Свого часу на нашому порталі була розміщена позиція щодо відповідальності роботодавців, якщо його працівники працюють під час повітряної тривоги. Тож і досі немає чіткої норми, яка б установлювала відповідальність роботодавця за факт продовження його працівниками роботи під час повітряної тривоги. Але це тільки для випадку, якщо ніхто з працівників не потерпів!
* Постанова ВС від 22.01.2025 у справі №210/6142/23.
Адже до посадових осіб роботодавця може бути застосовано адміністративну (за ст. 41 КУпАП — за порушення законодавства про охорону праці) та навіть кримінальну відповідальність (за ст. 271 ККУ), якщо роботодавець не вжив заходів щодо забезпечення безпеки працівників, зокрема заходів реагування у випадку повітряної тривоги, і це призвело до заподіяння шкоди життю та здоров’ю працівників чи інших осіб.
Проте вже є судова практика, що каже: не будь-яку відповідальність можна покласти на роботодавця. У коментованому нами рішенні після ракетного обстрілу збройними силами російської федерації по інфраструктурі міста на території ТОВ загинув чоловік. Чи можуть діти загиблого працівника вимагати відшкодування моральної шкоди від ТОВ?
Розслідування нещасного випадку
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 13.06.2023 причиною смерті працівника став опіковий шок, термічні опіки із залученням 90% і більше поверхні тіла, ушкодження внаслідок військових дій від вогню, пожежі та гарячих предметів.
Шостого жовтня 2023 року управління Держпраці провело розслідування нещасного випадку, що стався 13.06.2023 о 03 годині 20 хвилин у ТОВ, яким установлено, що 12.06.2023 об 17.00 почалася зміна сторожа (загиблий працівник) на території ТОВ, яка тривала до 6 години ранку.
Працівники, які разом працювали у цю зміну, перебували у кімнаті сторожів. Приблизно о півночі почалася повітряна тривога, під час якої вони були у цьому приміщенні, дотримуючись правила «двох стін». Приблизно о 03 годині ранку було чутно звуки вибуху й один із сторожів вирішив вийти за територію підприємства з метою забезпечення власної безпеки. За ним на територію прохідної біля будівлі АБК вийшов й інший сторож. Приблизно о 03 годині 20 хвилин унаслідок ракетного обстрілу на території підприємства стався вибух однієї з ракет і один зі сторожів загинув. На жаль, незважаючи на своєчасний виклик швидкої медичної допомоги та працівників ДСНС, один зі сторожів помер у лікарні.
Відповідно до пункту 5 акта спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 13.06.2023 о 03 годині 20 хвилин, було описано вид події; основну причину; шкідливі або небезпечні фактори: джерело чи ситуація, що потенційно може призвести до травмування, погіршення здоров’я чи смерті людини, завдавати шкоду майну, довкіллю, чи їх комбінація; устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, відсутні.
Цей акт спеціального розслідування нещасного випадку був затверджений начальником міжрегіонального управління Держпраці. До складу комісії, яка була утворена наказом цього управління Держпраці від 19.06.2023, було включено уповноваженого найманими працівниками особи з питань охорони праці ТОВ.
Розслідування встановлює заподіювача шкоди
Діти працівника, який загинув, звернулися до суду з позовом на роботодавця, вимагаючи відшкодування моральної шкоди та інших витрат. Сума позову — 805 200,00 гривень.
Роботодавець заперечив позов, заявивши, що не провадить діяльності, яка є джерелом підвищеної відповідальності в розумінні ст. 1187 ЦКУ.
За результатами розслідування нещасного випадку не встановлено, що ушкодження здоров’я загиблого працівника, які призвели до його смерті, завдані внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Зі змісту акта спеціального розслідування вбачається, що травму працівник отримав унаслідок вибуху однієї з ракет під час ракетного обстрілу збройними силами рф по території міста.
Під час спеціального розслідування не встановлено факту того, що заподіяння ушкодження здоров’я працівника, які призвели до його смерті, сталося за участі роботодавця (його працівників), чи факту того, що заподіювачем шкоди є роботодавець (його працівник), а отже, немає і причинного зв’язку між завданою шкодою працівникові та діями роботодавця (його працівників).
Крім того, відкрито досудове розслідування у кримінальному провадженні від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України. Досудовим розслідуванням установлено, що 13.06.2023 зс рф здійснили удари ракетами невстановленого типу по цивільній інфраструктурі міста. Внаслідок цього загинуло троє та отримало поранення шістнадцять цивільних осіб, пошкоджено житлові будинки та інші об’єкти, зокрема на території ТОВ.
То хто ж має рацію?
Заходи безпеки й охорона праці під час війни
Судді мали встановити, чи було порушення роботодавцем приписів статей 153, 160 КЗпП, статей 13, 23 Закону України «Про охорону праці». Адже нещасний випадок із працівником ТОВ стався під час виконання ним трудових обов’язків, а стаття 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Роботодавець несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.
Але в цьому випадку судді вирішили, що роботодавцю не могло бути відомо про здійснення ракетної атаки країною-агресором. А розслідування нещасного випадку не встановило порушень з боку ТОВ, як не встановило й обставин, що свідчити б про те, що товариство могло вжити, але не вжило заходів з безпеки й охорони праці тощо, які б усунули ризик для життя працівника від влучання ракети у приміщення підприємства.
Судова практика у таких випадках (як і суди попередніх інстанцій у коментованій нами справі) виходять із того, що смертельний нещасний випадок, який мав місце 13.06.2023 під час виконання трудових обов’язків, стався саме у зв’язку з наслідками проведення державою-окупантом воєнних (бойових) дій. Тому відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії держави-окупанта проти України, не можуть бути, за обставин цієї справи, покладені на ТОВ.
За що відповідає роботодавець?
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови мають відповідати вимогам законодавства (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону праці»).
Роботодавець зобов’язаний:
— створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці»);
— інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соцстраху про стан охорони праці, причину аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про охорону праці»);
— на всіх підприємствах, в установах, організаціях створювати безпечні і нешкідливі умови праці, впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників (ст. 153 КЗпП);
— здійснювати постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці (ч. 1 ст. 160 КЗпП).
Шкоду відшкодовує держава-агресор
Про порядок вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізособи під час виконання трудових обов’язків було зазначено ВС у постанові від 14.06.2021 у справі №235/3191/19. Згідно з її висновками це питання має вирішуватися на підставі ст. 1167 ЦКУ.
Водночас на підставі акта спеціального розслідування нещасного випадку, складеного за формою Н-1/П, комісія постановила, що нещасний випадок є таким, що пов’язаний із виробництвом, проте осіб, дії чи бездіяльність яких призвела до настання нещасного випадку, комісія не встановила. Тож немає підстав стверджувати про порушення з боку ТОВ приписів ст. 153, 160 КЗпП, ст. 13, 23 Закону України «Про охорону праці».
Утім, ВС зауважує, що під час проведення військових операцій треба постійно дбати про безпеку цивільного населення, цивільних осіб та цивільних об’єктів. Треба вжити всіх практично можливих заходів, щоб уникнути випадкової загибелі цивільного населення, поранення цивільних осіб та пошкоджень цивільних об’єктів або принаймні звести такі випадки до мінімуму.
Держава-агресор несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юрособам, громадським об’єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на рф як на державу, що здійснює окупацію (ч. 5, 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Визначення шкоди та збитків здійснюється окремо, зокрема, за таким напрямом:
— людські втрати та пов’язані з ними соціальні витрати — напрям, що включає всі людські втрати (смерть або каліцтво цивільних осіб), що виникли внаслідок збройної агресії рф;
— витрати, пов’язані з призначенням різних видів державної соціальної допомоги та наданням соціальних послуг (п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 №326).
Крім того, відповідно до ст. 15 Закону №2136 відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених унаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за кошти держави-агресора, а також кошти, отримані з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.
Про Міжнародний реєстр збитків
Факт відмови судом у відшкодуванні моральної шкоди не свідчить про те, що така шкода не може бути відшкодована в іншому порядку.
Зокрема, для збору заяв про компенсацію збитків, втрат чи шкоди, завданих агресією рф проти України, починаючи з 24 лютого 2022 року на території України у межах її міжнародно визнаних кордонів, усім зацікавленим фізичним і юридичним особам, а також державі Україна, створено Міжнародний реєстр збитків, завданих агресією російською федерацією проти України (RD4U), і це є першим кроком міжнародного компенсаційного механізму. Реєстр створено Україною, ЄС та ще 42 країнами і розташований у м. Гаага.
На сьогодні за посиланням можна подати заяву про репарації до Реєстру збитків за різними категоріями:
1. Вимушене внутрішнє переміщення.
2. Смерть близького члена сім’ї.
3. Зникнення безвісти близького члена сім’ї.
4. Серйозні тілесні ушкодження.
5. Сексуальне насильство.
6. Катування або нелюдські чи такі, що принижують гідність, види поводження чи покарання.
7. Позбавлення свободи.
8. Примусова праця або служба.
9. Пошкодження або знищення житлового нерухомого майна.
Після того як заяву буде перевірено на відповідність прийнятим правилам та внесено до Реєстру, заява та докази до неї будуть передані майбутній компенсаційній комісії, створення якої триває, для розгляду та прийняття рішення про розмір компенсації.