Адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до ст. 60 Закону №2344 застосовуються до автомобільних перевізників.
Відповідальність за перевантаження покладається на автомобільного перевізника, а не на водія, якщо у перевантаженні вини водія немає. Правила перевезень такі, що автомобіль зобов’язаний був пройти габаритно-ваговий контроль перед рейсом. Отже, в тому, скільки вантажу він везе, винен той, хто погодився везти саме таку кількість вантажу під час надання послуг перевезення і скерував у рейс.
Нагадаємо, що автомобільний перевізник — це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами (ст. 1 Закону №2344).
Якщо підприємство є таким перевізником, то штраф, оплачений з поточного рахунку підприємства, потрапляє до його витрат:
— Д-т 948 К-т 685 — на дату виписаного штрафу про порушення;
— Д-т 685 К-т 311 — на дату сплати штрафу.
Тому, на думку автора, питання щодо утримання суми штрафу, сплаченого з поточного рахунку підприємства, з директора чи оподаткування сплаченого штрафу ПДФО як додаткового блага, отриманого директором, та утримання ВЗ не виникає. І організація в описаній ситуації не буде податковим агентом.