• Посилання скопійовано

Податкова знижка для фізосіб

Під час нарахування доходів у вигляді заробітної плати з працівника утримується ПДФО. Проте фізособа має право зменшити загальний річний оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати на суму витрат у зв'язку з придбанням протягом року певних товарів (робіт, послуг). А це означає повернення суми (частини) утриманого торік ПДФО.

Коротко про головне

Визначення терміна «податкова знижка для фізичних осіб» наводиться у пп. 14.1.170 ПКУ — це сума (вартість) витрат платника ПДФО — резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшити його загальний річний оподатковуваний дохід, одержаний за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати. Оскільки застосування знижки спричинюється до зменшення суми ПДФО, суть знижки полягає в тому, що всю суму утриманого протягом року ПДФО або її частину фізособа має право повернути собі коштами. Але ця сума має свої обмеження. Крім того, ст. 166 Кодексу встановлює певні правила та вимоги для отримання податкової знижки:

1) фізособа має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року;

2) є певна вимога до документів, що підтверджують суму витрат, на підставі яких платник має право на повернення ПДФО, сплаченого зі суми заробітної плати. Понесені витрати мають бути фактично здійсненими, себто оплачені коштами1. У розрахункових документах обов'язково має бути зазначено: продавця та покупця-фізособу, який має намір скористатися знижкою; вартість витрат; строк продажу;

3) якщо фізособа до кінця податкового року, наступного за звітним, не скористалася правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься;

4) надається податкова знижка лише резиденту в межах суми річної заробітної плати. Сума річної заробітної плати — це база для нарахування ПДФО за п. 164.6 ПКУ: нарахована заробітна плата, зменшена на суму ЄСВ, страхових внесків до Накопичувального фонду (у випадках, передбачених законом, — обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які сплачуються за рахунок заробітної плати працівника), а також на суму ПСП за її наявності.

На практиці при розрахунку суми знижки може виникнути запитання: як розрахувати податкову знижку, якщо протягом року до заробітної плати працівника застосовувалася ставка ПДФО в розмірі 15% і 17%? Алгоритм розрахунку цієї суми такий:

— фізособа отримує від свого роботодавця у вигляді довідки про доходи інформацію щодо річних сум у вигляді загального оподатковуваного доходу (сум ПСП за наявності), сум ЄСВ та ПДФО. Пам'ятайте, що до уваги береться лише заробітна плата, зменшена на суми, зазначені у п. 164.6 ПКУ. І це суми заробітної плати не лише за основним місцем роботи, а й за сумісництвом;

— на підставі документів, наведених у п. 166.2 ПКУ, визначається сума витрат, що включаються до податкової знижки;

— розраховується сума ПДФО. Для цього різницю між базою оподаткування та понесеними витратами слід помножити на ставку ПДФО. Ставка ПДФО у цьому разі залежить від розміру отриманої суми різниці (за аналогією з п. 167.1 ПКУ). Тобто отримана сума в межах 120 розмірів мінімальної заробітної плати2 (річна сума за 2014 рік: ((1218,00 х 10) х 12 к. м. = 146160,00 грн) оподатковуватиметься за ставкою 15%, а різниця — за ставкою 17%;

1 Єдиний виняток, коли оподатковуваний дохід може зменшуватися на витрати, понесені не у вигляді коштів, — це вартість майна, переданого платником податку у вигляді пожертвувань за пп. 166.3.2 ПКУ.

2 Адже для застосування ставки ПДФО в межах календарного місяця до уваги береться десятикратний розмір мінімальної заробітної плати (абз. 2 п. 167.1 ПКУ).

— розрахована сума ПДФО порівнюється зі сумою податку, утриманого протягом року із заробітної плати. Якщо протягом року ПДФО було утримано більше, ніж за результатом розрахунку, фізособа має право на податкову знижку.

Також на практиці може виникнути запитання: чи має право фізособа за підсумками звітного податкового року на податкову знижку, якщо податковий агент утримав, але не перерахував податок на доходи фізичних осіб до бюджету? Згідно зі ст. 43 ПКУ щодо умов повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відповідно до ч. 2 ст. 78 Бюджетного кодексу, Казначейство повертає кошти, помилково або надміру зараховані до бюджету. Проте якщо факту сплати податку немає (якщо податковий агент утримував ПДФО, але не перераховував його до бюджету), то фізособа не має права на податкову знижку. Нагадаємо, що згідно з пп. 168.1.5 ПКУ, незалежно від факту виплати доходу, у податкового агента залишається обов'язок перерахувати ПДФО протягом місячного податкового періоду. І якщо роботодавець цього не зробив, то це його порушення, внаслідок якого, на жаль, потерпає і працівник, який не зможе отримати знижку.

Фізособи, які мають право на податкову знижку, можуть скористатися таким правом шляхом подання декларації про майновий стан і доходи із заповненням додатка 6 до неї (форма декларації затверджена наказом Мінфіну від 11.12.2013 р. №793) до 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

А тепер розгляньмо найактуальніші випадки й умови отримання податкової знижки.

Податкова знижка при навчанні

Понесені витрати на навчання дозволено включати до податкової знижки за виконання умов, наведених у пп. 166.3.3 ПКУ. Такі витрати мають бути підтверджені документально, зокрема квитанціями, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, які ідентифікують продавця послуг (навчання в освітній установі) та їх покупця (одержувача), тобто особи, яка має право скористатися податковою знижкою. У зазначених документах обов'язково повинні бути відображені вартість таких послуг та період їх надання (тобто за який період навчання була зроблена оплата)1. Проаналізуймо кілька практичних випадків.

1 Додатково про перелік документів, необхідних для отримання податкової знижки на навчання при поданні декларації, див.: http://kyiv.sfs.gov.ua/okremi-storinki/arhiv1/174160.html.

Договір про навчання студента-сина укладено з батьками, вони й оплачували у звітному податковому році його навчання, але студент працює та отримує дохід, проте не за трудовим договором, а за цивільно-правовим. Чи мають батьки право на податкову знижку?

Якщо студент одержує дохід, але не одержує заробітної плати, його батьки, які оплачують навчання сина, мають право на податкову знижку, якщо дотримуються інші умови пп. 166.3.3 ПКУ. Адже за визначенням пп. 14.1.48 ПКУ заробітна плата — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму. А цивільно-правовий договір не належить до трудових договорів.

Навіть якщо студент влаштувався на роботу після закінчення навчання у звітному році і до моменту свого працевлаштування не отримував заробітної плати, то право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року має той із батьків, який фактично оплачував навчання.

Платнику податку відмовлено в отриманні податкової знижки на навчання, яке було оплачено в 2014 році за повний курс навчального року в університеті у 2014-2015 роках. Пояснюється відмова тим, що частина платежів є авансовими за 2015 рік, незважаючи на їх фактичну сплату у 2014 році. Чи може платник скористатись авансовою сумою оплати за навчання 2015 року у 2015 році?

На жаль, сума коштів, сплачена у звітному податковому році за періоди навчання наступного року, не може бути включена до податкової знижки. Пояснюється це умовою пп. 166.3.3 ПКУ: сума знижки розраховується на оплату навчання протягом звітного податкового року. А звітним податковим роком, коли фізособа може скористатися правом на податкову знижку за пп. 166.1.1 ПКУ, є календарний рік. Отже, платник податку може скористатися податковою знижкою за 2014 рік тільки в сумі плати за навчання в 2014 році. Сумою авансу за навчання в 2015 році платник податку не зможе скористатися як податковою знижкою навіть за наслідками 2015 року.

Податкова знижка за іпотекою

Фактично сплачені протягом звітного податкового року витрати у вигляді процентів за користування іпотечним житловим кредитом (далі — іпотека) відповідно до пп. 166.3.1 ПКУ можна включити до податкової знижки. Сплата процентів за користування іпотечним житловим кредитом визначається згідно зі ст. 175 ПКУ. Скористатися податковою знижкою за іпотекою дозволено за умови, що будинок (квартира, кімната) є основним місцем проживання фізособи. Підтверджується такий факт позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла1. Відповідно, до настання моменту переходу права власності на житло і реєстрації (прописки) платника податку за його адресою скористатися правом на знижку можливості немає.

Право на включення частини суми процентів до податкової знижки надається платнику за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років з моменту виникнення такого права.

Якщо в такому житлі прописане подружжя, право на податкову знижку має той член подружжя, який є безпосередньо за кредитним договором позичальником такого кредиту.

Щодо підтвердних документів, то на практиці у позичальника виникають проблеми з підтвердженням таких витрат у разі погашення кредиту шляхом ануїтетних платежів. Пояснюється це тим, що за цієї форми погашення кредиту і процентів за ним у платіжному або розрахунковому документі банку зазначається загальна сума виплат без розбивки на проценти й основну суму боргу. А пп. 166.2.1 ПКУ вимагає уточнення в документах суми витрат, які є підставою для знижки, та дати фактичного їх понесення. Проте це не означає, що за виконання решти вимог ст. 166 та ст. 175 ПКУ фізособа втрачає право на знижку. У цьому разі позичальник повинен подбати про отримання від банку належно оформлених підтвердних документів. До речі, деякі банки (за певну плату) надають позичальникам підтвердні документи у вигляді довідок, які засвідчують фактичну сплату процентів протягом звітного року.

Перше запитання, що постає на практиці перед фізособою: як розрахувати суму знижки за іпотекою?

Загальний алгоритм розрахунку податкової знижки наведено на початку статті. Проте у питанні процентів за іпотекою слід врахувати додаткову вимогу — до податкової знижки включаються не всі сплачені протягом звітного податкового року проценти, а лише певна їх частина.

Частина суми процентів, що включається до податкової знижки, має дорівнювати добутку суми процентів і коефіцієнта, розрахованого згідно з п. 175.3 ПКУ2.

1 Якщо іпотека отримана з метою будівництва об'єкта, першим звітним роком, в якому виникає право на податкову знижку, буде рік, в якому збудований об'єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватись як основне місце проживання (абз. 2 п. 175.2 та п. 175.4 ПКУ).

2 Розраховується за формулою: К = МП : ФП, де: К — коефіцієнт; МП — мінімальна загальна площа житла, що дорівнює 100 квадратним метрам; ФП — фактична загальна площа житла, що будується (придбавається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

Таким чином, застосування коефіцієнта прямо залежить від фактичної загальної площі житла. Якщо площа житла, придбаного за рахунок іпотечного житлового кредиту, не перевищує 100 кв. м, фізособа має право включити до податкової знижки всю суму сплачених процентів.

Наступне запитання, що може виникнути при розрахунках процентів за іпотеку: за яким курсом та на яку дату слід перерахувати проценти для визначення суми знижки, якщо відсотки за іпотекою сплачуються у валюті? У цьому разі сума процентів в іноземній валюті перераховується у гривні за курсом Нацбанку, що діє на день сплати таких процентів, — абз. 2 п. 175.1 ПКУ (не слід плутати з комерційним курсом банку під час купівлі валюти).

І ще одне запитання, яке доволі часто виникає на практиці: чи може підприємець скористатися правом на податкову знижку за іпотекою? Відповідь залежить від виду доходу, що його отримує особа. Одна з основних загальних умов на право отримання знижки — дохід має бути отримано у вигляді заробітної плати. Тож якщо особа отримувала виключно підприємницький дохід, скористатися правом на знижку вона, на жаль, не зможе. Проте якщо підприємець паралельно з провадженням підприємницької діяльності отримує заробітну плату за трудовим договором, право на податкову знижку в межах розрахованої річної суми зарплати в нього залишається.

Податкова знижка за благодійництво

Благодійництво також належить до переліку витрат, які дозволено включати до податкової знижки відповідно до норм пп. 166.3.2 ПКУ. Щоправда, скористатися таким правом можна за виконання певних умов:

— пожертвування у вигляді коштів, а також майна, здійснено лише неприбутковим організаціям1, внесеним до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату передачі коштів та/або майна;

1 Визначення неприбуткових підприємств наводиться у пп. 14.1.121 ПКУ.

— розмір знижки не перевищує 4% суми загального річного оподатковуваного доходу благодійника (пам'ятайте: на практиці до уваги береться лише сума річної заробітної плати, з урахуванням п. 164.6 ПКУ).

Цілком реально на практиці може виникнути запитання: якщо фізособа передає неприбутковій організації авто, які є обмеження та які документи треба подати?

Керуючись нормою пп. 166.2.1 ПКУ, фізособа повинна підтвердити витрати на пожертвування такими документами:

— квитанції про вартість автомобіля або експертна оцінка авто, переданого на благодійність (у документах відображається вартість майна);

— копія договору про пожертву зі строком набрання ним чинності та (бажано) документ, що свідчить про факт приймання-передачі авто. Відповідно до ст. 729 ЦКУ, договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви.

Податкова знижка на лікування

Слід мати на увазі, що сума коштів, сплачених фізособою на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такої фізособи або члена сім'ї першого ступеня споріднення, за пп. 166.3.4 ПКУ також належить до витрат із правом на податкову знижку. Проте зазначена знижка на лікування застосовуватиметься тільки після прийняття закону про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування. На жаль, за наслідками 2014 року вона ще не надаватиметься (п. 1 розділу XIX ПКУ).

Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»

До змісту номеру