Учасник товариства бажає вийти з ТОВ. Які документи він має право вимагати від товариства для розрахунку своєї частки: лише звітні документи чи інші документи, що підтверджують наявність у ТОВ активів (нерухомості, рухомого майна) для визначення вартості своєї частки на момент виходу? Чи можна запобігти продажу майна до дати призначення загальних зборів? Що робити, якщо загальні збори не призначаються? Ці та інші питання розглянемо у статті.
Право на вихід з ТОВ
Відповідно до ЦКУ та Закону про госптовариства учасник ТОВ має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства.
Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. Учасник, що бажає вийти з ТОВ, повинен повідомити товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу (ч. 1 ст. 148 ЦКУ). Утім, статутом може бути встановлений інший строк для такого повідомлення, але не більше одного року (ч. 3 ст. 100 ЦКУ).
Оскільки в описаному випадку йдеться про зміну складу засновників, що неодмінно зумовить внесення змін до статуту ТОВ у зв'язку зі зміною учасників товариства, то прийняття такого рішення належить до виняткової компетенції загальних зборів (ч. 4 ст. 145 ЦКУ та ст. 59 Закону про госптовариства).
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону про держеєстрацію, у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, передбачених ч. 1 цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) заяви фізособи про вихід зі складу засновників (учасників).
Щодо форми такої заяви, то Укрдержреєстр у роз'ясненні від 15.01.2013 р. стверджує: сторони вільні у виборі форми та змісту такого документа. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений. Тому, на нашу думку, така заява, якщо про це є вимога у статуті, може бути посвідчена нотаріально. Проте у переважній більшості випадків держреєстратор приймає такі заяви лише у нотаріальній формі.
Процедура та строки скликання загальних зборів передбачені у ст. 61 Закону про госптовариства. Зокрема, про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу та місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення має бути зроблено не менш ніж за 30 днів до скликання загальних зборів.
Найчастіше у статуті ТОВ записується, зокрема, таке правило: «...Директор ТОВ скликає загальні збори товариства, про що надсилає повідомлення за юридичною адресою (місцезнаходженням, місцем проживання) всім засновникам товариства протягом 3 (трьох) місяців з дати отримання заяви учасника товариства про вихід...».
При цьому повідомляється і той учасник, який подав заяву про вихід із ТОВ.
У разі якщо товариство не вчиняє дій у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід із товариства (тобто йдеться про те, що товариство не вирішує питання про внесення змін до установчих документів, про їх державну реєстрацію), учасник товариства має право звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі ч. 3 ст. 148 ЦКУ, статті 7 Закону про госптовариства.
Відповідно, поряд із цим може бути висунуто й вимогу про визначення розміру частки та її виплату.
Отримання інформації про діяльність товариства
Правові наслідки виходу учасника з товариства передбачені ч. 2 ст. 148 ЦКУ, згідно з приписами якої учасник, що виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну до його частки у статутному капіталі товариства.
За домовленістю між учасником і товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо внесок до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.
Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна до частки учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Наприклад, у статуті визначено таке: «... При виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства пропорційно до його частки у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу...» (аналогічне міститься у ч. 1 ст. 54 Закону про госптовариства).
Тобто в цьому разі статут товариства не містить відмінних від приписів закону положень про порядок та спосіб обчислення вартості частки учасника, що підлягає виплаті при його виході з товариства, а також порядок і строки її виплати.
А може бути й інакше: «...При виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства пропорційно до його частки у статутному капіталі, яка розраховується виходячи з фінансової звітності діяльності товариства за останній рік перед виходом. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу...».
Незважаючи на такі різні трактування статуту, учасник товариства має право на отримання відповідної інформації від товариства.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦКУ, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, одержувати інформацію про діяльність товариства. Так само пунктом «г» ч. 1 ст. 10 Закону про госптовариства передбачено, що учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.
Аналогічні приписи містяться в ч. 1 ст. 88 ГКУ, відповідно до яких учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо.
Отже, зазначені норми визначають право учасника господарського товариства на одержання інформації щодо діяльності товариства і документів, які містять таку інформацію, що кореспондується з обов'язком товариства надати їх.
Вищезазначені положення ЦКУ та ГКУ, а також Закону про госптовариства не містять прямої вказівки на процедуру отримання учасником товариства інформації, а тому ці питання мають бути врегульовані установчими документами.
Як правило, у статуті зазначається: «Рішення про надання інформації про діяльність товариства і документів, які містять таку інформацію, а також порядок її надання затверджується загальними зборами». Якщо відповідного порядку так і не було затверджено (способу надання інформації та її переліку), то учасник може просити, а товариство зобов'язане надати учаснику на його вимогу лише документи звітного характеру (річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства) та інформацію, що міститься в установчих документах товариства, а не будь-яку інформацію щодо господарської діяльності товариства, якщо інше не передбачено установчими документами товариства (п. 36 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).
Звісно, для отримання такої інформації, незалежно від того, чим учасник керується — законом чи статутом (у наведеному нами прикладі — рішенням про надання інформації), бажано звернутися з відповідною письмовою вимогою до товариства.
Запитання 1. Що робити, якщо товариство після отримання вимоги не надало відповідь та відмовляється (ухиляється) надати документи?
Способом захисту права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства (п. «г» ч. 1 ст. 10 Закону про госптовариства, стаття 116 ЦКУ, ч. 1 статті 88 ГКУ) є спонукання в судовому порядку до виконання товариством дій — надання відповідної інформації. Проте це стосується лише інформації, передбаченої законом та/або статутом.
Як зазначено у п. 36 вищезгаданої постанови Пленуму ВСУ, виходячи зі змісту ст. 9 Закону України від 02.10.92 р. №2657-XII «Про інформацію» суди не мають права зобов'язати товариство надати інші документи про діяльність товариства, бо це є незаконним втручанням у внутрішню господарську діяльність товариства.
Якщо ж документи все-таки надано, то залежно від змісту статуту (ми наводили вище) наявність фінансового звіту товариства за попередній рік може бути підставою для розрахунку вартості частини майна та частини прибутку товариства пропорційно до часток учасників, що вийшли з товариства, і її виплати. При цьому на загальних зборах може бути прийнято рішення підготувати й баланс станом на дату скликання загальних зборів для ознайомлення засновників з метою підрахунку сум часток статутного фонду, прибутку підприємства й уточнення дати виплати.
Запитання 2. Якщо дані, отримані з наданих документів звітного характеру, не дають можливості визначити належну до виплати частку або залишкова вартість необоротних активів надто мала, чи може учасник вимагати розрахунку виходячи з ринкової вартості таких активів?
Справді, ситуація з розрахунком частки учасника може мати цілком інший розвиток у суді. Наприклад, сума, що буде прийнята загальними зборами до виплати, може не влаштувати учасника, який виходить. Адже у багатьох випадках ринкова вартість майна може бути значно більшою за ті звітні та розрахункові дані, що розглядатимуться на загальних зборах як підстава для виплати.
Якщо такі спори доходять до суду, то, отримавши відомості, скажімо, про нерухоме майно з Держреєстру1, такий учасник може зробити свою оцінку або вимагати оцінки ринкової вартості майна, що належить товариству, що може значно вплинути на грошовий вираз (розрахунок) частки майна товариства, яка належиться до виплати учаснику.
1 Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, http://www.drsu.gov.ua/show/63.
Наприклад, учасник проведе незалежну оцінку цілісного майнового комплексу (далі — ЦМК), який належить товариству, що підтверджуватиметься відповідним звітом. Скажімо, за даними незалежної оцінки ЦМК буде оцінено у 800 тис. грн, тимчасом як виходячи з балансу товариства залишкова вартість необоротних активів товариства становить 60 тис. грн.
У таких випадках суд може призначити і провести свою судову будівельно-технічну експертизу. Якщо ринкова вартість майна виявиться більшою, ніж у поданому учасником, що виходить, звіті про оцінку ЦМК, то не виключено, що товариству доведеться сплатити учаснику суму, пропорційну до його частки у вартості майна товариства, виходячи зі суми звіту.
Враховуючи таку практику, товариствам варто або встановити (прийняти) відповідний порядок визначення та розрахунку частки, що належиться до виплати, у статуті, або приймати (погоджувати) рішення про дооцінку майна на загальних зборах, де розглядатимуться питання щодо виходу учасника з ТОВ та виплати йому належної частки.
Інакше, якщо учасник не погодиться на суму, визначену та розраховану йому загальними зборами, він та товариство зустрінуться в суді.
Нормативна база
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV.
- Закон про госптовариства — Закон України від 19.09.91 р. №1576-XII «Про господарські товариства».
- Закон про держреєстрацію — Закон України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»