Спочатку нагадаємо, що важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик — це ймовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
* Постанова Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.
Щоб убезпечитися від неправомірної поведінки контрагента та/або від можливих збитків, під час укладення договору сторони погоджують усі його істотні умови, зокрема ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто сторона договору, взявши на себе зобов’язання за контрактом, погоджується з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов’язань, а також усвідомлює визначені контрактом строки виконання зобов’язань.
Водночас господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов’язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі для обох сторін виду правопорушення, за вчинення якого застосовуються відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Однією з них є неустойка (штраф, пеня). Увага: якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦКУ).
Поняття неустойки
1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
На відміну від положень ЦКУ, положення ГКУ визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми — штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил провадження господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов’язань обумовлене насамперед тим, що вона є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, спричинених невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов’язань.
Отже, неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов’язання, яким можна скористатися, щойно було порушено зобов’язання, не чекаючи спричинених ним негативних наслідків. Зокрема, з огляду на прагнення учасників зобов’язання до справді оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлено спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦКУ).
Водночас ГКУ, так само як і ЦКУ, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.
Проте неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Можливість зменшення розміру неустойки судом
Практика застосування неустойки за багато років свідчить, що у певних ситуаціях її розмір, установлений договором, може у кілька разів перевищувати розмір самих договірних зобов’язань. Для запобігання неправомірним збиткам боржника та неспіврозмірним втратам за приписами ч. 1, 2 ст. 233 ГКУ суд має право зменшити розмір санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора або порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
При цьому потрібно взяти до уваги:
— ступінь виконання зобов’язання боржником;
— майнове становище сторін, які беруть участь у зобов’язанні;
— не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦКУ про те, що суд має право зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Тобто важливо дотримуватися розумного балансу між інтересами боржника та кредитора.
Що про це каже ВС
36. Слід відзначити, що застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципу розумності та справедливості.
37. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
38. Частиною третьою статті 551 ЦК України внормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
39. Положення частини третьої статті 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
40. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Постанова Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №911/378/17
Вирішуючи питання про зменшення пені, суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки, визначеної у договорі або законі.
Обов’язок доведення наявності обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка звертається до суду з таким проханням.
Розглянемо кілька прикладів визначення неустойки та підстави, за наявності яких суд зменшує її розмір.
Приклад 1 Суд зменшує розмір пені, якщо ані у договорі, ані у законі не встановлено її чіткого розміру.
ДП звернулося до суду щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 3 336 028,7 грн, 3% річних у сумі 1 473 603,28 грн, а також 8 158 473,47 грн пені.
Обставини наявності заборгованості підтверджено актом звіряння взаєморозрахунків.
У договорі сторони погодили, що у разі порушення своїх зобов’язань за цим договором вони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством, а за кожен день прострочення виконання зобов’язань винна сторона має сплатити штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГКУ, від обсягу невиконаних зобов’язань.
Стаття 231 ГКУ регулює розмір штрафних санкцій таким чином: «Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається».
Суд відмовив у стягненні пені, бо сторони не встановили розмір пені за порушення виконання грошового зобов’язання, а ч. 6 ст. 231 ГКУ не встановлює конкретного розміру (відсотка) пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки НБУ1.
1 Постанова Великої палати ВС від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.
Приклад 2 Сторони визначили розмір пені у договорі та реальні строки його виконання.
У контракті сторони досягли згоди, що за порушення строків надання послуг виконавець сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% від вартості надання послуг з виконання робіт з ремонту виробів (з урахуванням ПДВ), щодо яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення поза встановлені контрактом строки надання послуг з виконання робіт з ремонту виробів. Також за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% зазначеної суми. У підсумку розмір штрафних санкцій сягнув 4,5 млн грн!
Утім, якщо суд першої інстанції зменшив розмір неустойки, то ВС не підтримав такого рішення. Аргументуючи це тим, що сторони під час укладення контракту свідомо погодили певний розмір відповідальності (навіть доволі значної), а позаяк обидві сторони діяли з метою одержання прибутку, сторона, яка порушила зобов’язання, має сплатити штрафні санкції у повному обсязі.
До речі, сума контракту перевищувала 26 млн грн (тобто санкції не були більшими за суму контракту!), а докази неможливості своєчасного виконання зобов’язання боржником не були надані1.
Приклад 3 Суд зменшує розмір пені, якщо не доведено наявність збитків.
У договорі сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати він зобов’язується сплатити постачальникові пеню в розмірі 21% річних, але не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожен день його прострочення.
Згідно з додатковою угодою до договору розмір пені було зменшено до 16,4% річних.
Постачальник просив суд стягнути основний борг у сумі 856 200,66 грн та пеню у сумі 195 533,34 грн (а також 108 423,10 грн 3% річних та інфляційні втрати у сумі 395 811,89 грн).
Споживач (комунальне підприємство) просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені на 99%, проте суд зменшив її лише до 50% (врахувавши майнове становище самого комунального підприємства та постачальника газу).
Адже зменшення розміру штрафних санкцій на 99% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов’язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв’язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання коштів за надані ним послуги. Водночас і сам постачальник не надав суду доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних унаслідок невиконання контрагентом умов договору2.
1 Постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21.
2 Постанова Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Цікаво, що й у коментованій нами справі №911/2269/22 суд зменшив розмір пені з 5,1 млн грн до 51 тис. грн (тобто фактично на 99%), враховуючи неспіврозмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов’язання вочевидь для кредитора вигідніші, ніж належне виконання такого зобов’язання.
Висновки
Таким чином, визначаючи у договорі розмір пені, варто враховувати, що:
1) треба встановити реальні строки виконання договору з урахуванням його складності, ситуації на ринку товарів/послуг, випадки відтермінування виконання, інші обставини, які можуть продовжити виконання договору, проте не завдати збитків замовникові/покупцю;
2) в умовах договору важливо посилатися на ті статті ЦКУ або ГКУ, які встановлюють чіткий розмір санкцій, інакше порядок визначення розміру може призвести до значного зменшення розміру санкцій або їх 100% скасування, попри наявність збитків сторони договору;
3) майнове становище порушника може бути однією з основних підстав для зменшення розміру санкцій за рішенням суду, незважаючи на наявність та розмір збитків іншої сторони.
Нормативна база