Документальне оформлення
Одразу зауважимо, що ст. 71 КЗпП під час воєнного стану не діє (ч. 6 ст. 6 Закону №2136). Тому для залучення працівників для роботи у вихідні достатньо наказу керівника підприємства.
У наказі про роботу у вихідний день обов’язково зазначають:
— підставу залучення працівників до роботи;
— прізвища, імена, по батькові й посади всіх працівників, які працюватимуть цього дня;
— спосіб компенсації за роботу у вихідний день кожному працівникові.
Увага: законодавство встановлює заборону на залучення окремих категорій працівників до робіт у вихідні дні, а саме:
— працівників, яким не виповнилося вісімнадцять років; вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років; батьків, які виховують дітей без матері (зокрема у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
— опікунів (піклувальників) (ст. 63 КЗпП).
Крім того, залучення громадян похилого віку до роботи у вихідні дні допускається тільки за їхньої згоди та за умови, що це не протипоказано їм за станом здоров’я (ч. 3 ст. 13 Закону від 16.12.1993 №3721-XІІ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»).
Чи належаться додаткові дні відпустки?
Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (ст. 72 КЗпП та ч. 3 ст. 107 КЗпП).
При цьому оплаті у подвійному розмірі підлягають лише години, фактично відпрацьовані працівником у такий неробочий день (ч. 2 ст. 107 КЗпП). А інший день відпочинку надається працівникові тільки за наявності згоди сторін, бо законодавством такого обов’язку роботодавця не передбачено.
Тобто роботодавець може компенсувати працівникові роботу у вихідний день оплатою у подвійному розмірі або наданням іншого дня відпочинку. Одночасно оплата у підвищеному розмірі та надання іншого дня відпочинку не допускається.
Надаючи інший день відпочинку, роботу у вихідний день не оплачують у підвищеному розмірі, не передбачено й оплати дня відпочинку. Термін надання іншого дня відпочинку визначають за згодою сторін.
Отже, робота працівників у вихідні дні може бути:
— оплачена у подвійному розмірі без надання іншого вихідного дня (увага: оплату за ці дні проводять понад оклад);
— з наданням іншого дня відпочинку, але без оплати;
— оплачена в одинарному розмірі з наданням іншого дня відпочинку.
Чи є обмеження щодо кількості робочих вихідних?
Законодавством такі обмеження не передбачені. Проте слід зважати на те, що працівник не може працювати цілий місяць взагалі без відпочинку. При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень (статті 52 та 67 КЗпП).
Але на час дії воєнного стану тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин (ч. 5 ст. 6 Закону №2136); тобто ці два вихідні дні можуть надаватися протягом тижня не разом (як цього вимагає ст. 70 КЗпП), а окремо. Це можливо щодо всіх категорій працівників, крім неповнолітніх.