З ліцензуванням операцій із пальним маємо перехідний період (зі старого закону на новий) і тимчасові «воєнні» норми. Але прогалин у законодавстві немає, тож достатньо проаналізувати, що каже закон.
Закон №3817 на зміну Закону №481
З 27 липня 2024 р. набрав чинності новий Закон від 18.06.2024 №3817-IX. Але багато його норм запрацюють у 2025 році. Це стосується і нових правил ліцензування. Проте перенесення на наступний рік не стосується тимчасових «воєнних» норм, зокрема щодо переоформлення прострочених і неоплачених ліцензій!
Що каже Закон №481
Плата за ліцензії справляється у розмірах, установлених Законом №481, і зараховується до місцевих бюджетів.
Повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та надсилається органом ліцензування суб’єктові господарювання (у тому числі іноземному суб’єктові господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв’язку.
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, несплати чергового платежу за ліцензію.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб’єктом господарювання (у тому числі іноземним суб’єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв’язку (ст. 15 Закону №481).
Уже маємо судовий прецедент на користь платника. Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 у справі №320/8612/22 зазначив, що ненадання копії платіжного доручення/інструкції не є підставою ануляції ліцензії на зберігання пального для власних потреб. Але це рішення ухвалено у межах дії саме Закону №481.
Закон №3817 вносить певні корективи
Так, ст. 46 розд. VII Закону №3817 визначено, що підставою припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є несплата чергового платежу за ліцензію. Така сама норма є і в ст. 15 Закону №481.
При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити сплату чергової річної плати за надану ліцензію та повідомити відповідний орган ліцензування про внесення чергового платежу за ліцензію у паперовій або електронній формі у порядку, встановленому ст. 42 ПКУ (ст. 54 розд. VII Закону №3817).
Увага: проставлення відмітки у ліцензії про здійснені платежі Законом №481 та Законом №3817 не передбачено.
Тимчасові «воєнні» правила
У наведеній платником ситуації, найімовірніше, податківці орієнтувалися на строки, зазначені в абз. 1 п. 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону №3817 щодо прострочених та неоплачених ліцензій, ідентифікувавши ліцензію як неоплачену. Цим пунктом визначено, що платник повинен був зробити до 31.10.2024:
— подати заяву про отримання нової ліцензії;
— сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію сам.
Що тепер робити?
Позаяк ліцензію вже анульовано, маємо такі варіанти на підставі статті 46 Закону №3817:
— оскаржити рішення в адміністративному або судовому порядку;
— подати заяву на отримання нової ліцензії.
На жаль, інших варіантів немає.