Види стягнень наведено в ст. 147 КЗпП: це або догана, або звільнення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у разі прогулу (у т. ч. відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. У табелі обліку використання робочого часу відсутність на роботі без поважних причин умовно позначається «ПР» — прогул.
У будь-якому разі рішення про застосування дисциплінарних стягнень та можливе звільнення таких працівників залишається на розгляд роботодавця.
Галина КАЗНАЧЕЙ,
консультант з оподаткування та бухгалтерського обліку