З-поміж безлічі нагальних питань, пов'язаних із драматичними подіями в Україні, законодавці звернули увагу і на працевлаштування біженців, які називаються в законодавстві «внутрішньо переміщеними особами». У зв'язку з цим було прийнято Закон №245 (див. «ДК» №14-15/2015), який набрав чинності з 27.03.2015 р. Цим законом внесено зміни до трьох законів: Закону про зайнятість, Закону №1533 та Закону №1706.
Термін «внутрішньо переміщена особа» визначено у ст. 1 Закону №1706: це «громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру».
Змінами до вищезазначених законів передбачено:
— сприяння працевлаштуванню внутрішньо переміщених осіб. Для цього пропонується компенсувати деякі витрати як самим безробітним з числа внутрішньо переміщених осіб, так і роботодавцям;
— розширення кола осіб, які можуть отримати ваучер для підтримання їх конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності;
— деяке спрощення процедури призначення допомоги по безробіттю.
Компенсація витрат безробітним і роботодавцям
А тепер про все за порядком. До Закону про зайнятість унесено нову статтю 24-1, у якій визначено умови компенсації деяких витрат безробітним з числа внутрішньо переміщених осіб та їх роботодавцям. Так, компенсуватимуться:
— зареєстрованим безробітним з числа внутрішньо переміщених осіб — фактичні транспортні витрати на переїзд та витрати для проходження попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства, якщо це необхідно для працевлаштування (за направленням територіальних органів зайнятості). Вочевидь, щоб отримати таку компенсацію, безробітному біженцю треба зареєструватися як безробітний згідно ст. 43 Закону про зайнятість, а транспортні витрати мають бути підтверджені документально (квитки, перевізні документи тощо);
— роботодавцям — витрати на оплату праці біженцям, які прийняті на роботу за строковим трудовим договором. Витрати компенсуються за період не більше 6 календарних місяців, при цьому працівник повинен працювати у такого роботодавця протягом періоду, що перевищує період компенсації у два рази. Наприклад, якщо роботодавцю компенсують витрати на оплату праці за 6 місяців, то працівник повинен працювати у цього роботодавця 12 місяців. В окремих регіонах України може бути вирішене питання про компенсацію витрат на оплату праці біженців з громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (ч. 1 ст. 14 Закону про зайнятість), на строк від 6 до 12 місяців. Зверніть увагу, що для отримання права на таку компенсацію трудовий договір має бути строковим! Компенсація сплачується у розмірі фактичної суми, але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць;
— роботодавцям — витрати на перепідготовку та підвищення кваліфікації працевлаштованих біженців за умови їх працевлаштування строком не менше ніж на 12 календарних місяців. Для отримання права на таку компенсацію не вимагається строковість трудового договору з біженцем, важливий лише фактичний період працевлаштування. Сума компенсації встановлюється в межах вартості навчання з перепідготовки та підвищення кваліфікації, але не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати (на сьогодні це 12180 грн).
Фінансування всіх цих компенсацій покладено на Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонд соціального захисту інвалідів України — ч. 3 ст. 24-1 Закону про зайнятість. Фінансування цих заходів здійснюється за умови працевлаштування біженців за направленням центрів зайнятості. Законом №245 не визначено порядку здійснення такого фінансування та повернення коштів, якщо умови фінансування не будуть виконані. Це завдання покладено на Кабмін, який протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом, до 27 квітня 2015 р., має прийняти відповідний порядок (див. п. 2 розділу ІІ Закону №245). Отже, без участі Кабміну нові норми не запрацюють, а чи впорається Кабмін із цим завданням у визначений термін — покаже час.
Також унесено зміни до ст. 30 Закону про зайнятість, якими розширено коло осіб, які можуть одноразово отримати оплачений ваучер для підтримання конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності. До 27.03.2015 р. це право мали лише особи, які досягли 45-річного віку та мають страховий стаж не менше 15 років. Тепер такий ваучер можуть отримати ще й деякі особи, звільнені з військової служби, та внутрішньо переміщені особи працездатного віку за відсутності підходящої роботи. Звільнені з військової служби — це, зокрема, особи, звільнені з військової служби (крім строкової), служби в органах МВС, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту у зв'язку зі скороченням або за станом здоров'я до досягнення встановленого законом пенсійного віку, та особи, звільнені з військової служби після участі в АТО, з числа інвалідів до отримання права на пенсію відповідно до закону. Порядок видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці затверджено постановою КМУ від 20.03.2013 р. №207.
Спрощення процедури призначення допомоги по безробіттю
Змінами до Закону №1533 спрощено процедуру призначення допомоги по безробіттю.
До поважних причин перерви страхового стажу віднесено періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції, що за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску (абз. 6 ч. 1 ст. 22 Закону №1533).
Зміни до ст. 22 та ст. 23 Закону №1533 спрямовані на те, щоб внутрішньо переміщені особи отримували не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття для відповідної категорії осіб, навіть якщо вони не надали відомостей про страховий стаж та розмір заробітної плати.
Після надходження документів та відомостей про страховий стаж, заробітну плату (дохід) рішення про призначення допомоги по безробіттю внутрішньо переміщеним особам переглядається відповідно до законодавства (ч. 2 ст. 23 Закону №1533).
Також у випадках, якщо документи для отримання статусу безробітного є, але немає довідки про заробітну плату, допомога по безробіттю призначається з урахуванням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 7 Закону №1706).
Нормативна база
- Закон №245 — Закон України від 05.03.2015 р. №245-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб».
- Закон №1533 — Закон України від 02.03.2000 р. №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
- Закон №1706 — Закон України від 20.10.2014 р. №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
- Закон про зайнятість — Закон України від 05.07.2012 р. №5067-VI «Про зайнятість населення».
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»