Податківці підготували досить змістовний та об'ємний лист на злободенні бухгалтерські питання — лист ДФСУ від 09.06.2015 р. №11999/6/99-99-19-01-01-15 (див. «ДК» №27/2015). Проаналізуймо надані відповіді щодо податку на прибуток, податку з нерухомості та щодо обліку підприємців-«загальносистемників».
Податок на прибуток
Бутильована вода для загального використання — без обмежень
Облік фасованої води в офісах завжди був каменем спотикання під час податкових перевірок. Податківці вимагали від бухгалтерів доводити зв'язок споживання води з госпдіяльністю. З одного боку, ні в кого не виникало сумнівів, що бутильовану воду споживають або працівники підприємства, які так чи інакше працюють у межах госпдіяльності підприємства, або ж клієнти, які пов'язані з підприємством діловими відносинами і в робочий час перебували в офісі, що також свідчить про господарський характер використання води. З іншого боку, податківці часто вимагали покривати такі витрати за рахунок прибутку. Тепер витрати на придбання бутильованої води для офісу без будь-яких обмежень обліковують у межах витрат згідно з П(С)БО 161 або МСФО.
Податок на нерухомість у зменшенні податку на прибуток
Нормами п. 137.5 ПКУ передбачається зменшення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на суму нарахованого та сплаченого податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) щодо об'єктів нежитлової нерухомості. Враховуючи, що ключовий фактор у цьому питанні — сплата таких податкових зобов'язань у межах передбачених законодавством строків, авансовий внесок з податку на майно, сплачений за IV квартал 2015 року до 30 січня 2016 року, зменшує податок на прибуток, нарахований за 2015 рік.
Окремих коригувань фінрезультату за даними бухобліку на суму податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) розділом III ПКУ не передбачено. Зверніть увагу, що в проекті закону таке коригування вже є2.
2 Див. зміни до п. 137.5 ПКУ і додатковий пп. 140.5.12: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=416220.
Витрати палива на службове авто
До кінця 2014 року платники податків мали чітко відстежувати перевищення лінійних норм витрат палива щодо кожного службового автомобіля. Підставою списання ПММ як до 1 січня 2015 р., так і тепер є первинні документи, які фіксують факти роботи автомобіля (пробігу), зокрема дорожні листи. Нині типова форма бланка дорожнього листа легкового автомобіля законодавством не передбачена. Тому підприємство може використовувати зручну для себе форму первинного документа, затверджену наказом про облікову політику, за умови наявності всіх ознак первинного документа, відомостей у ньому про господарську операцію та підтвердження її здійснення. Як і раніше, орієнтиром для списання витрат ПММ має бути наказ Мінтрансу від 10.02.98 р. №43. На підставі вищезазначеного документа наказом підприємства затверджується рішення щодо обліку перевищення витрат ПММ понад норму. Жодних обмежень на включення таких перевищень до складу витрат П(С)БО не передбачено, тож фінрезультат за даними бухобліку на суму цих понадлімітних витрат не коригується. Усі витрати ПММ згідно з даними дорожнього листа потрапляють до фінрезультату, обчисленого за даними бухобліку, і в цій самій сумі без будь-яких коригувань беруть участь в обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Консолідований податок та ліквідація філії
Якщо станом на 31.12.2014 р. платник податку перебував на консолідованій сплаті податку на прибуток, щомісячні авансові внески у січні — лютому 2015 року, як і торік, він має сплачувати за місцем реєстрації головного підприємства (юрособи) та його відокремлених підрозділів. Сума до сплати розрахована у консолідованій податковій декларації з податку на прибуток та Розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за звітний (податковий) період за 2013 рік. За заявою ГП переплата філії може бути повернута на рахунок ГП. ГП має можливість на суму сплачених філією у січні — лютому 2015 року авансових внесків зменшити податкові зобов'язання з податку на прибуток.
Податок на нерухомість
Нерухомість у зоні АТО
Попри неможливість фактичного використання нерухомості в зоні АТО, законодавець не передбачив для власників такої нерухомості жодних перехідних положень чи винятків. Функціональні обов'язки з обслуговування платників податків, які перебувають на обліку в територіальних органах ДФС, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території, у межах компетенції покладені на інші територіальні органи ДФС (наказ ДФСУ від 07.11.2014 р. №256 «Про переміщення та закінчення простою»). Отже, залежно від того, в якій податковій на неконтрольованій території нерухомість обліковується, подавати звітність та сплачувати податок слід із прив'язкою до тієї податкової, яка виконує функції відповідної податкової з неконтрольованої території.
Податок на нерухомість за виробничі будівлі
Об'єктом оподаткування є об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, у т. ч. їх частки (пп. 266.2.1 ПКУ), а базою оподаткування є загальна площа нерухомості, яка визначається на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт (пп. 266.3.1 ПКУ). Відповідно, платниками цього податку є всі фізичні та юридичні особи (у т. ч. нерезиденти), що є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 ПКУ).
Конкретні категорії нерухомості, що не оподатковуються цим податком, визначені в пп. 266.2.2 ПКУ. Так, до об'єктів оподаткування цим податком не потрапляють, зокрема, будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств). Якщо конкретний об'єкт нерухомості не належить до переліку категорій нежитлової нерухомості, визначених нормами пп. 14.1.129-1 ПКУ, для визначення належності його до складу об'єктів оподаткування цим податком слід проаналізувати його відповідність до норм пп. 266.2.2 ПКУ. Якщо пільги для такої категорії об'єктів не передбачено, то навіть відсутність такого об'єкта у переліку пп. 14.1.129-1 ПКУ підстав для звільнення від оподаткування такої нерухомості не дає. Але тут слід орієнтуватися не на назву категорії (класу, виду) об'єкта оподаткування, а на назву його підкласу за приписами пп. 14.1.129-1 ПКУ. До речі, розшифровані підкатегорії у пп. 14.1.129-1 ПКУ часто не відповідають підкласам об'єктів нежитлової нерухомості, визначеним ДК 018-20001.
Прямої відповіді на запитання, чи треба сплачувати податок на нерухомість за будівлі, в яких виробляється продукція, а також за склади для зберігання готової продукції, податківці не дають. Для визначення права на пільгу вони радять використовувати класифікатор ДК 018-2000 та рішення сільських, селищних, міських рад щодо податку на нерухоме майно. Водночас такі орієнтири можуть свідчити про те, що мета фактичного використання нерухомості ролі тут не відіграє — має значення лише цільове призначення нерухомості, визначене документально.
Підприємець на загальній системі оподаткування
Проценти за користування кредитом та ремонт автомобіля у витратах підприємця
Нормами п. 177.4 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів ФОП від госпдіяльності на загальній системі оподаткування. Цей перелік є вичерпним. За умови доведення зв'язку з госпдіяльністю «загальносистемника» витрати на ремонт автомобіля належать до складу інших витрат, а отже, можуть зменшити його дохід. Цього, на жаль, не можна сказати про відсотки за користування кредитом та фіксовану плату за надання кредиту. Такі платежі пройдуть повз податковий облік «загальносистемника» і не можуть бути відображені у складі його витрат. Несправедливо, але в межах законодавчих норм.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор