Законом №2352 з 19 липня 2022 року скасовано збереження середнього заробітку за місцем роботи мобілізованим працівникам на час призову на військову службу, що було визначено ст. 119 КЗпП. Відтоді роботодавець не має обов’язку проводити середній заробіток від 19.07.2022.
Проте, якщо роботодавець бажає підтримувати свого мобілізованого працівника, він може це робити добровільно, законодавством це не заборонено. Але таке рішення щодо виплат мобілізованому треба зафіксувати в наказі. І зафіксувати у ньому ж розмір допомоги, зокрема:
— у розмірі самого середнього заробітку, тобто 100% за Порядком №100 чи у певному відсотку від нарахованого середнього заробітку;
— у фіксованій сумі;
— у розмірі окладу, МЗП тощо.
Тобто розмір і періодичність допомоги такому працівникові роботодавець установлює самостійно, без жодних обмежень.
В описаному випадку керівництво підприємства ухвалило рішення виплачувати мобілізованому працівникові щомісячні виплати у вигляді середнього заробітку (систематична матеріальна допомога), про що видало наказ згідно з нормами ст. 9-1 КЗпП.
Отже, розуміючи, що виплата, призначена наказом керівника, є добровільною, то керівник може переглянути своє попереднє рішення та видати новий наказ про підвищення виплати, скажімо, зафіксувати її у сталій сумі з певної дати. Граничної межі тут немає, аби тільки це дозволяло фінансове становище підприємства.
З огляду на вищезазначене нагадаємо, що щомісячна виплата, хай би як її назвали, буде систематичною, тому буде прирівняна до заробітної плати.
Проте не забувайте, що на таку виплату потрібно нарахувати ЄСВ. А ще утримати ПДФО та ВЗ. Отже, що більше стане розмір допомоги, то більшими будуть і витрати на сплату ЄСВ. Але для нарахування ЄСВ є максимальна база: 15 мінімальних заробітних плат. Тобто нині ЄСВ нараховують на суму місячного доходу не більше ніж: 15 х 8000 = 120 000 грн.