Два види медогляду — для отримання санкнижки і для працевлаштування неповнолітніх
Відомі дві категорії працівників, яким потрібно проходити попередній профілактичний медогляд для працевлаштування:
— всі працівники, посади яких пов’язані з обслуговуванням населення та включені до Переліку від 23.05.2001 №559 (далі — Перелік №559);
— працівники до 18 років, які згідно зі ст. 191 КЗпП України та ст. 11 Закону «Про охорону праці» приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.
ТОВ подало запит на ІПК щодо того, чи утримувати ПДФО та ВЗ з такого відшкодування. Податківці надали фіскальну відповідь (див. ІПК ДПСУ від 24.10.2024 № 4946/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК у «ДК» №47/2024) – так, потрібно.
«Санітарний» медогляд згідно із Законом про захист від інфекційних хвороб
Нагадаємо, що пп. 165.1.19 ПКУ звільняє від оподаткування витрати роботодавця, і тільки на обов’язковий профілактичний огляд працівника згідно зі ст. 20 Закону від 06.04.2000 №1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб». Для цього посада працівника має бути включена до Переліку №559.
Для звільнення від оподаткування витрат на такий медогляд потрібно, щоб це були витрати саме роботодавця — він має оплатити медогляд уже працевлаштованого працівника. Поки працівник не прийнятий на роботу, ТОВ не є для нього роботодавцем. Тож податківці дали фіскальну відповідь: відшкодування вартості такого медогляду оподатковується ПДФО та ВЗ.
Щоб не оподатковувати ПДФО та ВЗ такі медогляди, потрібно оплачувати їх коштом роботодавця і після працевлаштування працівника.
«Трудовий» медогляд для працевлаштування осіб до 18 років
У пп. 165.1.19 ПКУ прямо не згадуються обов’язкові медогляди для працевлаштування осіб до 18 років. Тож з’ясуємо, чи можна застосувати норму цього самого підпункту про те, що кошти, які надаються як допомога на медичне обслуговування платника податку за умови документального підтвердження таких витрат, не оподатковуються.
Тобто чи можна прив’язуватися не до відшкодування обов’язкового медогляду, а до оплати медичної допомоги платникові податку, яка буде здійснена роботодавцем після його працевлаштування. При цьому не має значення, що він поніс ці витрати до працевлаштування.
Ще 2016 року ми висловлювали думку про те, що профілактичні медогляди є медичною послугою, яка надається у межах медичного обслуговування населення — див. нашу статтю в «ДК» №15/2016. Підтвердження цього можна знайти у ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 №2801‑XII, визначення понять «медична допомога» та «медичне обслуговування». До того ж такі витрати роботодавця не заборонено віднести до медичного обслуговування працівників за пп. 165.1.19 ПКУ.
Отже, за нефіскальної позиції відшкодування медоглядів осіб до 18 років можна було б розглядати як допомогу на медобслуговування платникові податку і скористатися «медичною» пільгою пп. 165.1.19 ПКУ (до речі, цю саму позицію можна було б застосувати і до «санітарного» медогляду, який проходять кандидати на працевлаштування).
Але податківці у коментованій ІПК висловили саме фіскальну позицію — таку саму, як і для «санітарного» медогляду: для неоподаткування витрати повинен нести сам роботодавець після працевлаштування працівника. Позаяк ця вимога не виконана, зі суми компенсації треба утримати ПДФО та ВЗ.