Номенклатура товарів, робіт і послуг — це важливий, ба більше, обов’язковий реквізит не тільки податкової накладної, а й первинних документів та договору, якими оформлюється їх реалізація. Про це свідчить і ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік (де йдеться про «зміст та обсяг господарської операції»), і п. 201.1 ПКУ (який згадує «опис (номенклатуру) товарів/послуг»).
А податківці (і це вже стала, багаторічна позиція) наполягають на тому, щоб назва номенклатури була однакова як у договорі та первинних бухгалтерських документах, так і в податкових накладних. Звісно, ми говоримо про одну й ту саму господарську операцію. Розбіжність призводить до того, що складену і навіть зареєстровану ПН визнають помилковою. Покупець втратить право на ПК за нею, а продавець сплатить штраф за відсутність реєстрації належної ПК.
Тому на те, як описується номенклатура товарів, робіт чи послуг, треба звертати особливу увагу. Тим більше що довідника назв та описів наразі немає і кожному підприємству доводиться визначати їх самостійно. Покажемо, як це працює, на прикладі.
Акт — це первинний документ для бухгалтерського обліку
Акт є не тільки юридичним документом, яким фіксується факт передачі замовникові виконаних робіт, а й бухгалтерським первинним документом, за яким господарську операцію передачі-приймання виконаних робіт відображають у бухгалтерському обліку. Тому акт має містити всі обов’язкові реквізити первинного документа.
Одним з обов’язкових реквізитів є зміст і обсяг госпоперації, одиниця виміру госпоперації (ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік). Але Закон про бухоблік не встановлює ступінь деталізації змісту господарської операції. Тому, на наш погляд, її визначають сторони на власний розсуд.
Юридичні особливості
Виконання електромонтажних робіт регулюється договором підряду, що укладається між сторонами. Юридичні особливості такого договору наведені в ст. 837 — 864 ЦКУ. Водночас електромонтажні роботи є різновидом будівельних робіт. Тому на їх виконання поширюються і норми ст. 875 — 886 ЦКУ.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦКУ).
У договорі підряду визначають ціну роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦКУ).
За договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник — надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проєктно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦКУ).
Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦКУ).
Таким чином, є певні роботи, які виконуються за договором підряду, і є ціна цих робіт, установлена договором. Основні особливості таких робіт визначаються у розділі договору «Предмет договору».
Причому в договорі роботи можуть зазначатися в узагальненому вигляді, наприклад «електромонтажні роботи на [такому-то] об’єкті». А докладніше увесь перелік робіт може наводитися у проєктно-кошторисній документації, у додатках до договору.
Водночас немає якихось нормативно встановлених правил щодо того, як відображати назву виду робіт в акті виконаних робіт. Тож це питання сторони договору вирішують за згодою самостійно.
Якщо договором на виконання робіт встановлено одну загальну ціну за «електромонтажні роботи на [такому-то] об’єкті», то саме так і записують в акті.
Яку номенклатуру зазначати у податковій накладній?
Податкова служба у багатьох консультаціях зазначає, що номенклатура в податковій накладній має відповідати номенклатурі у первинному документі.
Тому якщо у первинному документів написано «Електромонтажні роботи на об’єкті замовника за адресою…», то так само треба записувати і в податковій накладній.
Що каже суд?
У постанові ВС від 12.02.2020 у справі №813/3577/13-а розглядається питання, якою має бути ступінь деталізації в документах (актах тощо) про надання послуг: юридичних, маркетингових, економічного аналізу, консультаційних, пошуку персоналу.
Суд зазначив, що згідно зі статтею 1 Закону про бухоблік первинний документ — це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Зміст цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов’язкові ознаки:
1) відомості про господарську операцію;
2) підтвердження її реального (фактичного) здійснення.
На цій підставі суд зазначив, що наслідки у податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Далі суд пише, що документи й інші дані, які спростовують реальність здійснення господарської операції, відображеної у податковому обліку, мають оцінюватися з урахуванням специфіки кожної госпоперації: умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність госпоперації, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце.
Зрештою, суд виснував, що ступінь деталізації опису госпоперації у первинному документі законодавством не встановлено. Незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст госпоперації, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а також відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджають прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних госпоперацій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
Наші висновки
Із усього наведеного вище випливає, що в акті виконаних робіт може зазначатися така номенклатура, як «Електромонтажні роботи на об’єкті замовника за адресою…». І цього буде цілком достатньо для ідентифікації виконаних робіт.
Якщо використовується акт форми №КБ-2в
У цьому акті зазначають деталізований перелік усіх виконаних робіт згідно з нормативними документами, а наприкінці акта наводять окремо загальновиробничі витрати, прибуток, адміністративні витрати тощо.
На підставі такого деталізованого переліку виконаних робіт скласти ПН проблематично. Адже окремі зазначені в акті види робіт містять тільки ціну виходячи з прямих витрат і не містять доданих наприкінці акта інших складових ціни: загальновиробничих, адміністративних, прибутку тощо.
Тому згідно з практикою, що склалася, у графі «Номенклатура» ПН записують назву робіт і об’єкта будівництва, його адресу, наведені у верхній частині акта №КБ-2в, або назву робіт, наведену у довідці форми №КБ-3, яка додається до акта.
Але позаяк чинним законодавством це питання не врегульовано, для уникнення непорозумінь може бути доречно отримати індивідуальну податкову консультацію.