За договором найму (оренди) наймодавець (орендодавець) передає або зобов’язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦКУ).
Наймач самостійно використовує транспортний засіб у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу. Тож особливістю договорів користування майном (у т. ч. оренди автомобіля) є користування цим транспортом лише однією стороною договору. Власник тільки отримує відповідну плату, а також має інші права й обов’язки, проте автомобілем не користується.
Наймач зобов’язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. Витрати, пов’язані з використанням транспортного засобу, зокрема зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач (ст. 800, 801 ЦКУ).
Тобто в той період, коли автомобіль використовує наймач, наймодавець не може використовувати автомобіль, і навпаки. Докладніше про це ми написали в «ДК» №15/2016.
Таким чином, списувати пальне буде фактичний користувач авто з використанням подорожнього листа чи іншого документа, яким підприємство оформляє роботу автомобіля. Докладніше про це ми зазначили в «ДК» №19/2023.
Причому наймач може заправляти автомобіль і пальним наймодавця. Але тоді це вважатиметься реалізацією пального в розумінні пп. 14.1.212 ПКУ. Звісно, що в такому разі постане питання реєстрації наймодавця платником акцизного податку.