Закон від 15.04.2025 №4353-ІХ (див. «ДК» №17/2025), як видно з його назви, вносить зміни до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення національної системи кваліфікацій відповідно до актуальних потреб ринку праці.
Закон перебуває на підписі у Президента. Але чинності він набере вже з дня, наступного після дня його опублікування. Тобто зміни, внесені Законом №4353, треба вивчати вже тепер, напередодні початку їх дії!
Зміни до КЗпП
Наразі поняттю «кваліфікація працівника» у КЗпП присвячено ст. 4-1. Але сам цей термін трапляється в Кодексі доволі часто. Наприклад, у ст. 13, яка уточнює, що може містити в собі колективний договір. І це, зокрема, умови регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.
Тобто кваліфікація працівника — це те, що може прямо вплинути на розмір його зарплати. Звісно, це не обов’язково, і система оплати праці на підприємстві може бути побудована із залежністю від різних показників. Проте нікого не здивує, що працівник, який має відповідну освіту та значний досвід роботи, отримує зарплату більшу, ніж його колеги, які цих переваг не мають.
Отже, які зміни вносить Закон №4353 до ст. 4-1 КЗпП? Він викладає цю статтю в новій редакції. Проте зміниться у підсумку не все! Зокрема, визначення, що таке професійна кваліфікація, залишиться без змін:
Професійна кваліфікація (повна професійна кваліфікація) — це визнана або присвоєна/підтверджена суб’єктом, уповноваженим на це законодавством, та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей та/або результатів навчання, що дає змогу здійснювати трудові функції, визначені відповідним професійним стандартом.
Залишиться і поняття «часткова професійна кваліфікація»:
Часткова професійна кваліфікація — це визнана або присвоєна/підтверджена суб’єктом, уповноваженим на це законодавством, та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей та/або результатів навчання, що дає змогу здійснювати частину трудових функцій, визначених відповідним професійним стандартом.
Залишиться у КЗпП без змін і непряме визначення того, що таке некваліфікована праця:
Перелік робіт, які не потребують наявності в особи професійної або часткової професійної кваліфікації, затверджується КМУ за поданням Національного агентства кваліфікацій.
Проте поруч із цим має бути і перелік робіт, які професійної кваліфікації потребують! А тому до КЗпП вносять зміни, які якраз говорять про такий перелік, називаючи його Єдиний реєстр кваліфікацій, або Класифікатор професій.
Єдиний реєстр кваліфікацій — Класифікатор професій — це автоматизована система класифікації, збирання, верифікації, оброблення, зберігання та захисту інформації про кваліфікації, професії (види занять).
Вестиме цей перелік Національне агентство кваліфікацій. А порядок створення, внесення змін та ведення Єдиного реєстру кваліфікацій — Класифікатора професій має бути затверджено КМУ (протягом двох місяців з дати набрання чинності Законом №4353). Зверніть увагу: перелік кваліфікованих професій — це не просто збірник їх назв на кшталт словника. Аби потрапити до Єдиного реєстру, спочатку щодо певної професії має бути створено професійний стандарт!
Професійний стандарт — це затверджені в установленому порядку вимоги до компетентностей працівників, що є основою для формування професійних кваліфікацій.
Утім, роботодавцям та працівникам наразі достатньо знати, що доступ до реєстрових даних Єдиного реєстру кваліфікацій — Класифікатора професій буде відкритий та безоплатний. Отже, складати колективні договори, положення про оплату праці та штатні розписи надалі буде зручніше.
До речі, з 28 серпня штатні розписи стануть не обов’язковим документом, про що ми писали в «ДК» №12/2025.
І щодо присвоєння розряду працівників, який пройшов виробниче навчання навчання (про яке йдеться в ст. 206 КЗпП). Згідно зі змінами працівникові, який успішно закінчив виробниче навчання, присвоюватиметься кваліфікація відповідно до реєстрових даних з Єдиного реєстру кваліфікацій — Класифікатора професій. А пропозиції щодо працевлаштування відповідно до набутої професійної кваліфікації/часткової професійної кваліфікації надаватимуться лише за наявності вакансії!
А що ж із чиним Класифікатором?
Роботодавці добре знають Національний класифікатор професій, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327. Без нього неможливо скласти штатний розпис і створити нову посаду — назва посади має відповідати назві, передбаченій Класифікатором.
Як зазначено в пояснювальній записці до Закону №4353, метою його створення є впорядкування системи кваліфікації та створення Єдиного реєстру кваліфікацій (Класифікатора професій) через об'єднання Національного класифікатора професій, Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, Реєстру кваліфікацій, їх диджиталізації та синхронізації з іншими базами даних.
Проте на створення Єдиного реєстру Закон №4353 дає цілий рік. До цього ми користуватимемося Національним класифікатором, як і раніше.
Зміни до Закону про зайнятість населення
Нагадаємо, що згідно зі ст. 50 цього Закону роботодавці повинні подавати центрам зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Йдеться про звіт за формою №3-ПН, затвердженою наказом Мінекономіки від 12.04.2022 №827-22. Про те, як його складати і подавати, ми вже розповідали раніше.
Щодо цього звіту в Законі про зайнятість є одна зміна. На сьогодні подання такого звіту вимагає абзац другий пункту 4 частини третьої статті 50 Закону про зайнятість. А внаслідок змін можливість подання звіту буде передбачено пунктом 11 частини четвертої цієї самої статті.
Подання звіту про вакансії стане не обов’язком, а правом роботодавця!
Отже, якщо у вас звільнятиметься працівник і треба буде шукати, хто виконуватиме трудові обов’язки за вільною посадою, ви матимете можливість або самостійно знайти нового працівника, або звернутися до консультанта з добору кадрів у центрі зайнятості, подавши інформацію про наявну вакансію.
Чинний порядок подання звіту за формою №3-ПН встановлює строки його подання:
«Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості — до дати припинення їхньої діяльності) (далі — центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником».
Саме з цими строками були пов’язані умови, в яких опинявся роботодавець: щоб не подавати цього віту, йому потрібно було швидко (за три дні) закрити наявну вакансію самостійно.
Але, позаяк подання звіту стане правом, а не обов’язком роботодавця, порядок його складання та подання, а можливо, навіть і форма звіту — зміняться. Про граничні строки подання звіту, найімовірніше, вже в новому порядку не йтиметься. Роботодавець самостійно вирішуватиме, подавати йому таку інформацію до центру зайнятості чи ні, і коли саме подавати. Це має бути прописано в порядку подання звіту протягом двох місяців з дати набрання чинності Законом №4353.