ФО подала скаргу до податкової на наше підприємство (торгуємо сільгосппродукцією). Ми отримали запит із вимогою надати документи для зустрічної перевірки (посилання на пункти 73.3, 73.5, пп. 78.1.13 ПКУ). Чи допускати до перевірки, якщо ми документів не надали, а податкова прийшла на виїзну позапланову з підстав, зазначених у пп. 78.1.13 ПКУ?
Інформація для перевірки
Свого часу ми вже аналізували питання використання інформації податковими органами з метою проведення перевірок1. Щоправда, тоді йшлося про інформацію від держорганів та органів місцевого самоврядування для проведення фактичних перевірок. І ми зазначали, що ділитися джерелом та змістом інформації податкові органи не вважають за потрібне.
1 Див. «ДК» №35/2014, «Фактична перевірка за дзвінком на «гарячу лінію» Міндоходів».
Наразі йдеться про інформацію у скарзі, поданій фізособою на конкретне підприємство, що потягнуло за собою проведення позапланової виїзної перевірки. У нашому випадку — про податкову інформацію в розумінні приписів ст. 71 — 73 ПКУ.
Приписами ст. 5 Закону України від 02.10.96 р. №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі — Закон №393) для скарг, які адресуються, зокрема, органам державної влади, до повноважень яких належить вирішення порушених у них питань, встановлено чіткі вимоги. Так, скарга має містити прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, суть порушеного питання, прохання чи вимоги.
Тому сама скарга стосується прав та обов'язків усіх сторін — як самого скаржника, так і платника податку чи його посадових осіб, на якого(их) вона подана.
Отже, без надання інформації про зміст скарги й особу скаржника платнику податків, якого планується перевіряти, навряд чи можна обійтися.
Підстави для перевірки за скаргою
У запитанні йдеться про те, що податкова перевірка призначена з підстав, наведених у пп. 78.1.13 ПКУ. Отже, вона є позаплановою. А позапланові перевірки за ст. 78 можуть бути як виїзними, так і невиїзними. Як свідчить практика, фіскальні органи самостійно обирають вид перевірки залежно від обставин та наявної у них інформації. У нашому випадку сам факт надсилання запиту свідчить про те, що, очевидно, планувалося провести невиїзну позапланову перевірку, у разі якби платник податків надав усі запитувані документи. Відмова у наданні документів чи відсутність будь-якої реакції на запит призвели до призначення саме виїзної позапланової.
Тепер щодо змісту запиту — чому ми вважаємо, що запит усе-таки має містити суть порушень (дій чи бездіяльності платника податків чи його посадових осіб) безпосередньо у тексті запиту, якщо вже фіскали обрали саме такий спосіб отримання інформації щодо питань, порушених у скарзі?
За приписами пп. 78.1.13 ПКУ, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини, як отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у т. ч. без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат і відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у т. ч. внаслідок неукладення платником податків трудових договорів із найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.
Тому, отримавши запит, на нашу думку, можна сміливо відмовляти у наданні будь-яких документів та пояснень щодо отриманої фіскалами скарги, а заразом і попросити повідомити про зміст скарги (зазначених у ній порушень прав та інтересів фізособи-скаржника та дій (бездіяльності) платника податків чи його посадових осіб).
Утім, слід розуміти, що наявність чи відсутність письмової відповіді на отриманий запит у цьому разі не впливає на право фіскального органу призначити виїзну позапланову перевірку — прийняти наказ з підстав, зазначених у пп. 78.1.13 ПКУ. Ця норма не вимагає обов'язкового складення та надсилання запиту платнику податків у разі отримання інформації про обставини, наведені у скарзі.
Допуск до перевірки за скаргою фізособи
За умовами запитання, платник податків, який усе-таки був запитом попереджений про причини позапланової виїзної перевірки, має певні переваги:
1) він має право у процесі допуску перевіряльників з'ясувати, які саме питання будуть предметом перевірки (ми лише можемо припускати, що про відповідні питання фіскали згадали у направленні!);
2) якщо платник податків не отримає вичерпної інформації про такі питання (а для цього фіскалам доведеться надати для ознайомлення текст скарги), платник податків має цілком законне право засумніватися у законності підстав для перевірки. З 01.09.2015 р. встановлено нові вимоги1 до оформлення наказу про призначення документальної виїзної перевірки, копія якого пред'являється перевіряльниками у разі їх допуску до перевірки. Так, у наказі мають міститись відомості, аналогічні до даних направлення, зокрема мета та підстави для проведення перевірки, визначені ПКУ.
За відсутності чітко визначених (виключних) питань для перевірки платник податків має право, застосувавши приписи п. 81.2 ПКУ, відмовити у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки та скласти відповідний акт, який засвідчує факт такої відмови.
Щодо судової практики, то вона показує, що фіскали вдаються до різних шляхів опису підтвердження посилань скаржника на факти, викладені у скарзі.
Наприклад, у постанові апеляційної інстанції2 наведено таке: «...Відповідно до пояснень про отримані доходи ОСОБА_3 та зіставлення відомостей нарахування заробітної плати ТОВ «У...» встановлено розбіжності. Згідно з поясненнями ОСОБА_3 отримував заробітну плату двома частинами. Перша частина виплачувалася «офіційно», розбіжностей по «офіційній» заробітній платі не встановлено. Друга частина виплачувалася щомісячно, «у конвертах», готівковими коштами, за якою встановлено розбіжності з відомостями нарахування заробітної плати підприємства...».
1 Абз. 3 п. 81.1 ПКУ викладено в новій редакції Законом України від 17.07.2015 р. №655-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків».
2 Постанова Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 11.11.2014 р. у справі №808/4884/13-а, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41825766.
На нашу думку, якщо такого роду відомості наводяться у скарзі фізособи, то недопуск перевіряльників до перевірки — це один зі способів убезпечитися від незаконних дій з боку перевіряльників, у т. ч. й донарахувань податків та зборів. Адже наведеним судовим рішенням суд не визнав такі пояснення належними та допустимими доказами в межах КАСУ.
Утім, ситуація може мати й цілком інший розвиток. Якщо фіскальні органи не нададуть можливості ознайомитися з текстом скарги, то у разі недопуску до перевірки та наступного оскарження наказу на таку перевірку в суді може з'ясуватися, що платник податків справді порушив вимоги ПКУ, скажімо виплатив пасивний дохід, інші виплати (додаткові блага) фізособі, не пов'язані з трудовими відносинами. У такому разі наказ на перевірку залишиться в силі. А оскільки фіскальні органи у разі недопуску до перевірки звертаються до судів за арештом коштів на банківських рахунках, то, визнаючи наказ законним, суд в іншій справі арештує банківські рахунки до моменту допуску перевіряльників до перевірки.
Тож, оскільки ПКУ не встановлює в такому разі для платників чітких правил поведінки, доведеться приймати непросте, але єдино можливе і правильне рішення про допуск до перевірки з наступним оскарженням рішень про нарахування грошових зобов'язань.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»