Зазвичай за стандартами компанії-нерезидента перед продажем потрібно провести передпродажну підготовку товару, яка включає повний бак палива. Чи враховано витрати на пальне у вартості імпортованого авто, ми не знаємо. Єдине, що можна зробити, — це проаналізувати умови договору. Тому якщо договором передбачено, що підприємство купує авто та компенсує вартість пального, то це мало би бути зазначено в інвойсі. Якщо нічого не сказано, то для покупця пальне є безоплатно отриманим, а для постачальника — витратами на збут.
У разі безоплатного отримання первісною вартістю запасів є їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 9 П(С)БО 9 (п. 12 П(С)БО 9).
З цього випливає, що:
— комісія, створена на підприємстві за розпорядженням (наказом) керівника, встановить справедливу вартість безоплатно отриманих товарів. Справедлива вартість — це сума, за якою можна продати актив за звичайних умов на певну дату (п. 4 П(С)БО 19). Отже, по суті, це ринкова ціна, яка склалася на момент переходу права власності на безоплатно отримані товари;
— до розрахунку вартості запасів, отриманих безкоштовно внаслідок імпорту, включатиметься і сума ввізного мита.
У бухгалтерському обліку безоплатно отримані імпортовані товари у загальному порядку відображають так:
— Д-т 203 К-т 718 — безоплатно отримано товар;
— Д-т 377 К-т 311 — сплачено мито та ПДВ на ЄКР митниці;
— Д-т 203 К-т 377 — збільшено вартість товарів на суму сплаченого мита;
— Д-т 641 К-т 377 — віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ.
Щодо акцизу, то тут усе прозоро: ТОВ отримує пальне для власних потреб, обсяг пального не перевищує 1 000 куб. метрів. Якщо цей показник не буде перевищено протягом календарного року, то ТОВ не є платником акцизного податку. Ліцензія на зберігання пального також не потрібна. Про це ми писали у коментарі до ІПК ДПСУ від 14.10.2024 №4806/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК (див. «ДК» №44/2024).