Ситуація, що склалася
Підприємство має на балансі дебіторську заборгованість, що виникла за договором постачання. ТОВ планує відступити право вимоги за цією дебіторською заборгованістю іншому ТОВ, платникові податку на прибуток, який є пов’язаною особою. І, отже, виникла потреба в ІПК, щоб чітко визначити, чи виникає додаткове податкове навантаження з податку на прибуток та ПДВ у ТОВ — первісного кредитора при перевідступленні дебіторської заборгованості новому кредиторові.
Що сказала ДПСУ
ПДВ. При перевідступленні права вимоги у ТОВ — первісного кредитора немає об’єкта оподаткування ПДВ відповідно до пп. 196.1.5 ПКУ.
Податок на прибуток. Для потреб розділу ІІІ ПКУ відступлення права вимоги на безоплатній основі є наданням безповоротної фінансової допомоги. За умови коригування фінансового результату до оподаткування платникові потрібно застосувати пп. 140.5.10 ПКУ.
Позиція редакції
ПКУ варіант, який наведено у зверненні на ІПК, теж регулює. Підпунктом 14.1.255 ПКУ визначено, що перевідступлення боргу може бути і безоплатне.
Щодо ПДВ, то все досить прозоро. Операція з відступлення права вимоги не є об’єктом оподаткування ПДВ (пп. 196.1.5 ПКУ).
Залишається лише уточнити: це право вимоги передається вже за відвантаженим товаром, тобто новий кредитор отримає саме гроші за такий товар. Тому жодних коригувань у ПН на відвантаження такого товару робити не потрібно (постачальник і покупець не змінилися).
Щодо податку на прибуток, то у первісного кредитора при відступленні права вимоги на безоплатній основі виникають витрати (він списує цю дебіторку), а у нового кредитора — дохід (він отримує дебіторку безоплатно). Якщо первісний кредитор не коригує фінансовий результат до оподаткування, то витрати враховуються в загальному порядку за правилами бухобліку. А якщо ТОВ — «високодохідник», то потрібно врахувати положення пп. 140.5.10 ПКУ.
Зверніть увагу! Те, що первісний та новий кредитори є пов’язаними особами, в цьому випадку ролі не грає, якщо обидва вони є резидентами України.
Фінансовий результат до оподаткування потрібно збільшити на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, платникам податку, які є пов’язаними особами (якщо отримувач фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларував від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування).
Що таке «безповоротна фінансова допомога»?
Безповоротна фінансова допомога — це (п. 14.1.257 ПКУ):
— сума коштів, передана платникові податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;
— сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредиторові позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
— сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, не стягнута після закінчення строку позовної давності;
— основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без установлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Можна дискутувати чи є відступлення права вимоги без подальшого відшкодування безповоротною фінансовою допомогою. Але, як бачимо, податківці вважають, що є.
Щоб застосувати коригування відповідно до п. 140.5.10 ПКУ, мають бути дотримані дві умови одночасно:
— ТОВ — новий кредитор, що є пов’язаною особою, задекларував від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року проведення відступлення права вимоги, тобто за попередній рік, до події та
— ТОВ — первісний кредитор включив до витрат заборгованість.
Якщо дві умови одночасно не виконуються, то коригування відповідно до пп. 140.5.10 ПКУ не застосовується.