Працівникові надається право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП).
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця-фізособи (ст. 102-1 КЗпП).
Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Звертаємо увагу, що скасовано норму, за якою умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначалися Кабінетом Міністрів України й обмежувалися чотирма годинами на день.
Водночас це не унеможливлює встановлення обмеження щодо сумісництва для окремих категорій працівників (наприклад, Законом «Про запобігання корупції»). Також, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 21 КЗпП, обмеження щодо сумісництва можуть передбачатися законодавством, колективним договором або угодою сторін — роботодавцем та працівником.
Отже, бухгалтер, який працює у ФОПа за основним місцем роботи на умовах неповного робочого часу, може бути прийнятий бухгалтером до громадської організації за сумісництвом на неповний робочий день або на повний робочий день, тобто на 8 годин, п’ять днів на тиждень. Це не буде порушенням за умови, що ФОП як роботодавець не обмежує часу роботи своїх працівників за сумісництвом.