Чи можуть представництва іноземних компаній бронювати працівників?
Погляньмо, що каже про це Порядок №76. Одразу ж зауважимо, що далі йтиметься про українських громадян, які працюють у цих представництвах (закордонний персонал мобілізації в Україні не підлягає і на військовому обліку в Україні не перебуває).
Представництва як потенційні бронювальники персоналу в Порядку №76 згадуються кілька разів:
— представництва міжнародних організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, — у них бронюванню підлягають 100% військовозобов’язаного персоналу (п. 5 Порядку №76);
— представництва донорських установ, виконавців проєктів міжнародної технічної допомоги — у них бронюванню підлягають не більше ніж 50% кількості військовозобов’язаних працівників. При цьому бронюванню підлягають лише ті військовозобов’язані працівники, які безпосередньо залучені до виконання завдань проєкту та визначені такими згідно з внутрішніми документами виконавця (наказом, посадовою інструкцією тощо) (п. 8 Порядку №76);
— постійні представництва нерезидентів (іноземних компаній, організацій), які провадять в Україні діяльність (представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, неурядових організацій інших держав, міжнародних неурядових організацій) (крім постійних представництв іноземних медіа), — у них бронюванню підлягають не більше ніж 50% загальної кількості військовозобов’язаних працівників (п. 9 Порядку №76);
— постійні представництва іноземних медіа:
- у постійних представництвах, які мають кількість військовозобов’язаних працівників не більше ніж 15 осіб, — 100% військовозобов’язаних працівників;
- у постійних представництвах, які мають кількість військовозобов’язаних працівників більше ніж 15 осіб, — 15 військовозобов’язаних працівників та не більше ніж 50% кількості військовозобов’язаних працівників, що перевищує 15 осіб.
А які обов’язки з обліку військовозобов’язаних покладаються на представництва?
Прямої відповіді на це запитання Порядок №1487 не містить.
У пункті 1 Порядку №1487 визначено, що цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, підприємствами, установами й організаціями, а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Терміни «підприємства, установи, організації» та «постійні представництва нерезидентів (іноземних компаній, організацій)» застосовані також у Постанові КМУ від 27.01.2023 №76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, у пункті 8 Критеріїв та Порядку, затверджених Постановою КМУ №76, визначено: підтвердження статусу підприємства, установи, організації, постійних представництв нерезидентів (іноземних компаній, організацій), які провадять в Україні діяльність, що є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, здійснюється ними не рідше ніж один раз на рік.
Підприємство, установа, організація, постійні представництва нерезидентів (іноземних компаній, організацій), які провадять в Україні діяльність, для підтвердження зазначеного статусу подають відповідну заяву органу, який ухвалив рішення про визначення таких підприємств, установ та організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, до якої додають копії підтвердних документів та інформацію, зазначені у пункті 5 цих Критеріїв та Порядку.
Як випливає зі змісту норм Постанови №76, поняття «підприємства, установи, організації» та «постійні представництва нерезидентів (іноземних компаній, організацій)» не ототожнюються та позначають учасників правовідносин, які мають різний правовий статус.
Таким чином, представництво юрособи (зокрема, іноземної компанії), утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, не є юрособою за законодавством України та не охоплюється поняттям «підприємство, установа, організація», що застосоване в Законі №2232 та Порядку №1487.
З цього можна зробити висновок, що правила ведення військового обліку для представництв не встановлені. Проте, як бачимо, право на бронювання працівників є у представництв.
Тому в Міноборони запитали, що означає цей особливий статус представництв:
1. Вимоги законодавства України про обов’язкове ведення військового обліку не поширюються на представництва іноземних компаній, що зареєстровані в Україні?
2. Такі представництва не зобов’язані надсилати до ТЦК повідомлення про прийняття на роботу військовозобов’язаного згідно з додатком 4 до Порядку №1487?
3. Такі представництва не втрачають права на отримання статусу критичності та бронювання працівників, якщо не ведуть військовий облік відповідно до Порядку №1487?
Відповідь Міноборони
Фахівці Міноборони у відповіді (Лист Міноборони від 07.05.2025 №116/2/1/43468 див. у «ДК» №20/2025) звернулися до частини четвертої ст. 116 ГКУ, щоб нагадати про правовий статус представництв. А саме: підприємства з іноземними інвестиціями мають право бути засновниками дочірніх підприємств, створювати філії і представництва на території України і за її межами з додержанням вимог законодавства України та законодавства відповідних держав.
Далі згадали про частину п’яту ст. 34 Закону №2232, в якій зазначається, що персональний облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи та покладається на керівників, підприємств, установ, організацій незалежно від підпорядкування і форми власності.
І врешті-решт дійшли таких висновків:
— представництва іноземних компаній, які провадять діяльність в Україні, зобов’язані вести військовий облік працівників, які є військовозобов’язаними відповідно до вимог законодавства України;
— представництва зобов’язані надсилати до ТЦК повідомлення про прийняття на роботу військовозобов’язаного у семиденний строк з дня видання наказу про прийняття повідомлення про зміну облікових даних за формою, визначеною у додатку 4 до Порядку №1487;
— представництва зобов’язані надсилати у семиденний строк з дня видання наказу про звільнення з роботи повідомлення про зміну облікових даних за формою, визначеною у додатку 4 до Порядку №1487.
Щодо того, чи такі представництва втрачають право на отримання статусу критичності та бронювання працівників, якщо не ведуть військового обліку відповідно до Порядку №1487, то прямої відповіді не було.
Висновки від редакції
Отже, як бачимо, позиція Міноборони така, що представництва іноземних компаній зобов’язані вести військовий облік так само, як і українські підприємства, згідно із Законом №2232 та Порядком №1487. Невиконання цих вимог може призвести до відповідальності згідно із законодавством.
Наголосимо, що максимальну обережність стосовно цього питання мають виявляти ті представництва, які бронюють своїх працівників, — адже порушення законодавства щодо військового обліку та спілкування з ТЦК може призвести до втрати броні. А держава тільки надає представництвам право забронювати працівників, а не встановлює бронь їхнім працівникам автоматично.
Зрозуміло, що у багатьох юристів виникнуть заперечення щодо висновків Міноборони. Тож рекомендуємо представництвам звертатися до Міноборони із запитами з коректним та повним висвітленням проблематики конкретного представництва. Адже лист — це не нормативний акт, і позиція міністерства в майбутньому може змінитися.